Українські захисники продовжують контрнаступ на півдні України. Кілька днів тому Міністерство оборони України офіційно підтвердило звільнення населеного пункту Роботине Запорізької області. Днями речник Генерального штабу ЗСУ Андрій Ковальов повідомив, що Збройні сили України мають успіх у просуванні в напрямку Вербового на південному фронті. Про ситуацію на Запорізькому напрямку, що саме ускладнює просування бійців, о проблемах, які треба вирішувати вже зараз, розповів в ефірі Апостроф ТV боєць Легіону Свободи КОСТЯНТИН ДЕНИСОВ.
Читайте також: На Запоріжжі оголошено примусову евакуацію дітей: повний список населених пунктів
– Розкажіть про ситуацію на Запорізькому напрямку. Що можете сказати про інтенсивність боїв на тому відтинку, де перебуваєте ви?
– Інтенсивність висока, ситуація динамічна. Постійно йдуть стрілецькі бої та артилерійські зіткнення. Наша далекобійна артилерія працює. Росіяни вночі активно працювали, зокрема, "Градами". Авіація їхня відпрацьовувала по лінії зіткнення, намагаючись – на щастя, безуспішно – вибити наших хлопців з тих позицій, які вони зайняли, які вони зараз зачищають та закріплюються. Працюють їхні FPV-дрони постійно по нашій піхоті. На жаль, це завдає втрат нам, є поранені хлопці, багато хлопців з контузіями.
Бої вночі накладають свій відбиток, тому що використання спеціальної техніки шкодить зору. Тому треба зараз уже державі думати, як відновлювати наших хлопців, проводити реабілітацію після перемоги. Це буде дуже велика проблема. З контузіями хлопці матимуть великі проблеми через те, що йде війна артилерії, а з зором, - тому що інтенсивно використовується спеціалізована техніка для боїв в нічний час та в темну пору доби.
На тих ділянках, де задіяні безпосередньо наші "свободівці", стоїть задача вирівняти лінію фронту, закріпитися, зачистити й, відповідно, подавляти вогневі точки ворога.
– Як почувають себе вороги після того, як Сили оборони України закріпилися на напрямках Новоданилівка, Новопрокопівка, Мала Токмачка й поблизу Вербового?
– По-перше, ми маємо розуміти, що вони не те, щоби засмучені, а більше здивовані, як закопуючись понад пів року, маючи перевагу в арті, в авіації, вони все одно змушені полишати ті чи інші населені пункти. Відходять вони їх таким чином, що за собою залишають сіру зону, а потім просто валом арти накривають, все випалюють. Крайні дні використовували "Солнцепек", він тут на озброєнні одного з мотострілецьких полків.
Їхнє командування намагається підняти їм бойовий дух. Приїжджав головний замполіт російської армії генерал Горемикін, вручав їм нагороди. Путін намагається підняти їхній бойовий дух тим, що деяким підрозділам присвоює звання гвардійських. Там за удаваний героїзм вчора чи позавчора російська 810 бригада морпіхів отримала таке звання. Це ті самі морпіхи, які кошмарили наших хлопців, обстрілювали громади на лінії зіткнення, проте все одно були змушені відступити під нашим тиском.
Все це, що я назвав, робиться російським командуванням для підняття духу. Бойовий дух у росіян, мʼяко кажучи, кепський, тому що вони змушені відступати, полишати позиції, хоч вони і намагаються виправдатися, що нібито немає сенсу їх тримати. Наші хлопці своїм вогнем передають росіянам, що їм не було сенсу заходити на територію вільної та незалежної України. Тут їм ловити нема чого, попри те, що їх багато, їхня армія довга, і в них поки що зберігається якась там перевага в арті та авіації.
– Сполучені Штати стежать за просуванням українських військ та констатують, що контрнаступ іде повільно. Доволі неприємно, бо світ спостерігає за цими подіями, як за грою. Водночас такі новини читають й українці, які потім можуть робити певні закиди в бік військових. Як ви реагуєте на такі оцінки від наших союзників й, можливо, від деяких українців.
– Я не чув таких оцінок від наших союзників. Ми лише бачимо допомогу, яку вони надають. Зброя, артилерійські установки працюють класно, розбирають росіян на запчастини просто чудово. А їхня броньована техніка в бою рятує життя нашим хлопцям. Є поранення, є контузії, але життя нашим хлопцям вона рятує.
