Нещодавно відбувся масштабний витік даних з Пентагону щодо контрнаступу Збройних сил України. Опубліковані дані були модифіковані – оцінки російських втрат були суттєво занижені, а українські – значно перебільшені. Американські правоохоронці вже почали розслідування цієї справи, проте багато хто переконаний, що тут не минулося без росії. Чим закінчиться ця історія - в ефірі Апостроф TV розповів генерал армії України, екс-голова Служби зовнішньої розвідки України МИКОЛА МАЛОМУЖ.
Читайте також: Американський "крот" та контрнаступ ЗСУ: до чого призведе "злив" секретних документів Пентагону
- Дуже багато розмов точиться з приводу витоку секретних файлів з Пентагону. У Держдепі заявили, що це ніяк не вплине на обсяги підтримки України. Скажіть, будь ласка, чим закінчиться вся ця історія?
- В першу чергу треба сказати, що це масштабна спецоперація. Вона готувалася довгий час російською федерацією з використанням агентурних можливостей і технічної розвідки, яка проникає в комп'ютерну систему наприклад, Пентагона. Зрозуміло, що це препарований матеріал, який вони обробили і подають тепер з метою послаблення підтримки України в першу чергу з боку США, Європейського Союзу, Британії, Південної Кореї та інших країн. Використовувався реальні файли. Частина - це відкриті джерела з брифінгів по "Рамштайну", виступів лідерів щодо передачі озброєння, техніки, боєприпасів Україні. Це подано як розвідматеріали.
З іншого боку, завдання паолягає в тому, щоб створити протистояння між союзниками: США, країнами Євросоюзу та країнами, з якими велися переговори щодо підтримки нашої держави і в цілому щодо стратегічних перспектив. А в цій темі особливу позицію зайняв Макрон. Відповідно, ця тема розкручується в плані таємних операцій, які б давали можливість Китаю тепер більш активно протистояти США, змінюючи вектор протистояння на США-Китай та дискредитуючі керівників різних рівнів і в США, і в Україні.
Ми оцінюємо це тверезо. Терміново провели консультації з американськими та європейськими союзниками. Американці ініціювали три дні консультацій практично з усім блоком НАТО, країнами Європейського Союзу та третіми країн, які там згадувалися. Вони знайшли порозуміння, хоча росія нагнітає, ніби там розпочалися якісь протистояння, протиріччя, тобто вона начебто досягла мети. Я прямо скажу: не досягла. Єдиний результат – необхідно переглянути зараз систему ведення розвідки, засекречення матеріалів, доступу до них, а також скорегувати ряд програм, зокрема, щодо готовності Збройних сил України до наступальних операцій. Для цього потрібен час, декілька тижнів. Всі інші матеріали будуть засекречені новою програмою, я думаю. Ми повинні сформувати єдину позицію щодо подальших наших дій особливо на фронті, спільних дій розвідпідрозділів, засекречення інформації. Навіть у Пентагоні казали, що до цих матеріалів мали доступ сотні людей. Ну, так не буває. До таких матеріалів дотичні бувають дві-три, максимум п'ять осіб вищого ешелону. Всі інші концентровану інформацію не отримують. Тому в даній ситуації був неправильний підхід в плані збереження таємниці. З іншого боку, існує проблема не упередження таких дій. Якби ми з нашими партнерами наперед про це знали, ми могли б зробити потужні контрходи.
- Чи могла росія самотужки провести таку спецоперацію, чи все-таки їм хтось ще допомагав із третіх країн?
- В даний момент ми говоримо про агентурні відносини й можливості росії не тільки в США, але і в третіх країнах. Тобто вони задіяли всю агентуру по різних секторах. По-перше, проникнення агентурної розвідки росії, наприклад, через американський сегмент. Припустимо, у якомусь відомстві або на комп'ютерній техніці сидить їхній співробітник або той, хто перебуває під впливом агентури російської федерації. Друга складова -– це технічна розвідка, вона в них сильна, яка проникає в системи Пентагону. Ми пам’ятаємо, вже були приклади, коли хакери проникали в Пентагон.
