Родина Руденів з Сумщини – унікальний приклад патріотизму та сталевої незламності. І це не просто гучні слова. Одразу троє братів в сім’ї: Сергій, Артем та Максим стали на захист України в перші дні повномасштабного вторгнення. В цій історії ми розкажемо історію наймолодшого з братів – Максима Руденя, який прийняв бій за Маріуполь, отримав важке поранення, вижив в бункерах "Азовсталі" та пройшов пекло полону.
На війну у 18 років
Максим Рудень став військовослужбовцем Нацгвардії якраз напередодні "великої" війни. Хлопець відтворив шлях двох старших братів, які боронили Україну з часів АТО. В листопаді 2021 року Максим пішов на строкову службу. Йому було лише 18 років. Потім військовий потрапив за розподілом до Маріуполя.
Хлопець зізнається, що тоді, взимку 2022 року, не вірив у "травневі шашлики" і усвідомлював, що Росія готується розпалити пожежу великої трагедії.
"Я так і думав, що це трапиться. Та вірити не хотілося", - каже Максим.
24 лютого 2022 року хлопець перебував на бойових позиціях.
"В цей день я був в наряді. Аж раптом у нас пролунала бойова тривога, я отримав додатковий боєкомплект і пішов у бій", - згадує Максим Рудень.
Підрозділ, в якому служив Максим Рудень
Боєць пригадує, що з перших днів "широкомасштабки" наміри ворога відносно приморського міста були зрозумілі – зтерти Маріуполь з лиця землі.
"Обстріли почалися одразу і одразу вони стали знищувати мікрорайон "Східний". Будинки були пошкоджені, ще й авіація почала скидувати по нам ракети та бомби. Їм було все одно що бомбити. Які там військові об’єкти… Вони по частині влучили тільки через декілька тижнів, коли там вже нікого не було. А так - все цивільна інфраструктура і житлові будинки", - каже Максим.
Завдання - вижити
Хлопець протримався до квітня 2022 року, а потім отримав важке поранення: бійця наздогнав танковий снаряд.
"Це сталося в приватному секторі. Ворог в той час саме розпочав свою атаку. Ми відбивалися і спочатку все було нормально, та потім виїхав танк… Я в цей момент був на позиції під одним із будинків і танк влучив якраз у будинок", - пояснює військовий.
Уламками від снаряду Максимові критично понівечило руку. Кінцівка обвисла наче батіг і була повністю недієздатна.
"У мене з руки буквально вирвало 5 сантиметрів кістки і м’язи на правій руці. Ну і, звісно ж, отримав контузію", - пригадує захисник.
Побратими швидко затягнули Максима в будинок і надали першу допомогу. Далі хлопця евакуювали в бункери "Азовсталі", де переховувалися військові та цивільні. Люди там виживали на межі можливого: перев’язка ран раз на тиждень і знеболювальні, які робили з чаю.
"Там де я був, це був глибокий бункер з кількома входами. В одній частині бункеру обладнали кухню, а в окремому крилі була реанімація, де робили операції і ампутації. Загалом нас було біля 200 осіб", - згадує військовий.
Максим Рудень
Утім, не було і дня, щоб росіяни не намагалися знищити маріупольській "острів" незламності. Максим каже, що для цих цілей ворог використовував весь наявний арсенал далекобійної зброї: артилерію, міномети, авіаційні обстріли.
"У ворога була така тактика: вони кілька разів били в одне і те саме місце, щоб стіни бункера обвалювалися і під завали потрапляли люди", - пояснює захисник.
Одного дня не витримав і бункер, де з пораненням переховувався і Максим.
"Туди було два прильоти і одразу мінус кухня і реанімація. І коли кухня була зруйнована, то стало ще тяжче: доводилося носити їжу з інших бункерів. І на добу у нас був стограмовий стаканчик каші, ось і вся їжа", - розказує хлопець.
Врешті решт, окупаційна військова машина продавила спротив Маріуполя і українські військові отримали наказ скласти зброю, щоб зберегти життя. "Азовсталь" Максим залишив 18 травня 2022 року. Виходив з іншими бійцями… одразу в полон.
"Втрачав надію на звільнення"
Захисника етапували до Оленівки – сумнозвісної 120-ї колонії в Донецькій області, де в липні 2022 року окупанти вбили 50 військовополонених.
"Перші два місяці в Оленівці ми спали на підлозі, адже барак був переповнений. Почуваєш себе наче у консервній банці. Тільки важких "трьохсотих" поклали на ліжка. Медичної допомоги з їхнього боку, звісно, ніякої. Тільки допомагали наші хлопці, такі ж полонені", - пригадує Максим умови утримання.
Потім нашого героя разом з іншими полоненими відвезли в Росію у Волгоградську область.
"І якщо в Оленівці ще хоч якось годували… Ну більш-менш. То коли перевезли в Росію, то стало все погано: по дві ложки їжі пару разів на день", - каже захисник.
На території РФ вже почалися тортури, побиття та шалений психологічний тиск.
"Розповідали, що половину України вони вже захопили і нічого від неї не залишилося, ні світла ні води немає… пустеля", - згадує військовий.
Максим відверто зізнається, що інколи втрачав надію на звільнення.
"Найважче у полоні – це незнання того, коли ти повернешся додому та й взагалі чи повернешся", - каже він.
Утім, Максиму пощастило: 29 жовтня 2022 року хлопця обміняли в Запорізькій області. Щоправда, навіть в день обміну окупанти не відмовили собі у збоченому задоволенні познущатися над українськими військовими.
"На аеродромі нам казали, що ведуть нас на розстріл. Та ще й підігрівали ситуацію, мовляв, що ж ви такого зробили, що вас хочуть розстріляти", - пригадує боєць.
Зараз Максим знаходиться на реабілітації. Хлопцю зробили операцію та пересадили частину кістки.
"Та ще мінімум три роки потрібно, щоб відновити руку та її функції", - пояснює Рудень.
На реабілітації перебуває і середній брат хлопця Артем, який дістав поранення хребта.
"Матері дуже важко, хоч ми з середнім братом вже не на службі. У мене проблеми з рукою, у нього з ногами і він пересувається на візку", - каже Максим.
Тим не менш, не дивлячись на всі випробування, через які вже пройшла і продовжує проходити родина Руденів, хлопець запевняє, що український народ приречений на перемогу. Інакше – ніяк.
"У нас є мужність, сміливість і наш народ не збирається віддавати землі, які по праву наші. Якщо це станеться, це буде початком кінця нашої нації. А ми козацького роду і нам нема переводу", - резюмував Максим Рудень.
Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.
