Питання надання авіації для України вже кілька тижнів не зникає з перших шпальт світових та українських ЗМІ. За підсумками дев'ятого засідання в форматі "Рамштайн" оголошень про передачу літаків не було. Захід аргументує це різними причинами – від логістики до підготовки пілотів. На цьому тлі доволі тривожними виглядають заяви про те, що росія накопичує бойову авіацію біля українських кордонів напередодні нового масштабного наступу.
Що перешкоджає наданню України сучасної авіації, скільки триватиме підготовка пілотів та технічного складу перед роботою з західними літаками та чи має Україна засоби, які можна протиставити ворогу в разі масштабного застосування літаків в новому наступі? Відповіді на ці питання в етері Апостроф TV надав експерт з авіації ВАЛЕРІЙ РОМАНЕНКО.
- Наскільки аргументовані зараз ті причини, які називають під час перемовин про надання Україні новітньої авіації - про навчання, про обслуговування. Чи аж такі це великі перепони, щоб затягнути передачу літаків? Чи ми можемо почути якісь оптимістичні новини?
- Ні, зараз ми не почуємо жодних оптимістичних новин про надання літаків, тут ситуація цілком зрозуміла. Аргументи аргументами, а причини загалом фінансові.
Читайте: Україна може отримати винищувачі F-16 від США, але є умови
- В чому вони проявляються?
- Кожного разу ми отримуємо величезну кількість боєприпасів і бойової техніки. Одночасно надати танки, боєприпаси, бронетранспортери та ще й літаки – це нереально, розумієте. На Заході гроші рахують. Дати літаки – це, окрім того стандартного мільярда чи двох мільярдів, додати ще два мільярди. Тому поки або танки, або літаки. Будуть якісь різкі зміни – отримаємо літаки, а поки самі винні. Ми вдало воюємо без літаків, тому нащо нам літаки? Якась така логіка.
- А що заважає домовитися на перспективу і взяти людей на навчання, поки йдуть ці перемовини?
- Ви самі розумієте, хто дає літаки, і хто рушійна сила. А нащо зараз Байдену моментальна перемога України? В нього вибори коли? В наступному році. От приблизно тоді будуть феєричні перемоги, закінчення війни. Якщо в цьому році, то будь-який політичний скандал зруйнує всі досягнення. Все це прагматично, і ми не маємо вважати, що американські лідери мають любити Україну більше, а інтереси України ставити вище за інтереси своєї країни. Тобто питання з підготовкою льотного складу буде вирішено набагато швидше, аніж питання з наданням літаків.
У Британії, наприклад, ще до наступного "Рамштайну" почнуться навчання на тренувальних літаках. Бо програма навчання навіть на F-16 передбачає… Всі ті, хто закуповує зараз літаки, а це, наприклад, Словаччина, Болгарія - це передбачає взагалі поетапний процес підготовки. Перший навчальний літак, потім другий навчальний літак і лише після цього - двомісний навчально-бойовий варіант F-16.
Тобто підготовка нашого льотного складу почнеться з тренувальних літаків. Інша справа – наземний персонал, який буде готуватися. Він буде готуватися одразу на тренувальних базах США, але там термін підготовки співставний з підготовкою льотчиків власне на бойовий тип. Так що встигнемо і так, і так.
Ну і треба не забувати, що нам ще треба підготувати достатню кількість аеродромів, з яких ці літаки будуть здатні ефективно працювати. Не з половинним бойовим навантаженням через слабке шасі, а з нормальним бойовим навантаженням, з повною номенклатурою озброєнь, які можна з цих літаків використовувати.
- А літаки радянського зразка, які знайомі нашим пілотам? Чи можуть бути досягнуті домовленості з передачі такої техніки?
- Так. Ані словаки, ані поляки не відмовлялися, щоб передати нам МіГ-29. Але вони трошки кількісно покращать ситуацію в наших Повітряних силах, але якісно – жодним чином. Ці літаки трошки старі, словацькі взагалі мали бути списані в 2024 році, тобто вони "долітають". Словацьких боєздатних літаків аж чотири. Набагато більше польських літаків, але і в словацьких, і польських всі прилади проградуйовані в милях, вузлах, футах. Самі розуміємо, що ми не зможемо так, що прийшов літак, і завтра ми його використовуємо. Це місяць-два льотчикам треба, щоб призвичаїтися саме на цих типах, які є сьогодні – на МіГ-29. Але МіГ-29, скажімо так, за своїми льотно-тактичними характеристиками дуже поступається сучасним російським винищувачам.