Проникнути в такі захищені системи тільки може спецслужба, яка має суперкомп'ютери надзвичайно високого рівня. Їх мають США, Британія, Китай, Росія і Україна в деякій мірі. В даний момент ці системи могли бути зламані для отримання інформації. Прикриттям був якийсь умовний "Ассанж", який через якісь свої міркування дав цю інформацію. Ми бачимо, що це матеріали опрацьовані проти України, проти союзників, в інтересах російської федерації. Аналітики росії подавали їх в тому ключі, які б створювали стратегічні проблеми між Україною, США та союзниками, між США та Китаєм, між Південною Кореєю і США. З іншого боку, це дискредитація всеї системи нашого співробітництва. Цього, я прямо скажу, не вдалося. Ми спокійно поставилися до цього. Керівництво України оцінило, що так, дійсно деякі факти є, але ми далі рухаємося по співпраці з нашими союзниками: отримаємо озброєння, техніку, розвідінформацію в режимі онлайн. Навіть ці матеріали свідчать, що розвідка США потужно контролює росію у всіх вимірах. Знають, як готуються їхні війська, резерви, де основні напрямки ударів, переміщення військ, ракетних сил російської федерації, боєприпасів та інших систем. Тобто йде боротьба розвідок. Треба тверезо оцінити ситуацію, провести розслідування, виявити джерела витоку і далі зашифрувати всі наші дії.
- Ці документи також свідчать про те, що президент Єгипту у лютому планував виробити 40 000 ракет для росії і доручив чиновникам тримати у таємниці виробництво і відвантаження ракет, щоб уникнути проблем із Заходом. Ми прекрасно розуміємо, що Єгипет – це один із найближчих союзників Сполучених Штатів Америки на Близькому Сході і є одним з найбільших отримувачів допомоги зі США. Проте такі плани були, і вони, певно, зірвалися після витоку даних. Які наслідки можуть бути? Якщо ці секретні дані вже у відкритому доступі, то плани Єгипту змінюються, що є потужним ударом по намірах росіян накопичити свої ракетні запаси.
- У деякій мірі ці дані можуть дати зворотній ефект – діяти проти росії, тому що низка країн, які там проходять, дійсно таємно готували підтримку російській федерації. Це Єгипет в першу чергу. Вони мають особливі відносин з росією, там відбуваються величезні економічні, енергетичні операції, тому залежність дуже потужна. Росія сьогодні звернулася до багатьох союзників, в тому числі до Китаю, але Китай поставився стримано. Звернулися й до Туреччини, яка не прийняла гру росії, а от Єгипет вирішив на цьому заробити і отримати оперативні контракти стратегічного рівня на десятки мільярдів від росії. Так само було звернення до країн Середнього і Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Африки – традиційних союзників росії в сфері військово-технічного співробітництва. Вони продавали в Єгипет, а тепер стоїть питання, щоб Єгипет повернув і боєприпаси, і техніку або виробив їх у себе. Така сьогодні схема поповнення всіх цих засобів в росії, які вона не може швидко виробити. Звертаються до близьких союзників таємно. Єгипет – це конкретний приклад.
Викриваючи такі матеріали, ми упереджуємо подібний розвиток подій. Я думаю, що так треба діяти й надалі. Навіть цей виток – це вже офіційний сигнал Єгипту, що вони розкриті, і що за подальші дії будуть застосовані до них потужні санкції. А санкції з боку США та Європи, й навіть з боку України, а у нас там великий пакет співробітництва з Єгиптом, – це набагато гірше, ніж співробітництво з росією. Тим більше використання сегментів підтримки надання летальної зброї – це вже дискредитація не лише самої політики Єгипту, але і втягування в терористичну діяльність. А це вже кваліфікується як злочин.
