Польща з кінця червня 2025 року проводить експеримент із переходу на чотириденний робочий тиждень, і Україна, навіть попри війну, також могла б піти цим шляхом. "Апостроф" розбирався, наскільки сьогодні на часі така ініціатива, і чи буде вона актуальною під час повоєнного відновлення країни.
Україна могла б перейти на чотириденний робочий тиждень. Про це заявив голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
"Зробити це опційно і дати можливість домовитися про такий режим роботи, – сказав політик в етері Новини.LIVE. – Тут може бути, як варіант, збереження 40-годинного робочого тижня, але на чотири дні. Або варіант опційної домовленості між працівником і роботодавцем на інших умовах".
Гетманцев уточнив, що про обов'язковий перехід на "чотириденку" під час війни не йдеться, однак зазначив, що навіть зараз така можливість має бути.
На пропозицію щодо переходу на чотириденний робочий тиждень вже відреагувала Державна служба зайнятості України. Там нагадали, що у країні діє режим воєнного стану, який зокрема регулює трудові відносини.
"Українці або у війську, або для війська. Ринок праці також перейшов на військові рейки, ухвалено спеціальний закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Святкові дні під час війни вважаються звичайними робочими, без подвоєної оплати чи компенсації додатковим відпочинком. А залучати до роботи у вихідні під час війни можливо без згоди профспілки. Максимальний тижневий обсяг робочих годин — до 60-ти замість звичайних 40 годин", – йдеться у пресрелізі на сайті Державної служби зайнятості.
Втім, там також припускають можливість переходу на чотириденний робочий тиждень, принаймні у тестовому режимі, але вже в мирний час, посилаючись при цьому на світовий досвід. А він свідчить про те, що на сьогодні декілька країн світу, такі, як Ісландія, Німеччина, Бельгія, Велика Британія, Іспанія, Японія, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) впроваджують експеримент зі скорочення робочого тижня.
Наприкінці червня аналогічне тестування розпочала Польща, яка планує перейти на чотириденний робочий тиждень до кінця 2027 року.
Важливо розуміти, що такі експерименти здебільшого передбачають фактичне скорочення робочого часу при збереженні розміру заробітної плати.
Тобто робітники можуть працювати по вісім годин на день, але чотири дні на тиждень, по шість годин на день з понеділка по п’ятницю, або взагалі додати вивільнені дні до щорічної відпустки. І, знову таки, підкреслимо – без зменшення зарплати.
Де-юре і де-факто
Наразі українське трудове законодавство передбачає стандартний 40-годинний робочий тиждень. Відповідно, для зменшення тривалості робочого часу знадобляться законодавчі зміни.
Проте закріплення на законодавчому рівні кількості робочих годин на практиці не має особливого значення. До прикладу, у Франції стандартний робочий тиждень за законом складає 35 годин (при цьому передбачені й понаднормові години), але де-факто його тривалість у середньому дещо більша – 35,5 години.
З іншого боку, в багатьох країнах, перш за все, заможних, робочий тиждень вже давно менший за 40 годин. Навіть у США, де, як вважається, люди працюють в середньому більше, ніж у Європі, він складає 37,6 години. Щодо Європи, то у Швеції – це 34,5 години, у Німеччині – 33,2 години, у Данії – 32,5 години, а у Нідерландах – взагалі 30,5 години.
Якщо до цього додати чисельні свята, тривалі відпустки та різноманітні можливості для отримання відгулів, складається враження, що, наприклад, у Німеччині, за словами українських біженців, яких у цій країні понад один мільйон, люди там скоріше відпочивають, ніж працюють.
Що, між іншим, не заважає їй чи згаданим раніше Нідерландам та Данії, де працівники також не перевантажені роботою, бути серед найбільш розвинених економік світу.
Але чи варто Україні переймати цей переважно європейський досвід?
"Чи справді ми до цього готові, коли в нас воєнний час? – задається питанням у розмові з "Апострофом" засновник інвестиційної групи "Універ" Тарас Козак. – Було б доволі дивно, що в нас нібито дві касти: одна воює цілодобово, а для іншої зменшують кількість годин – це було б некоректно".
Тобто принаймні до завершення війни перехід на "чотириденку" буде не на часі.
"До закінчення військових дій навряд чи це буде активно впроваджуватися, – погоджується у розмові з виданням глава Офісу міграційної політики Василь Воскобойник. – Але все буде залежати від галузей економіки, від конкретних підприємств. Навряд чи можна ввести чотириденний робочий день, якщо мова йде, наприклад, про підприємства, де є безперервний цикл виробництва. І, навпаки, якщо робота пов’язана з творчою діяльністю, IT, якщо люди працюють у комунальних господарствах, зрозуміло, що там можна буде це запроваджувати".
Мирний час, нові тренди
Колись ця кривава і виснажлива війна закінчиться, і на той час Україна, хочеться сподіватися, буде ближчою, ніж нині до повноцінного членства в Європейському Союзі, при цьому в якихось країнах, зокрема європейських, скорочений робочий тиждень стане вже не експериментом, а нормою.
Чи потрібно буде тоді нашій країні переходити на "чотириденку"?
За словами Василя Воскобойника, очевидно, що далеко не всі роботодавці погодяться на такі умови роботи, навіть як експеримент.
"Мета будь-якого роботодавця – отримати якомога більшу ефективність від кожного працівника. І відповідно, якщо люди можуть виконувати той самий обсяг роботи за менший період часу, і якщо це не буде вести до зменшення прибутку власників підприємства, роботодавці на це підуть. Але якщо робочий тиждень буде зменшено, і потрібно буде наймати нових робітників, зрозуміло, що буде супротив з боку роботодавців", - пояснив експерт.
Проте є й інші аспекти цього питання.
"Ми розуміємо, що під час відбудови нам буде все ще потрібна західна допомога, і якщо ми скажемо, що у нас обов’язковий робочий тиждень – це 35 годин, а в якійсь країні, яка надає нам допомогу, – 37 годин, це буде трохи дивно", – говорить Тарас Козак.
Крім того, ми поки що не настільки заможні, щоб працювати стільки ж часу, скільки, наприклад, у Нідерландах, і щоб зберегти інвестиційну привабливість, нам, мабуть, не варто поспішати зі скороченням робочого тижня (до речі, найбільш тривалі робочі тижні зберігаються як раз у найбідніших країнах Європи: в Албанії – 42 години, Боснії і Герцеговині – 41,3 години, Молдові - 39,4 години, Болгарії – 38,9 години, Румунії – 38,7 години).
Тож, підсумовуючи, зазначимо, що поки триває війна, Україні не слід впроваджувати будь-які форми скорочення робочого часу (якщо якийсь роботодавець захоче це зробити, це його власна справа). І зовсім необов’язково це буде робити після війни, адже у країни з’являться інші, більш важливі пріоритети.
З іншого боку, не виключено, що на той час у світі укореняться тенденції щодо зменшення часу роботи, адже згідно із дослідженнями, працюючи менше годин, людина в середньому стає більш ефективною. А також більш щасливою, що є далеко не останньою річчю в нашому житті.
