У День воєнної розвідки України “Апостроф” поговорив з людиною, яка завжди знає більше, ніж може сказати. Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов розповів про програму переозброєння Росії, вплив ударів по НПЗ на російську економіку, чи можлива нова мобілізація у РФ та чи зможуть дрони замінити людей у війні.
– Я почну, на жаль, з трагедії, з вбивства Андрія Парубія у Львові. У мене немає сумнівів, що за цим стоїть Росія. На вашу думку, якою має бути відповідь?
– Перш за все, хотів би сказати, що якою б не була чи не буде відповідь, ми маємо констатувати, що трагедія сталась. Людину вже не повернути. На мій погляд, треба працювати більше над тим, щоб подібних епізодів не відбулось у майбутньому. Бо насправді це величезна втрата для нас усіх.
– Я хочу вас привітати, нещодавно ГУР вразило черговий російський бойовий корабель, причому зробили це FPV-дроном. Мені здається, це вперше відбулося. Наскільки демонстрація того, що можна дотягнутися FPV-дроном, вплине надалі на боєздатність Чорноморського флоту?
– Вдруге, але, так, небагато таких випадків. Давайте так, FPV-дроном корабель з ладу не виведеш, це перше.
Але разом з тим, удар по радіолокаційному озброєнню судна змусить корабель йти на ремонт, що зрештою для нас позитив, бо корабель так чи інакше, вийде з участі у бойових діях. Це просто факт.
– Тобто ви його на певний час осліпили?
– На певний час. Він піде на ремонт, відновлюватись і так далі. Разом з тим, ще у них були втрати, три людини загинуло. Теж невеличке, але досягнення.
– Яка ситуація в акваторіях Чорного й Азовського морів, зважаючи на те, що й ГУР, серед інших, завдавали таких серйозних ударів по російській флотилії?
– Нам вдалося по суті замкнути росіян в пунктах їхньої постійної дислокації. Зараз основний пункт – це Новоросійськ. І бойовий склад Чорноморського флоту далі, ніж на рейд до Новоросійська для пуску ракет і швидкого повернення назад, не виходить більше. Тільки така дія.
– Вас схвилювало, що вороги, я думаю, скопіювали наші надводні дрони і почали їх також застосовувати?
– Ні, це довга робота. Ця робота тривала в них більше ніж півтора року. Кілька моделей вони більш-менш довели “до розуму”, як то кажуть.
До прикладу, “Зефір” – один з яких було нещодавно застосовано. Цього слід було очікувати. Еволюція не може минути одну сторону. Так не буває.
– “Магура” вдосконалюється зараз?
– Авжеж. До “Магури” їм далеко ще.
Кирило Буданов / Фото: "Апостроф"
– Деякі аналітики говорять про те, що літній наступ Росії захлинувся і наводять цьому докази. Зокрема видання Bild, до прикладу, і DeepState опублікували різні мапи і прийшли до висновку, що в результаті надзусиль їм вдалося відгризти трошки більше ніж 0,8% територій. Це теж погано, звісно. Але з військового погляду, як ви оцінюєте ці зусилля ворогів?
– На жаль, болюче питання. Зрештою невеличкий шмат територій, – що таке великий, що таке невеликий – це вже філософські питання, – вони змогли тимчасово окупувати. І втрати є з обох сторін, це ж теж очевидний факт. Сказати, що їхній наступ був вдалим, ні, точно не був. Сказати, що він не приніс їм нічого, це теж неправда.
– Що Росія готує на осінній сезон?
– Нічого нового, вони не зупиняються, вони продовжують свої наступальні дії. Нещодавно пройшло перегрупування основних сил. Передові підрозділи, які були перегруповані, вже вступили в бойові дії.
– Навіщо ворогу спільні навчання на території Білорусі. Чи вбачаєте ви в цьому загрозу для України?
– Це планові навчання і саме в цих навчаннях загрози зараз ніякої нема.
– Загрози країнам Європейського Союзу також не існує?
– Саме зараз ні.
– У якому стані зараз ворожа армія?
– Важке питання. З одного боку, можна казати про певне виснаження, тому що зрозуміло, що за 12 років війни будь-які збройні сили виснажуються так чи інакше.
З іншого боку, це угруповання військ, сил з таким досвідом, який маємо ми і вони, якого станом на зараз немає більше ніхто.
