Попри гучну піар-кампанію НАБУ та САП, яка супроводжувала відкриття справи проти колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, зараз позиції антикорупційних органів виглядають вкрай слабкими і незґрабними та викликають багато питань. Ймовірно, саме через це слідство усіляко обмежує можливості сторони захисту для відкритого представлення своїх позицій через закриття судового розгляду. Адвокат одного із фігурантів справи Богдан Устименко наводить низку "незручних" фактів, які доводять слабкість позицій слідства і безперспективність справи для антикорупційних органів. Подробиці читайте в матеріалі "Апострофа".
Наприкінці березня 2023 року Національне антикорупційне бюро сенсаційно заявило про викриття ним злочинної організації на чолі з екс-головою Фонду держмайна Дмитром Сенниченком. Колишньому чиновнику закидають нібито заволодіння понад 500 млн грн. коштів Одеського припортового заводу та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії. Зокрема, йшлось про ймовірне обрання або призначення лояльних до Сенниченка членів органів управління, продовження збиткових договорів із зацікавленими контрагентами, підписання нових збиткових контрактів із пов’язаними компаніями-прокладками для виведення прибутку тощо.
При цьому гучні справи про викриття корупціонерів самим Сенниченком, який до цього щонайменше тричі “здавав” НАБУ потенційних бажаючих дати йому хабар, в бюро назвали частиною схеми із відсіювання конкурентів з ОПЗ, ОГХК та інших підприємств зі сфери впливу ФДМУ. Одним із важливих елементів просування ідеї про беззаперечну провину Сенниченка став майже півгодинний “документальний фільм” про злочинну діяльність нібито створеного ним угруповання.
Читайте також: НАБУ оголосило у розшук екскерівника Фонду держмайна Сенниченка - деталі
Попри такий гучний початок, далі справу суд слухає в закритому режимі - за клопотанням слідства, попри те, що сторона захисту наполягає на відкритості судового процесу. Чому так відбувається? На думку адвоката одного з фігурантів справи Богдана Устименка, справа в тому, що до НАБУ і Спеціальної антикорупційної прокуратури в цій справі є не менше, а можливо і більше запитань, ніж до самого екс-голови Фонду держмайна. І на ці запитання антикорупціонерам не надто хочеться відповідати. Або ж цих відповідей у них немає. "Таємниця слідства" не заважала прокурорам на всю країну оприлюднювати голослівні звинувачення, а також матеріали кримінального провадження, в тому числі й найбільш чутливі з точки зору таємниці слідства протоколи негласних слідчих (розшукових) дій. Тож чому тепер не заслухати відкрито всі інші матеріали справи, щоб слабкість аргументів сторони обвинувачення була видна для всіх бажаючих", - каже адвокат.
- Наприкінці червня сторона обвинувачення вчергове звернулась до суду з проханням продовжувати строки досудового розслідування. Чому так відбувається, адже слідство триває з 2019 року, а “злочинні епізоди” мали місце ще два роки тому і нібито ретельно задокументовані?
- Причина полягає в тому, що ця справа, м’яко кажучи, не першої свіжості. Майже одразу після нібито зафіксованих "злочинних дій" слідчі і прокуратура уже відкривали кримінальне провадження – і тоді прийшли до висновку про відсутність складу злочину. Справу закрили і поклали на полицю. У 2022 році, уже поза усілякими розумними строками, її знову реанімували шляхом скасування постанови про закриття справи.
І після цього "раптом" ті ж детективи, які раніше наполягали на відсутності складу злочину, виявили діяльність "злочинної організації". Чому прокурори і слідчі різко змінили свою думку? Нам залишається тільки здогадуватися.
Зараз слідство намагається у суді поновити всі строки розслідування, які вже давно спливли. Вищий антикорсуд у своєму рішенні від 22 червня фактично підтвердив, що це "перебір" з боку сторони обвинувачення, не продовживши строки досудового розслідування за декількома ключовими епізодами. Це по суті означає, що і підозри в рамках відновленої справи були вручені незаконно. І ми вважаємо це великою процесуальною перемогою.
Втім, попри те, що ця ухвала остаточна і не підлягає оскарженню за будь-яких обставин, прокурори, які мають наглядати за законністю під час розслідування, подали апеляційну скаргу не неї. Не знаю, на що вони розраховують. Як закон, так і судова практика з цього питання є однозначними. Сподіваємось, що і в даному випадку вимогу закону судом будуть дотримані.
- Розмір збитків, які пред’являють "злочинній організації" у цій справі, ґрунтується на висновках Держаудитслужби. Натомість ситуація довкола гучних закупівель у Міноборони показує, що ДАСУ підходить до розрахунків досить формально у частині питаннях співпраці приватних компаній з державою. Чи можна в цьому ж контексті говорити про необґрунтованість звинувачень у начебто присвоєнні 500 млн грн у "справі Сенниченка"?
- Визначення розміру збитків - це традиційна “ахілесова п’ята” НАБУ і САП у справах, які стосуються економіки, управління держпідприємствами, публічних закупівель. Відсутність реальних розрахунків і дуже умовне розуміння детективами особливостей виробничих циклів чи ланцюжків постачання в тих чи інших галузях регулярно призводить до того, що “збитки” нараховуються не від реальних економічних обставин, а від уявних ідеальних умов. Наприклад, діяльність іноземних компаній, які взяли на себе ризики співпраці з державним компаніями, майже автоматично можуть розцінюватись виключно як “легалізація коштів”, враховуючи логіку НАБУ і САП, хоча це насправді звичайні бізнес-процеси. Через нерозуміння органами слідства природи економічних відносин, такі компанії іноді стають “заручниками” цих дій з боку НАБУ і САП.
