У вівторок, 7 березня, під Бахмутом загинув 27-річний комбат, Герой України Дмитро Коцюбайло, який воював на Донбасі з 2014 року. "Апостроф" вирішив розповісти про звитяги легендарного воїна.
"Сьогодні в бою загинув "Да Вінчі", герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, – Дмитро Коцюбайло. Боєць 67-ї окремої механізованої бригади, комбат. Загинув в бою під Бахмутом, у бою за Україну. Він із 2014 року захищав нашу незалежність, гідність нашого народу. Один із наймолодших героїв України. Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість навіки стали історією, характером і сміливістю України", - зазначив президент Володимир Зеленський під час відеозвернення.
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року на Івано-Франківщині. Закінчив художній ліцей (власне звідти і походження позивного). Його життя змінила Революція гідности, в якій він брав безпосередню участь. Після чого поїхав на схід в якості добровольця. Став спочатку командиром взводу добровольців, а у 2015 році вже був командиром роти.
Дмитро Коцюбайло
"Знаєте, якщо чесно, мені здається, що якби Турчинов віддав наказ обороняти Крим, то наступу на Донбас не було би. Якби там поклали пару сотень москалів, і вони би в трунах приїхали додому, то це би Путіна сильно протверезіло. А коли нема протидії, їм здається, що вони й до Карпат дійдуть без втрат, то це їх мотивує", - зазначав він в одному з інтерв’ю.
У 2014 році "Да Вінчі" отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. У березні 2016 року призначений командиром 1-шої окремої штурмової роти "Вовки Да Вінчі" ДУК "Правий сектор", яка була переформатована в батальйон.
Читайте: Розстріл героя за "Слава Україні": як зреагує Захід
"Іноді я думаю про те, як би я міг це все намалювати - війну, операції, все наше життя, але зараз я маю займатися війною, а не її відображенням. Може, колись", - зазначив Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло.
Ще до повномасштабного наступу, восени 2021 року, "Да Вінчі" був нагороджений вищою нагородою нашої держави – Зіркою Героя України.
Валерій Залужний і Дмитро Коцюбайло
Після того, як російська армія пішла в наступ, "Вовки Да Вінчі" дали бій окупантам у Запорізькій області, а потім прибули на захист столиці. Зокрема, взяли участь у боях на Київщині, біля Згурівки Броварського району.
"Там була основна артерія наступальної операції російських військ на Київ. Нам виділили дві гармати 152-го калібру, і ми почали по них (росіянах) працювати. Я бачив, як ракета вилетіла з "Бука" (зенітно-ракетний комплекс – "Апостроф") і збила наш військовий літак. Ми саме навелися, і, щоб відкрити вогонь, нам забракло частки секунди. Пілот, слава Богу, вижив, ми той "Бук" потім знищили, розбили цистерни з пальним, загалом десь зо два десятки різних машин", - розповідав журналістам Дмитро Коцюбайло.
Після цього підрозділ "Да Вінчі" відправився на Дніпропетровщину, а потім – на Харківщину. Починаючи з травня бійці Коцюбайла стримували противника біля Барвінкового, а потім зупиняли рашистів в Білогорівці, що завершилося для агресорів цілковитою катастрофою. Був Коцюбайло і під Ізюмом. Загалом, його підрозділ за цей час встиг побувати мало не на всіх ділянках фронту.
А далі був бій за Бахмут…
"Вірити в Україну, не забувати – навіщо ви на фронті. Ну і наснаги, бо ця війна триватиме ще довго. Але ми переможемо… Російський солдат підсвідомо розуміє, що він на чужій території, хоче зберегти свою шкуру, і тому драпає. Однозначно, буде важко, але нам потрібно їх чимбільше вбивати. І все буде добре", - зазначав Коцюбайло.