- Хочеться згадати про тих союзників рф, які в них ще залишилися. Днями зʼявилася інформація, що через санкції росія вперше відправляє свої літаки на ремонт до Ірану. Власних спроможностей для ремонту у них немає. Бачимо, що з Іраном вони ведуть й військове співробітництво, тому що постачаються "Шахеди", можливо, якесь інше обладнання. Скільки ще залишилося в росії союзників?
- Комплектуючі до літаків, танків, БТРів, ракетних систем – це, як правило, деталі західного зразка. Сьогодні росіяни надзвичайно обмежені, бо потоки практично перекриті. Китайськими комплектуючими вони не можуть провести заміщення, тому що вони інших рівнів та не сумісні з тими, що раніше були. Тому частково вони направляються в Іран. Росія туди продала свої літаки з ремонтною базою. Там є також деякі комплектуючі, які були отримані свого часу з Європи, США, Канади, Японії та інших країн світу. В росії є своя ремонтна база й набагато сильніша, ніж в Ірані, але немає комплектуючих, немає ефективної системи заміщення. Тому сьогодні вирішили це швидко зробити на території Ірану.
Але це тактичний рівень, це не стратегічний ремонт, який дозволить відновити авіацію високого класу. Ми вже знищили понад 300 літаків і до 300 гелікоптерів. І поповнити швидко бойовий запас, особливо новітніми зразками, дуже складно. Але вони намагатимуться не тільки в Ірані, а й у інших країнах розміщати такі часткові замовлення, щоб через треті країни отримати якісь вузлові частини, системи електроніки. Вони можуть надходити зокрема до того ж Єгипту або частково в країни Південно-Східної Азії, Арабські Емірати, Саудівську Аравію. Робити це будуть через фірми, які не мають прямої ідентифікації з рф.
- Нещодавно Пригожин розкритикував роботу МЗС рф в Африці. Чи це не є дискредитацією росії? Навіщо Пригожин таке робить?
- Пригожин намагається себе позиціонувати як політик першої величини. З одного боку, він намагався довести, що він ефективний організатор військових операцій, обіцяв путіну захопити Бахмут і всю Донецьку область – це фактично провалилося. Він створив протистояння з Міноборони: між ними йде потужна боротьба. Його обмежили в військових, інформаційних, мобілізаційних ресурсах. Він губить авторитет, тому що він намагався в деякій мірі критикувати військових і навіть самого путіна – свого шефа. А тепер вийшло, що він виступає проти режиму, передбачаючи якісь свої політичні перспективи. Він ще намагається піднятися, але сьогодні він має відповідні попередження. Наприклад, його пропагандист, знищений в Санкт-Петербурзі, – це сигнал Пригожину, мовляв, не заривайся.
Він переорієнтувався на Африку, де планує розмістити далі свої ресурси, а можливо – втікти, якщо путін програє. Тому сьогодні питання Африки він просуває на перший план. Там він працював постійно зі своїми "вагнерівцями". Окрім воєнного ресурсу він вказує, що там можлива економічна, енергетична співпраця, співпраця по окремих секторах. Наприклад, по корисним копалинам, алмазам, золоту. Він тепер претендує на якісь пріоритети в зовнішній політиці, особливо на Африканського континенту, а МЗС він критикує за неефективну роботу. В першу чергу, що не ініціює реекспорт зброї та не формує підтримку з боку африканських країн. Вони сьогодні не готові підтримати відверто росію. Більшість із них голосували на Генасамблеї ООН проти росії як агресора та ставили питання про повернення територій України. І невеличка частина – це ті, хто голосував нейтрально. Тобто явних прихильників росії там немає. І візити туди Лаврова не дали ефекту. Тому Пригожин сьогодні намагається домінувати, наполягаючи на тому, що це його сектор відповідальності, а МЗС йому не допомагає.
