Рік тому ми чули дуже багато про наш контрнаступ і відвоювання захоплених росіянами територій, а нині про це ані слова. Радше риторика йде про те, щоб вистояти у міцній обороні. Чому змістилися акценти та які можуть бути військові плани на третій рік війни - своїм поглядом в етері Апостроф TV поділився військовий експерт Олег Жданов.
За минулий рік війни ми зробили ще один крок до перемоги в плані знищення бойових потенціалів російської армії. Вони поступово вичерпуються - запаси у них ще є, але якість того ж озброєння на сьогоднішній день стає дедалі гіршою. Однак - я це говорив раніше і повторю зараз - у США є свій сценарій ведення цієї війни. Нашими руками і нашою кров'ю відбувається повне виснаження росії і позбавлення її бойового потенціалу. І сьогодні ми спостерігаємо війну на виснаження.
Читайте: Росія "здувається": Буданов спрогнозував контрнаступ, але не в 2024 році
Багато в чому питання ведення війни залежить від постачання техніки та озброєння. У сучасній війні воювати повинна техніка - так, звісно ж, з особовим складом. Але техніка. Ті ж м'ясні штурми треба перемагати за допомогою заліза, а не шаленого і всебічного героїзму нашої піхоти. І в цьому величезна проблема, яка полягає в тому що наші партнери розтягнули постачання техніки і озброєння у 2023 році.
Беремо за приклад танковий "Рамштайн", який відбувся у січні 2023 року. А танки прийшли наприкінці весни. І коли ми починали контрнаступ, за словами окремих воєнних начальників, не вся заявка була виконана з боку наших партнерів.
А сьогодні відбувається взагалі провал в плані постачання боєприпасів. Ми це відчуваємо на фронті і це відображається на якості оборони наших військ. Знову таки, ми змушені за рахунок героїзму нашої піхоти утримувати позиції - і це за мінімальної можливості вогневого ураження ворога і за відсутності щонайменше двох видів озброєння, які на сьогоднішній день нам не поставлені. Мова про оперативно-тактичні ракетні комплекси чи ракети до комплексів, бо пускові установки у нас давно є, і авіацію.
Роль авіації у сучасному бою нам наочно продемонструвала російська авіація в Авдіївці. Що може зробити авіація з будь-яким районом оборони, не зважаючи на те, наскільки він укріплений.
Читайте: Від Парижа до Мюнхена: що дав Україні "галоп" по Європі Зеленського
Плюс ми свої очікування традиційно завищуємо і завжди зводимо до рангу святого писання якусь мету, яку ми хочемо отримати. Це наше національне. А сьогодні скажу словами відомої приказки: хто обпікся на молоці, той дує й на воду. Наші думки стали більш приземлені і ми розуміємо, якщо танки і артилерія не прийдуть від наших партнерів, то ми довго в обороні не вистоїмо.
Щодо мобілізації зауважу наступне - мобресурс на сьогоднішній день є. Але відсутня внутрішня політика держави щодо мотивації і примушення населення. Вона повністю відсутня. Адже у громадянина є як права, так і обов'язки. Так ось - мотивація з боку держави і формування суспільної думки відносно того, що треба йти і захищати - на сьогоднішній день повністю відсутні. Але навіть якщо ми сьогодні почнемо цю роботу з населенням і збільшимо темпи мобілізації, то куди ми їх дінемо, під що ми їх мобілізуємо? Одягнемо у форму і вручимо автомати? Де танки, де ББМ, де артилерія, щоб цих людей посадити на техніку і сформувати повноцінне військо.
Мобілізація і сьогодні йде - можливо не такими темпами як хотілося, поганий чи хороший закон тощо - але вона триває. А питання технологічності і оснащення армії - першочергове. І від нього залежить кількість обсягу мобілізації, яка потрібна для формування сучасної армії.
Читайте: Знову на Київ? Чого очікувати від російських агресорів цього року