- Щодо тих самих F-16, то вони взагалі не знайомі нашим пілотам? Вони їх колись бачили? Я так розумію, там з нуля треба навчатися, і це теж час, якщо на знайомій техніці треба місяць-два призвичаїтися?
- На знайомій техніці треба просто призвичаїтися до трохи інших приладів, до багатофункціональних дисплеїв, яких у МіГ-29 два замість одного. Там ще додано дисплей тактичної обстановки.
F-16 за основним складом взагалі нам не знайомий. Трошки знайомий миргородцям, трошки знайомий льотчикам зі Старокостянтинова. Але наскільки знайомі льотчики з цими машинами? Вони посиділи в кабінах, виконали один-два вильоти у другій кабіні спільно з американським інструктором. Тобто трошки потрималися за важелі управління. Фактично вся ця підготовка має починатися з нуля, і, як я зазначав, буте починатися з тренувального літака, на якому наших льотчиків призвичаять до одиниць, у яких вимірюються параметри польотів на звичайних НАТОвських літаках. Ще раз: фути, милі, вузли, а не кілометри, км/год.
- Тут питання не лише у пілотах, техніків теж потрібно навчати. Це теж час і людський ресурс.
- Навіть на МіГ-29, які передадуть поляки і словаки, якщо вони передадуть їх зараз, все одно досить довгий час технічному складу доведеться ці літаки освоювати. Чому? Вони за своїм обладнанням відрізняються від наших машин. Двигуни ті самі, планери ті самі, але от бортові системи трохи відрізняються. Там інша навігаційна система, там інші системи звʼязку. Наші теж пристосовані до використання антирадарних ракет, а польські та словацькі літаки – там з цим буде трошки простіше. Але все одно треба вивчити матеріальну частину, як то кажуть. Для грамотної експлуатації треба знати всі характеристики літака, коли і які вузли потрібно заміняти. Освоєння літаків - це досить складний процес навіть того типу, що в нас є.
- Щодо F-16. США надали фактично дозвіл іншим країнам передавати свої літаки Україні. Чи можемо ми чекати на передачу літаків якщо не від США, то від інших держав?
- А чи надали вони дозвіл використовувати ці літаки, так би мовити, в повній мірі? Чи не буде так, що найбільш секретне обладнання буде з них знято з цих літаків і вони виявляться трошки кращими за наші МіГ-29? Штати це сказали на словах, а як там процес іде - невідомо. Треба чекати. Зараз робити висновки, що ми отримаємо F-16 від Нідерландів чи інших країн - поки (зарано). Поляки сказали, що в них їх замало.
У нідерландців інші перепони, їм потрібно привести ці літаки до боєздатного стану. Вони спочатку хотіли передати їх комерційній фірмі, щоб та зайнялася їх продажем. Та сама Румунія хотіла їх купити. Вони не просто передаються, для інших країн вони продаються. Зараз літаки у Нідерландах, щоб їх повернули до боєздатного стану. Але це лише 11 літаків. Тобто там теж не така проста процедура. Але якщо почати підготовку пілотів, то до моменту, коли буде потрібно сідати на двомісні навчально-бойові версії, ці літаки будуть готові.
- У росії вчора помітили активність літаків "судного дня". Чотири борти, серед яких Ту-214 ОН та Ту-154, злетіли з аеродрому "Чкаловський" в напрямку Архангельска, але повернули назад. Імовірно, це були демонстраційні зльоти, присвячені зустрічі в форматі "Рамштайн". Вони дійсно можуть піднімати ці літаки для психологічного ефекту чи вони їх готують до чогось?
- Найцікавіші літаки ви не згадали. Це Ту-214 ПУ. Повітряні командні пункти і системи зв'язку. Це літаки ПУ СБВЗ - спеціальна модель пасажирського літака. Їх, власне, і називають літаками "судного дня", бо це літаки управління всіма родами військ і деякими цивільними системами з повітря.