У випадку з Сенниченком і його “впливом” на ОПЗ, приміром, серед закидів НАБУ - продаж продукції за цінами нижче “справедливого рівня”. При цьому що це за рівень, звідки він розрахований - сказати складно. Натомість, з відкритих джерел відомо, що завод в період перебування Сенниченка на посаді, а саме за підсумками 2020 року, повернув собі статус великого платника податків, сплативши понад 585 млн гривень до бюджетів усіх рівнів (це в 6 разів більше, ніж в 2019 році), виконав рекордні обсяги виробництва і експорту продукції. Тобто під час “заниження цін” підприємство переживало відродження. Схожа історія і з ОГХК: в 2020 році прибуток виріс в 6 разів - до 600 млн грн., зарплати підвищились на 20% тощо.
Жодна економічна експертиза у кримінальному провадженні, жодний акт Держаудитслужби не підтверджує факту реального виведення коштів на нібито підконтрольні підприємства або заволодіння ними якимось іншим способом. Максимум, про що йдеться у цих висновках, це можлива недоотримана вигода державних підприємств.
Натомість НАБУ і САП висувають Сенниченку та учасникам очолюваної ним “злочинної організації” обвинувачення у тому числі й за ст. 191 КК України, яка передбачає відповідальність за привласнення, розтрату чи заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. А на питання, як в принципі можна заволодіти упущеною вигодою, а потім ще й легалізувати її, орган розслідування відповіді не дає.
- Що відомо про ініціаторів відновлення справи? Чи можуть їхні імена привести до можливих замовників переслідування Сенниченка?
- Загальновідомо, що ініціатором, який подав заяву проти Сенниченка, став підсанкційний народний депутат Олександр Дубінський, який має пряме відношення до олігарха Ігоря Коломойського. За даними ЗМІ, це могло бути пов’язано з недопущенням пов’язаної з Коломойським компанії “Укрнафтобуріння” до співпраці з ОПЗ в 2020 році через неконкурентні дії (завищені ціни, які пропонувала компанія, не давали можливості беззбиткової роботи). Втім сьогодні компанія, в інтересах якої фактично і було розпочато кримінальне провадження у "справі Сенниченка", перебуває під арештом та передана на баланс АРМА через те, що користувалася протиправним спецдозволом на видобування нафти, газу та конденсату.
Ще один сумнівний “фундамент”, на який НАБУ і САП спираються в цій справі - свідчення топ-менеджера структур Дмитра Фірташа Сергія Байрака, який раніше керував ОГХК в інтересах олігарха, коли той намагався монополізувати хімічну і титанову галузі. Саме стосовно цих підприємств олігарх мав найбільше суперечок з державою в особі Фонду державного майна та його тодішнім очільником Сенниченком (очолював ФДМУ 2019-2022 рр).
ФДМУ вів одразу декілька судових справ проти олігарха, одночасно позбавляючи впливу на державних підприємствах пов’язаних з ним осіб. У результаті Фірташ втратив контроль над ЗТМК та ОГХК, а також важелі впливу на ОПЗ, писали ЗМІ. Тобто, грубо кажучи, в даному випадку НАБУ з подачі оточення олігарха розслідує діяльність екс-глави ФДМ щодо деолігархізації.
На цьому тлі виникають питання, а що ж з викриттями* Сенниченка? Він же передав НАБУ разом з грошима три групи людей, які намагалися його підкупити. І наскільки нам відомо наразі у справі проти Сенниченка головним прокурором виступає та сама людина, яка виступала прокурором в справах по викриттю хабародавців які були затримані "на гарячому" з грошима які і в ЗСУ вже передані. Але посадок нема. Натомість та сама прокурор зараз намагається засадити Сенниченка.
У екс-голови ФДМ був і залишається статус викривача. Він узгоджував з прокурором і слідчими певні дії щодо документування і викриття хабарників. Чи після того, як справу завели на самого Сенниченка, факти пропозицій йому хабарів мають автоматично анулюватися? І чи не повинен прокурор взяти самовідвід або в одному, або в іншому випадку? Адже на розслідування ним попередніх справ буде напряму впливати фактаж із справи поточної”. Ці питання наразі залишаються без відповіді. Але, ви віримо, так довго не може бути.
* Йдеться про три епізоди: колишній посадовець "Миколаївобленерго" пропонував 100 тисяч доларів за його працевлаштування на посаду керівника цього ж підприємства; 800 тис. доларів намагалися дати за два кадрових призначення в іншому акціонерному товаристві; найбільший хабар в 5 млн доларів стосувався саме можливості призначити очільника Одеського припортового заводу. Публічно про ініціатора цього хабаря не повідомлялось, проте журналісти програми “Гроші” робили припущення, що таке призначення могло бути вигідне структурам підприємця Алекса Ровта, який є бізнес-партнером Фірташа. З огляду на попередній пункт виникає ще більше питань, чому ж фігуранти справ про хабарі самому Сенниченку - досі не засуджені.
***
Боротьба з корупцією є однією з важливих умов для подальшої європейської та атлантичної інтеграції України, для продовження фінансової підтримки з боку наших західних партнерів, а також для залучення міжнародних інвесторів для майбутнього відновлення після війни. Проте, як нам здається, підміна реальної боротьби з корупцією гучними піар-акціями у медіа, і справами з сумнівними доказами – більше схожа на окозамилювання і ширму для реальних корупційних справ, які проходять повз увагу антикорупційний структур. Це, на наш погляд, завдає не лише фінансових, але й репутаційних втрат для держави, відлякує не тільки потенційних нових, але й уже наявних іноземних та вітчизняних інвесторів. А дамоклів меч безпідставних обвинувачень відбиває будь-яке бажання у підприємців мати справу з державними проектами у сфері приватизації, підвищення ефективності управління, відбудови чи постачання товарів і послуг.
