Найбагатша людина в РФ Андрій Мельниченко скаржиться на західні санкції, які, між тим, обходить за допомогою номіналів та продовжує поповнювати кишені. Допомагає російському олігарху бізнесмен Микола Левицький. Як працює схема, та які висновки треба зробити Україні на нашим західним партерам, читайте в матеріалі "Апострофа".
Коридор для добрив
17 липня Росія вийшла з угоди про так званий "зерновий коридор", яким Україна могла безпечно експортувати зерно з підконтрольних чорноморських портів, та не боятися, що судно затопить якийсь російський військовий корабель. Коридор проіснував рік, даючи можливість заробити не тільки українським зернотрейдерам, а й російським виробникам добрив.
Нагадаємо, що основною вимогою президента держави-агресора для відкриття "зернового коридору" було розблокування експорту російських добрив, основними виробниками яких є компанії олігархів Андрія Мельниченка та Дмитра Мазепіна. Відкривши «зерновий коридор»Захід дозволив Росії заробляти на багатому європейському ринку на продажах добрив, ціни на які через війну злетіли.
Після виходу РФ з угоди, її армія почала планомірно знищувати українську експортну інфраструктуру в портах. Але, між тим, потік російських добрив на європейський ринок зберігся. А однією з умов відновлення "зернового коридору" Путін ставить збільшення експортних можливостей компаній Мельниченка та Мазепіна.
Читайте також: Український стратегічний завод був "донором" для Росії: схема працювала з початку великої війни
Поки міжнародні організації на кшталт ООН та центри прийняття рішень у Брюсселі, Берліні, Парижі та Вашингтоні намагаються запровадити якусь єдину політику з приводу санкцій, путінський олігарх Мельниченко виводить свої компанії з-під удару, змінюючи структуру власності та переводячи частину бізнесу на номіналів ("гаманців"). Одним з таких номіналів є Микола Левицький.
Who is Mister Levitsky?
Микола Левицький – російський бізнесмен середньої ланки, який став довіреною особою російських бізнесменів, що потрапили під західні санкції. На початку своєї кар'єри він був працевлаштований в "Єврохімі" Мельниченком і навіть вважався гендиректором. Уперше Левицький виступив як власник активів підсанкційних олігархів ймовірно у грудні 2022 року, коли його новостворений офшор Axiomi Consolidation придбав у "Газпромбанку" за $96 млн контрольний пакет акцій гірничодобувної компанії IRC.
Є відомості, що у середині квітня 2023 року на Левицькогоначебто було переоформлено компанію «Доналінк», яка володіє Приморською ГРЕС. Раніше "Доналінк" знаходився у власності мільярдера й першого номера російського Forbes Андрія Мельниченка. Кажуть, що сам Левицький начебто відчував фінансові труднощі у зв'язку з банкрутством його останнього активу – новгородського квасного заводу "Дека", а тому навряд чи він мав кошти для купівлі акцій IRC та "Доналінк".
Перш ніж стати серійним власником підсанкційних активів, Левицький володів компанією «Геотек холдинг» і його партнером у ній був також підсанкційний Генадій Тимченко (через компанію "Волга-Дніпро"). Згодом Левицький, імовірно, розорив "Геотек холдинг" і, щоб уникнути банкрутства коріше за все віддав за борг найбільшому кредитору – банку "Відкриття". Останнім «живим» активом Левицького був згаданий виробник напоїв "Дека", якого власник довів до банкрутства.
Як працює схема відходу з-під санкцій
Після початку Путіним повномасштабної війни проти України та запровадження західних санкцій проти фізичних та юридичних осіб у Росії, участь Левицького в угоді щодо купівлі IRC набула абсолютно нового сенсу. Як видно, він позбавив IRC, яка котирується на Гонконзькій біржі, від санкційних ризиків, оскільки зараз не перебуває у списку санкцій. Вдалий кейс з акціями IRC можливо запустив ланцюжок нових «покупок».
Так, у квітні 2023 року Левицький допоміг Мельниченку вивести з-під санкцій його «Доналінк» за такою схемою. 8 квітня ТОВ "Міжнародна компанія "Доналінк" змінило власників. У минулому Donalink Ltd. була кіпрською компанією та належала кіпрській структурі Андрія Мельниченка AIM Capital plc. Але, за даними ЄДРЮЛ, з 7 квітня 2022 року учасниками ТОВ "МК "Доналінк" майже у рівних частках стали Микола Левицький, Олександр Агєєнков та Олег Ковальов.
Того ж дня частки "нових акціонерів" були передані в заставу AIM Capital plc – таким чином Мельниченко, який перебуває під санкціями, зберіг контроль над активом, не будучи формально з ним пов'язаним.
За аналогічною схемою Левицький можливо допомагав вийти з-під санкцій колишньому міністру палива та енергетики Росії Сергію Генералову. Генералову належав блокуючий пакет акцій у АТ "НВФ "Мікран" – провідного виробника радіоелектроніки в Росії, що перебуває з 2016 року під санкціями Мінторгу США. Саме ця компанія розробляє та випускає обладнання в сегментах НВЧ-електроніки, приладобудування, телекомунікацій та радіолокації.
У грудні 2021 року ТОВ "Промислові інвестори" (100% власник Генералів Сергій Володимирович) ймовірно, переслідуючиметою уникнення санкцій продало блокуючий пакет акцій (25% +1 акція) в АТ "НВФ "Мікран" за 360 млн. руб. своїй же компанії – ТОВ "МІКПІ".
Пізніше Генералов продав "МІКПІ" компанії "Іннова Фінанс", бенефіціаром якої є Левицький. При цьому Генералов зберіг у себе заставу часток компанії і відповідно здійснював контроль та управління. До речі, інтернет-домен ТОВ "Іннова Фінанс" був зареєстрований на компанію AXIOMI CONSOLIDATION LTD, 100% бенефіціар якої Левицький Н.В., та через яку здійснюється володіння компанією IRC.
"Жертва" санкцій
Мельниченко, який втік зі Швейцарії в ОАЕ, як вбачається, продовжує заробляти мільярди на європейському ринку, продаючи російські добрива – завдяки лазівкам у зерновій угоді з Туреччиною та ООН. А за допомогою номіналів на кшталт Миколи Левицького, скоріше за все, виводить з-під санкцій свій міжнародний бізнес. При цьому Мельниченко у світових ЗМІ називає путінську війну "глобальною помилкою". Займаючи першу позицію Forbes у Росії, він заявляє, що санкції зробили його "ізгоєм", і порівнює їх із ядерним бомбардуванням Хіросіми.
Кейс Мельниченка показує Україні та нашим західним партнерам, що необхідно бути більш послідовними та жорсткішими щодо російських олігархів та компаній, які продовжують заробляти на Заході. І, як нам здається, ніяких поступок Москві з приводу перспектив експорту добрив на світові ринки, робити не варто. Оскільки це означає лише збільшення фінансових можливостей держави-агресора вести війну.