Що означає підйом цих літаків? Може, це просте навчання? Ці літаки не входять до складу повітряних сил. Ці підрозділи підпорядковані безпосередньо міністерству оборони, генштабу російських збройних сил. Ці літаки призначені для того, щоб у разі повномасштабного конфлікту підняти в повітря вище керівництво росії, і вже з повітря безпечно керувати бойовими діями військ. Те, що їх підняли одночасно, може бути якась процедура, якийсь елемент перевірки стану цих літаків, бо повітряних командних пунктів у росіян усього два, і підняли обидва. Це літаки саме міноборони, бо путін має власний - він використовує Іл. А те, що підняли літак-розвідник, то це суто тренувальний варіант, бо він нікуди не літав. Ту-154 як були пасажирськими, так і є. Вони просто для перевезення особового складу і командного складу в якісь віддалені пункти дислокації.
- Чому їх називають літаками "судного дня", це якось повʼязано із використанням ядерної зброї?
- Так, звичайно. Якщо це літаки управління бойовими діями військ, то з них здатні подаватися команди. Вони обладнані спеціальними системами звʼязку, зокрема супутникового зв'язку - ці два літаки ПУ СБВЗ. Це розшифровується як "пункт управління спеціальний бортовий вузол звʼязку". Вони здатні керувати всіма родами військ з повітря. Командування через операторів здатне керувати як ядерними силами, так військово-морським флотом, надводними кораблями, бо для звʼязку з підводними човнами треба піднімати інші літаки. Тому їх називають літаками "судного дня". Їх задіюють лише тоді, коли виникає загроза великомасштабного конфлікту.
- Ми бачимо, що там один літак сім років не літав, з іншим теж були конфлікти. Що ви можете про технічний стан цих літаків сказати?
- Якщо це ПУ СБВЗ, то їх взагалі два і вони випуску 2017 року. Тобто вони не могли не літати сім років. Може, якщо була велика перерва, то їх і підняли в повітря для перевірки їхнього стану. Перевірка їх стану під час війни – самі розумієте, це ще й натяк для НАТО і США, що вони готові до великомасштабного конфлікту, перевіряють готовність. Плюс це відбулося перед "Рамштайном".
- Чи має бути якась відповідь на ці літаки від інших країн?
- Ні, це внутрішні проблеми росії. Вона вирішила перевірити ці літаки на здатність літати – ну і хай собі. Це натяк на "Рамштайн", приурочений до цієї дати. Але якась реакція на це була б смішною. На Ту-154 взагалі яка може бути реакція? Це пасажирський літак. А от на Ту-214 – ну підняли, то й підняли, це їхні проблеми. Хай політають.
- Тим часом росія накопичує біля кордонів з Україною авіацію, яка може бути використана для підтримки їхнього наступу, яке зараз анонсується багатьма експертами. Чи зможемо ми протиставити щось, якщо ворог все ж вирішить зробити ставку в цьому наступі на якісь удар з повітря?
- У росії давно лунали такі гасла, що треба кидати авіацію в бій, незважаючи на втрати. Якщо в них зараз ідуть так звані "мʼясні атаки", коли масою продавлюють нашу оборону, то чому б не спробувати літаковою масою продавити нашу протиповітряну оборону? Звичайно, це призведе до шалених втрат, бо ми отримуємо все нові й нові зенітно-ракетні комплекси.
Навіть у рамках останнього "Рамштайну", якщо відійти від танкової теми, я би його ще й протиповітряним назвав. Там оприлюднено вже отримання SAMP/T – системи, подібної до американских Patriot за параметрами. Французи підтвердили системи малої дії Crotale і передачу нам спеціалізованих радарів від найбільшого французького виробника високотехнологічної продукції. Це тактичні радари, спеціалізовані на виявленні крилатих ракет, коптерів, безпілотників, артилерійських снарядів – всього, що завгодно, що літає в повітрі на невеликій висоті. Хоча дальність виявлення величезна – до 250 км.
І у разі, якщо росіяни кинуть авіацію в бій, то втрати будуть величезні. Якщо до того вони не дуже всіяли уламками нашу землю, то якщо вони кинуть авіацію у бій, то будуть прориватися вглиб нашої території. Тоді ми всі будемо на власні очі бачити результати їхніх бойових дій, бо до кожного збитого літака можна буде поїхати, відзняти і показати картинку. Самі розумієте, яка це буде моральна підтримка, що російська авіація зазнає втрат. А вони напевне зазнають втрат, бо нічого нового ані в тактиці, ані в техніці в них не зʼявилося.
