Успішний маркетолог, ресторатор, бізнесмен – захисник, якого не впізнали навіть близькі, а випадковий кадр розчулив тисячі українців. МАКСИМ КОЛЕСНІКОВ, відомий українцям як полонений із яблуком, розповів Апостроф TV про майже рік полону та довгоочікуваний аромат свіжих фруктів.
"Уперше за рік їм свіжий фрукт, навіть страшно", – саме ці слова сказав Максим на вірусному відео.
"Знаєте, після того, як ти десять місяців жодного фрукту не їв, це просто дуже круто", – ділиться Максим.
Читайте: Я взяв у руки автомат, щоб мої діти ніколи не бачили війни - боєць ЗСУ Максим Степаненко
Ще за кілька днів до повномасштабного вторгнення він був ресторатором, маркетологом, успішним бізнесменом. 24 лютого джинси і сорочку чоловік змінив на піксель.
"Я зрозумів, що треба йти в військову частину, вдягнув форму, взув берці, поцілував дружину і пішов. Я в першу чергу не менеджер і працівник, а громадянин і чоловік. Тому це мій обовʼязок - треба захищати місто, в якому живуть моя сімʼя, мої діти, дружина. Для мене іншого вибору не було", – пригадує військовий.
Березень 2022 року став вирішальним для Києва – ворог сунув на столицю з усіх сторін. Захисники встояли.
"На початку березня була спроба ввійти на нашу територію ДРГ, яка була відбита. Потім почалося систематичне бомбардування нас усіма видами артилерії: і ствольної, і реактивної", – розповідає Максим.
20 березня чоловік потрапив до російського полону. Майже рік Максим прожив у нелюдських умовах: сирі й холодні стіни та постійний психологічний тиск. Весь цей час 14 українських військових утримували в 10-місній камері суворого режиму.
"Навіть узимку кожен день прогулянки були. Взимку ми дуже їх не хотіли, бо було вже морозно на вулиці, мінусова температура, а ми ходили в літніх робах, нам нічого зимового не видавали. Ще було достатньо смішно з чаєм та гарячими напоями. Нам спочатку видавали 4 кружки на 14 людей", – зазначає військовий.
За весь час полону Максим жодного разу не спілкувався з рідними. Все, що дозволили окупанти – написати один-єдиний лист.
"Цей лист був із чотирьох слів, які нам всім однаково продиктували: живий, здоровий, все добре", – ділиться він.
Військовий згадує, що вистояти допомогла впевненість у підтримці Батьківщини.
"У мене була така формула, що я не знаю, коли мене обміняють, але обміняють обовʼязково, що Україна своїх не кидає", – пояснює чоловік.
Тим часом після ляпасу від ЗСУ на Київщині ворог зазнав поразок на Харківському та Херсонському напрямку. Безпорадна злість рашистів далеко за лінією фронту говорила Максиму: воля скоро.
"Розумієте, як змінився дискурс? Не те, що вони зараз трошки і будуть ділити територію України з Польщею. Вони стали казати, що нам, українцям, буде важко впоратися з російською армією", – пригадує Максим.
Саме в полоні чоловік остаточно пересвідчився, що росіяни досі не зрозуміли, з ким воюють. Доходило до абсурду.
"Питали, а що це за нацистський символ? При чому на повному серйозі, було видно, що він не приколюється. Я кажу: ні, це герб України, тризуб. Він питає: а що це означає?!", – розповідає Максим.
4 лютого відбувся черговий обмін полоненими, і Максим нарешті опинився на рідній землі. Після першої за місяці телефонної розмови з рідними військовий побачив побратима, який ласував яблуком. Емоції переповнювали.
"Відчув запах, аромат яблука. Було дуже смачно", – каже чоловік.
Просто під час розмови із журналістом Апостроф TV Максим не стримався і звернувся до росіян російською мовою, щоб там зрозуміли.
"Не ходите в армию. Если вы вдруг там – сдавайтесь в плен, останетесь живы", – наголосив чоловік.
І хоча Максим досі відновлюється після російського полону, він уже зараз рветься до лав ЗСУ.
"Буду служити. Плани є, але знаєте як, спочатку треба, щоб війна закінчилася нашою перемогою. Потім будемо вже планувати мирне життя", – ділиться чоловік.
