В Україну спрямований перший танк Leopard 2 з Канади. Загалом до нашої країни може бути направлено понад 300 "Леопардів" цієї модифікації. Чи здатні ці танки протистояти російським у бою та чи є у ворога зброя, яка здатна ефективно знищувати ці машини? На ці та інші питання "Апострофу" відповів підполковник у відставці, експерт із бронетанкової техніки МИКОЛА САЛАМАХА.
Читайте також: Російський крінж: чим відрізняються танки Т-72 від "Леопард 2"
Одне з основних питань, які звучать останнім часом: чи може порівняно невелика кількість танків "Леопард", які нам пообіцяв Захід зможе змінити ситуацію на полі бою? Проте ситуацію на полі бою змінює не кількість наявних танків. Ситуацію змінюватимуть ті військові з'єднання та частини, на озброєнні яких і будуть знаходитись ці "Леопарди".
У ЗСУ є чотири танкові бригади, але досі не було практично жодної операції чи дій оперативного рівня, де б танкова бригада використовувалась у повному складі. Зараз немає "Прохоровок", немає "бродівсько-золочівських" операцій, як це було під час Другої світової, під час яких втрачалося тисячі танків. Зараз танки застосовуються максимум батальйонами, мінімум – 1-2 одиницями.
Тобто це значить, що з танків, яких ми отримуватимемо, формуватимуться або нові танкові батальйони, або будуть доповнюватись вже існуючі.
Один танковий батальйон, як правило, входить до складу або моторизованої, або мотопіхотної бригади. А значить 300 танків – це 10 бригад. А 10 бригад – це два наступальних угруповання, які можуть досить серйозно змінити ситуацію. Бо якщо буде нанесено одночасно два удари в двох напрямках, то ворогові явно буде непереливки.
З іншого боку, якщо ворог ударить першим, то ми зможемо виснажити його наступальний потенціал активною чи позиційною обороною, а потім також зможемо завдати потужних контрударів.
Але танки ніколи не йдуть в наступ самостійно. Особливо туди, де є укріпрайони противника. Танки йдуть в бій виключно за підтримки мотопіхоти та бронемашин інших типів. І після того, як буде прорвано перший ешелон оборони, може бути сформовано "танковий кулак", який за підтримки мотопіхоти, здійснюватиме рейди по тилах ворога, по пунктах управління.
Але немає у світі жодного танку, який би не можна було знищити. Ще у 60-х роках стало зрозуміло, що потужність боєприпасів сягнула такого рівня, що стали потрібні нові типи броні для танків, а не просто цільнокатана монолітна броня. І західна школа танкобудування пішла на створення так званої рознесеної комбінованої броні. Спочатку це застосували британці, а згодом і всі танкові виробники. Радянська школа також впроваджувала комбіновану броню, зокрема додавалась текстолітова плита у ВЛД (верхню лобову деталь). Також в радянському танкобудуванні почали використовувати активно-реактивну броню. Активно-реактивна броня на західних танках почала застосовуватись аж після війни в Іраку 1991 року.
Ще одна різниця полягає в тому, що радянська школа танкобудування укріпила верхню лобову деталь комбінованою бронею, а західна школа танкобудування – нижню лобову деталь, оскільки кут нахилу верхньої дуже великий і рикошетний сам по собі.
Це змагання броні призвело до того, що танки і радянської, і західної шкіл танкобудування не поступаються одна одній в бронюванні. Але щодо боєприпасів ситуація зовсім інша. Росіяни в цьому питанні відстали дуже серйозно. І в області порохових зарядів, і в області зарядів бойових частин боєприпасів. Це стосується і артилерії, і танкового озброєння. Захід створив порох і бойові заряди набагато вищої якості. Тому танкові заряди 120-мм гладкоствольних гармат західних танків набагато потужніші. Вони по своїй енергетиці, потужності, бронепробиттю – на 30% переважають умовно найкращі російські танкові гладкоствольні гармати такого ж калібру.
А що таке висока бронепробивна здатність при наявності надзвичайно високоточних приладів прицілювання та стабілізаторів у танку? Це абсолютна перевага. Це можливість вражати бронетанкову чи будь-яку іншу техніку на відстанях від 3 до 4 км під час руху. Стандартний тест НАТО: танк під час руху зі швидкістю 40 км/год повинен на відстанях від 2,4 до 4 км вразити не менше 9 із 10 цілей.
Чи важко буде українським бійцям керувати "Леопардами"? Це питання досвіду та інстинктів. Адже екіпажі до цих танків будуть ретельно підбиратися серед вже підготовлених досвідчених танкістів. За своє життя я навчав танкістів у 6 країнах. Для отримання базових навичок членам екіпажів потрібен повноцінний курс до півтора місяці.
Гарантовано з одного пострілу підбити танк "Леопард" можна, якщо росіяни будуть застосовувати свої протитанкові керовані ракети "Корнет-Е". Але й тут у росіян величезні проблеми. По-перше таких ПТРК у росіян зовсім небагато. По-друге для них треба готувати операторів, а це час та ресурси, яких у росіян теж майже немає. Адже максимальна дальність ураження з цього ПТРК (заявлена) – понад 5 км, а для здійснення такого пострілу потрібне гарантоване виявлення цілі та наведення. А на ближчі відстані навряд чи хтось буде підпускати ворога. Крім того уразити "Леопард" не означає його знищити а тим більше знищити екіпаж.
До того ж, як вже говорилось вище, ніхто не посилатиме танки в атаку туди, де бронетехніка не зможе виконувати свої бойові завдання через якісь особливості рельєфу або відсутність розвідданих.
Але головне те, що будь-які недоліки техніки можна якщо не компенсувати, то принаймні нівелювати грамотним її застосуванням на полі бою. Що, власне, і будуть робити ЗСУ.