Я чув оцінки від цивільних, що повільно просувається наступ. Я готовий віддати цим людям свій бронік, свій автомат, свою каску, дати їм грошей на картку, і вони можуть показати, як треба поводитися на полі бою, як на ура проходити російські заплутані, заміновані, хитромудрі оборонні споруди, долати мінні поля під постійними атаками дронів, авіації, і як на ура здобувати перемогу.
Ми повинні розуміти, що, по-перше, росіяни окопалися до одуру, замінували все до одуру. По-друге, у них поки що є перевага в авіації. По-третє, хлопці наші дуже часто перебувають в умовах інтенсивного багатогодинного бою. Бій може йти навіть в несприятливих умовах. Велике емоціне навантаження – хлопцям реально потрібен відпочинок, реабілітація. Ми за можливості все це їм забезпечуємо але все одно люди не залізні. Буває часто втома, буває емоційне напруження, потрібна морально-психологічна підтримка. Тому тут дуже багато факторів, які впливають на, як комусь здається, повільне просування вперед.
Ми маємо розуміти, що є обʼєктивні фактори, і кожен з нас може долучитися до того, щоб перетягнути ситуацію на користь України: допомагати Збройним силам, добровольчим підрозділам, силовим структурам, донатити, поширювати інформацію про звитяги наших хлопців, допомогти волонтерським ініціативам. Елементарно розкажу, як ми свого пораненого побратима посадили в маршрутку, відправили до госпіталя. Щось пасажири не дуже кинулися поступатися йому місцем, хоча бачили, що це поранений воїн. Поступитися місцем у маршрутці пораненому захиснику – це вже великий внесок в нашу перемогу. Це вже прояв поваги до захисників України, які сьогодні втрачають своє життя і здоровʼя в боротьбі за незалежність України і дають можливість якимось там "розумним" коментаторам, сидячи на теплому дивані і поїдаючи мівінку, давати свої "розумні" рекомендації тим хлопцям, які сьогодні в окопах. Я зараз даю вам коментар, а мої побратими з окопів молотять росіян, подавляють їхні вогневі точки, розбирають їхні позиції, просуваються вперед, звільняючи Запорізьку область від російських окупантів.
– Від маріупольського спротиву зʼявилася цікава новина, що в окупованій Новій Каховці знищили офіс "Единой россии". Такі напівполітичні події впливають якось на події на лінії фронту?
– Це радує хлопців, які бачать, що працює підпілля навіть у тимчасово окупованих українських містах. Ви ж бачите, що і на тимчасово окупованій території Запоріжжя є замахи на представників окупаційних силових структур, на так званих адміністративних керівників, гауляйтерів. Це говорить про одне: українська нація не здається, українська нація бʼється. В окупантів просто горить земля під ногами, і вони себе тут не почувають господарями. Що у військових російських пригнічений настрій, і я думаю, так само у цивільних окупантів настрій так собі.
– Наостанок чи могли б ви підбити підсумки чергового важкого літа в Україні?
– У нас є успіхи в Запорізькій області, але ці успіхи далися важкою ціною. Ми маємо це все розуміти. Усе це готувалося. Це все – результат взаємодії багатьох підрозділів і Збройних сил, і Нацгвардії, і прикордонників, і Сил спеціальних операцій, і добровольчих формувань, і місцевого підпілля, і багатьох тих, хто працює на українську перемогу. Далі нам треба рухатися і звільняти наші території, а насамперед – готувати всю базу та інфраструктуру для повернення наших захисників після перемоги. У хлопців буде дуже багато проблем, і ми маємо одразу включитися в роботу з їх відновлення, реабілітації, адаптації та повернення до мирного життя. Це важка війна, війна на виснаження.
Люди не залізні, їм треба повернутися. Але повернутися не тільки фізично, але й морально, ментально для того, щоб далі розбудовувати квітучу незалежну Україну, невідʼємною частиною якої є Крим, Маріуполь, Донецьк, Луганськ і звісно ж, Запорізька область – Токмак, Мелітополь, Бердянськ, Пологи, Якимівка. Це все наші українські міста, над якими обовʼязково буде майоріти державний український прапор.
Читайте також: Карта бойових дій 1 вересня: яка зараз в Україні ситуація на фронтах
