У вівторок, 25 жовтня, в Ірані було вбито полковника Молашахи, а також генерала корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) Джавада Кіха. За даними ЗМІ, вони ймовірно відповідали за постачання дронів-камікадзе Shahed-136 до росії. Ці дрони використовуються росіянами для ударів по цивільній інфраструктурі України. Крім того, президент Ізраїлю Іцхак Герцог під час візиту до США офіційно підтвердив, що дрони, які застосовує росія в Україні, були надані саме Іраном. Про це говорить аналіз фотографій корпусів та моторів збитих в Україні дронів. Чим ще нас можуть "здивувати" іранці — розбирався "Апостроф".
Втрати авіації Росії в ході війни, а також поступове виснаження запасів високоточних ракет призвели до того, що російське військово-політичне керівництво почало шукати вихід, який дозволив би продовжити ракетний і повітряний терор України. Одним із таких виходів є використання ударних безпілотників. Проте російський військово-промисловий комплекс не може запропонувати армії масових апаратів — поки що всі вони знаходяться або на рівні дрібної серії, або взагалі на етапі льотних випробувань. Тому виникла потреба закуповувати такі апарати за кордоном. А оскільки союзників у Москви у світі майже нема, то з можливих варіантів залишився лише Тегеран. Тим більше, що в умовах санкційного режиму, який триває з 1979 року, Іран гостро потребує сучасних озброєнь та військових технологій, якими може поділитися Росія. У результаті досить швидко росіянам та іранцям вдалося домовитися про постачання ударних дронів.
Читайте також: Нова небезпека: як Україні відбитися від іранських "сюрпризів"
Технологіями виробництва ударних БПЛА володіють лічені країни. І серед них якимось дивом опинився Іран, який вже довгі роки перебуває під міжнародними санкціями, не має доступу до сучасних технологій, а тому був змушений шукати власний шлях – створення апарату з максимальним використанням деталей та агрегатів цивільного призначення та майже без "розумної" електроніки.
Початок програми розробки та виробництва безпілотників в Ірані належить до 1985 – 1986 років, коли на озброєнні армії з'явилися розвідувальні апарати — спочатку БПЛА Mohajer-1, а потім Ababil-1, які активно використовувалися під час ірано-іракської війни.
З початку 1990-х років у країні окремо стали вироблятися апарати для КВІР та окремо для армії. Тільки найвдаліші екземпляри потрапляли на озброєння одразу двох структур. У будь-якому разі фінансові вкладення та віддача була колосальною – зараз парк іранських безпілотників один із найбільших у світі.
Іранський дрон Shahed
На сьогодні відомі два великі іранські виробники - Qods Aeronautics Industries та Iran Aircraft Manufacturing Industrial Company. Крім оригінальних розробок, іранці активно копіюють конструкції збитих американських та ізраїльських машин. У цьому іранцям став у пригоді китайський досвід — у 1990-ті роки був період дуже щільного співробітництва. Не гребують в Ірані й нелегальними закупівлями електроніки та двигунів на цивільному ринку Заходу — відповідні скандальні факти час від часу з'являються у ЗМІ.
На озброєнні КВІР та армії зараз є два десятки різних моделей БПЛА, більшість з яких мають по 3-4 варіанти. Здебільшого дані про них вкрай обмежені або вони взагалі помічені на офіційних відео з навчань та отримали умовні назви від західних експертів.
Зупинимося на тих іранських дронах, які Росія використовує у війні проти нас або за повідомленнями західних ЗМІ планує придбати.
Основу парку ударних безпілотників Ірану – як в армії, так і в КВІР представляє Mohajer-6 від Qods Aeronautics Industries. Перший прототип апарату злетів у 1985 році. Тоді він був застосований і у бойових умовах. Перший іранський озброєний безпілотник Mohajer-6 приблизно такого ж класу, як турецький "Байрактар", має злітну масу в 600 кг, розмах крила в 10 м і може нести корисне навантаження до 40 кг. При цьому радіус бойового застосування складає лише 200 км. Апарат має два вузли підвіски. Стандартним є варіант використання чотирьох керованих ракет Qaem-1 з ІЧ-наведенням або однієї керованої ракети Qaem з телеуправлінням на одному пілоні та контейнера з системою телеуправління на іншому. Ця ракета місцевого виробництва випускається у кількох варіантах, які відрізняються головкою самонаведення та розмірами. На захопленому в Україні апараті було підвішено саме Qaem-5 із телеуправлінням.
За даними західних джерел вважається, що всього вироблено 210 апаратів, проте реальних цифр не знає ніхто. Апарат широко експортувався – він помічений як мінімум у Венесуелі та Іраку, воює у складі іранських збройних формувань.
Іншим напрямом розвитку дронів, в яких досяг успіху Іран, є створення дронів-камікадзе (баражуючих боєприпасів). Ця тема була пріоритетною для головного ворога Ірану – Ізраїлю, а тому найкращі дрони такого плану саме ізраїльські.
Однак, як показала війна в Україні за певних обставин, і апарати іранського виробництва можуть бути ефективними. Останні кілька тижнів росіяни влаштували українським містам справжній терор ударами безпілотників двох моделей – Shahed 131 і особливо Shahed 136 (у перекладі "Блискавка"). Росіяни перейменували їх у "Герань-1" та "Герань-2", відповідно.
Раніше можливості цих апаратів могли оцінити у Ємені. Так, у 2019 році Shahed-131 використовувалися для удару по нафтопереробній інфраструктурі в Абкайку в Саудівській Аравії.
Обидва апарати схожі один на одного та нагадують ізраїльські БЛА Harpy – мабуть, з нього і брали приклад іранці. Вважається, що їхня дальність польоту становить 900 км і 2000 км, а бойова частина складає 15 і 40 кг відповідно. Після вивчення уламків іранських апаратів, які наша система ППО збила вже чимало, стало зрозуміло, що політ такого дрона здійснюється за маршрутом, закладеним заздалегідь. Причому використовується найпримітивніша електроніка: приймач сигналів GPS та чіп виконання команд з цивільного ринку. Жодної головки самонаведення або системи дистанційного керування апарати не мають. А значить немає й електроніки, яку можна ефективно заглушити — хіба що погасити сигнал GPS. Після втрати контакту апарат летітиме прямо, а після появи сигналу просто відкоригує свій маршрут.
До речі, саме через примітивність усієї зв'язки електроніки застосовувати ці дрони можна тільки проти статичних об'єктів, координати яких заздалегідь закладені в систему. Також на цих апаратах встановлені досить прості бензинові двигуни з повітряним охолодженням, які ставлять, наприклад, на великі радіокеровані авіамоделі, мопеди, бензопили та газонокосарки. До речі, через звук, який видає у польоті двигун Shahed, апарат і отримав прізвисько "мопед".
Спочатку боротися з дронами-камикадзе спочатку виявилося досить складно, тим паче, що їх запускали відразу групами по 4 і навіть 8 апаратів. Однак після кількох серйозних атак наші військові потроху виробляють тактику боротьби з ними, використовуючи, зокрема, великокаліберні кулемети.
Всі повідомлення про спроби Росії купити більш сучасні безпілотники далекого радіусу дії Arash-2 варто вважати не більше, ніж розмовами, тому що цей апарат ще не відпрацьований у серійному виробництві. Та й навряд чи іранці мають ці машини більш ніж у парі десятків екземплярів. А на тлі невдач із далекобійними ракетами ці апарати залишаються єдиною "довгою рукою" Тегерана.
