Через повномасштабну військову агресію Російської федерації проти України і втрати захисників нашої держави на фронтах до українських клінік все частіше звертаються вдови, які бажають використати кріоконсервований біологічний матеріал померлих чоловіків для народження спільної дитини (тобто для постмортальної репродукції).
Це питання неналежним чином врегульовано чинним законодавством, хоча до Верховної Ради України неодноразово подавались законопроєкти, повністю чи частково присвячені питанням постмортальної репродукції. За один із них Верховна Рада проголосувала 22 листопада 2023 року.
Йдеться про Закон України "Про внесення змін та доповнень до деяких законів України з метою забезпечення прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство" (далі – Закон), який чекає на підпис президента України і ще не набрав чинності. Законом передбачено надання права військовослужбовцям та іншим особам, які беруть участь у бойових діях (далі - військовослужбовці) на безоплатне здійснення забору, кріоконсервації та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні службових обов’язків. Відповідне право за Законом діятиме лише у період воєнного стану, введеного Указом президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
Законом передбачено, що у разі загибелі або визнання в установленому порядку військовослужбовця померлим, репродуктивні клітини якого зберігаються за державний кошт, таке зберігання припиняється з подальшою утилізацією. Проте ця норма не узгоджується з викликами воєнного часу, адже відповідна утилізація фактично унеможливить використання репродуктивних клітин загиблих військовослужбовців їх дружинами чи партнерками. До того ж воля військовослужбовця на використання його біоматеріалу після смерті для зачаття, виношування та народження дитини на практиці наразі оформлюється шляхом складання відповідної нотаріально посвідченої заяви чи підписання договору із закладом охорони здоров`я за життя військовослужбовця. Відповідна обставина, тобто коли військовослужбовець за життя висловив волю на проведення постмортальної репродукції, залишена Законом поза увагою, хоча вимоги воєнного стану потребують іншого рішення.
Дія закону не поширюється на випадки, коли військовослужбовці бажають кріоконсервувати ембріони, а не сперму чи ооцити. Лише про кріоконсервацію "статевих клітин" йдеться і в тексті пояснювальної записки до законопроєкту. Тобто, якщо буквально тлумачити Закон, то кріоконсервувати сперму та ооцити за його нормами військовослужбовці зможуть безоплатно, а за зберігання кріоконсервованих ембріонів доведеться оплачувати власним коштом. Законом не передбачено обов`язкової утилізації кріоконсервованих ембріонів у разі загибелі або визнання військовоcлужбовця померлим в установленому порядку.
Системне тлумачення Закону та пояснювальної записки до нього дозволяє зробити висновок про те, що у разі зберігання репродуктивних клітин іншими особами, крім згаданих у Законі, або якщо військовослужбовці кріоконсервують свої репродуктивні клітини за власний кошт їх репродуктивний матеріал не повинен утилізовуватись у разі загибелі або визнання військослужбовців померлими. Відтак у цих випадках постмортальну репродукцію може бути проведено.
Закон містить термінологічні неузгодженості з Цивільним кодексом України, адже у його пункті третьому частини другої йдеться про "визнання особи померлою". Аналогічним терміном оперує й профільний Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", хоча у ст. 46 Цивільного кодексу України вжито термін "оголошення фізичної особи померлою". Цей же термін використано й у пункті третьому частини другої ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України. На нашу думку, згадані термінологічні неточності можуть зумовити виникнення проблем у практиці застосування згаданих норм.
Звичайно, для більш повного та системного аналізу Закону слід було б ознайомитись і з текстом нормативно-правових актів Кабінету міністрів України, які мають бути ухвалені у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування Закону. Однак у відкритому просторі не вдалося знайти інформацію про такі документи.
