У найближчій перспективі Путін не спроможний провести наступальну операцію на Україну з боку Білорусі. На це у нього немає ні військ, ні підтримки з боку Лукашенка. До того ж, ешелони з військами не лише заходять на територію Білорусі (навіть проводячи спільні навчання), але й постійно повертаються до Росії. Водночас Путін продовжує використовувати Білорусь, щоби тримати у постійній напрузі наші північні кордони, таким чином зосереджуючи частину українських військ і техніки на цьому напрямку. Такою думкою з "Апострофом" поділився військовий експерт Олег Жданов.
Треба розуміти, що росіяни не наганяють свої війська і озброєння, а перегоняють їх через Білорусь. У нас чомусь звертають увагу, коли росія перекидає війська до Білорусі, а от коли ешелони йдуть з Білорусі в Ростовську область, а потім на Донбас – цього майже ніхто не помічає.
Справа у тому, що вони використовують навчально-матеріальну базу Білорусі для підготовки своїх мобілізаційних резервів. Вони використовують ВПК ЗС РБ для відновлення та ремонту техніки, яку познімали з довгострокового зберігання.
Це все тому, що Білорусь більш-менш зберегла свої потужності у машинобудуванні, тоді як у Росії все вже розпиляли і розпродавали. Відповідно, у них немає власних потужностей для ремонту техніки. А ті, що лишилися – той же Уралзавод – на сьогоднішній день є фактично непрацездатними без імпортних комплектуючих.
Читайте: Фіктивне кохання диктаторів: чому Путін та Лукашенко не можуть один без одного
Друге, зараз у росіян основна методика – це канібалізм. Тобто коли вони один танк розбирають, а потім намагаються з нього зібрати два. Або ж навпаки, з двох танків ліплять один.
Що стосується активності російських військ у Білорусі, то, по-перше, це більш спрямовано на білоруську аудиторію. Путін хоче створити загрозу для Лукашенка, щоб той був більш покірний і контрольований.
До речі, Лукашенко кожного разу після навчань особисто проводжає російські війська додому.
І друге, не менш важливе завдання для путіна – дратування і тримання в напрузі нас. Ми змушені тримати війська, облаштовувати кордони в плані фортифікаційного обладнання і перетворювати всю ділянку кордону на лінію оборони.
Разом з тим, позиція Лукашенка залишається більш-менш нейтральною. Вже більше трьох місяців жодна ракета і жоден снаряд з боку Білорусі не летить. Так, там злітають винищувачі начебто з ракетами "Кинджал". Але ж кожного разу вони заявляють, що це був тренувальний політ. Але це можна пояснити тим, що Путін цими тренувальними польотами постійно тримає нас в напрузі.
Щодо участі Білорусі в війні – то тут вже й Путін зрозумів, що Лукашенко його перехитрив. Він створив такі умови, що білоруська армія на сьогоднішній день не спроможна вести систематичні бойові дії. Ця армія може бути використана в одній короткостроковій операції – умовний танковий прорив.
Судячи з того, скільки Лукашенко віддав боєприпасів і техніки зі зберігання, і враховуючи те, що він дозволяє вербувальникам з росії наймати білорусів, тобто його мобрезерв, до російської армії, плюс частина резерву йде у так звану союзну армію, яка тренується на тих же полігонах – все це вказує на те, основні збройні сили Білорусі залишаються на голодному пайку. Це стосується і мобілізаційного резерву, і боєприпасів, і техніки.
Що стосується участі у війні так званих сил ОДКБ, то на сьогоднішній день жоден учасник, крім Білорусі, не погодився надати путіну озброєння. До речі, окремі учасники ОДКБ самі вимагають від росії виділення військ. Ті ж таджики просять війська до кордонів з Афганістаном. Путін не може задовольнити запит Таджикистану. Вірменія вимагає від путіна війська щодо захисту своїх інтересів. Тому сьогодні ОДКБ, і ми вже переконалися у тому з десяток разів – це мертва організація, яка нічого не може. І з кожним самітом ця організація все більше перетворюється на небіжчика. Єдине, що може зробити сьогодні путін – це спробувати утримувати членів ОДКБ від оголошення рішення щодо виходу з цієї організації. Бо тоді він взагалі залишається один на один з колективним Заходом, який підтримує Україну і протистоїть росії. Тобто фактично це ОДКБ ще більше обтяжує росію.