– У росіян є союзники. Вони навіть сформували те, що називають “віссю зла”. Наскільки активними будуть союзники Росії в тому, щоб допомогти їй зламати ситуацію на лінії фронту?
– Вони вже це роблять. Як мінімум 40% всіх боєприпасів, які Російська Федерація застосовує, виробництва Північної Кореї. Це просто для розуміння. Що таке 40% від цього об'єму? Ви уявляєте, про які цифри мова?
– Це може означати, що російська економіка не витягує?
– Питання в тому, що такі об'єми одноосібно ніхто у світі не витягує. І Росія тут не є виключенням. Вони наростились, як тільки можуть. Зрештою, близько 60% вони покривають самі, але 40% з Північної Кореї, це факт.
– Північна Корея буде активнішою, як ви вважаєте?
– Сповільнюватись вони точно не будуть, їм це максимально вигідно.
– Вигідно і будуть надсилати своїх солдатів, так?
– Значно угруповання не збільшать, а підтримувати на тому рівні, як є, точно будуть.
– Я бачив інформацію про те, що Північна Корея й Іран продовжують технологічно допомагати Росії випускати ракети й бойові дрони. Наскільки важливий цей фактор?
– Технологічно допомагають Росії випускати ракети? Ні, це якась маячня. Скажімо так, Північна Корея постачає свої ракети до Російської Федерації, а от у виробництві російських ракет вони не беруть жодної участі.
– У виробництві безпілотників іранці продовжують допомагати Росії?
– Це теж ще один міф. До того, як Північна Корея влізла в нашу війну, їхні військові взагалі не бачили безпілотні літальні апарати, тільки на картинках. А іранці? Іранці, можна сказати, початківці моди були в цьому сенсі.
– Вони продовжують допомагати зараз росіянам?
– Вони більше постачають компоненти для виробництва боєприпасів, нітроцелюлозу, готові порохи і так далі.
– Як ви вважаєте, після зустрічі в Китаї щось зміниться з підтримкою Росії?
– Якщо ви чекаєте, що я скажу, що вона послабне, то ні.
Кирило Буданов / Фото: "Апостроф"
– Наші удари по російських НПЗ. Бачимо багато відео, багато горить, вибухає. Аналітики говорять про те, що пошкоджено щонайменше 17% російського нафтового видобутку. Наскільки це впливає на здатності ворога продовжувати війну проти України?
– Сперечатись з аналітиками немає жодного бажання. Це перше. Друге, точно це має позитивне значення для цього процесу. Разом з тим, сказати, що це поклало Росію на лопатки, вочевидь [не можна – ред.]. Тож висновок очевидний: треба продовжувати й нарощувати, бо з такою інтенсивністю результату досягнути неможливо.
– Як ви оціните наші можливості продовжувати й нарощувати?
– Ми нарощуємось, це просто констатація факту. Це нарощується. Подивіться на статистику ударів, скажімо, рік тому, чи два роки тому. Навіть цікавіше два роки тому, коли там поодинокі були і зараз. Це різні абсолютно цифри.
– Останні повідомлення про нові українські ракети вас надихнули?
– Авжеж. Я завжди надихаюсь нашими успіхами.
– Чи бачите ви серйозні істотні можливості для російської армії посилити, наприклад, мобілізацію, та збільшити кількість озброєння?
– Серйозне питання. Початком моєї відповіді буде теза, що у 2022 році Російська Федерація провела часткову мобілізацію. Це теж факт, всі про це знають.
Після цього вона робила все можливе, скільки б для неї це не коштувало, для того, щоб мобілізацію не проводити. Це перша теза.
Друга: чи може Російська Федерація провести мобілізацію? Може. На жаль, це серйозна загроза. Це болісно буде для Російської Федерації, але це реалістично. І така загроза, на жаль, існує.
– Росіяни можуть у великих обсягах погнати на війну строковиків? Я знаю, що цей процес відбувається.
– Строковиків – нема сенсу. Якщо вони підуть шляхом мобілізації – так, вони різко зможуть наростити кількість і просто кидати їх ще більше на м'ясо, ніж вони роблять зараз, хоча і зараз цього багато.
– Якісь антивоєнні, можливо, це смішно прозвучить, настрої можуть бути?
– Це смішно. Дивіться, негативні настрої, тенденції, якщо почати мобілізацію, в суспільстві будуть і це те, що вони побачили в 2022 році. І одразу максимально швидко спробували це припинити. Але чи зупинить це російську машину? Ні, не зупинить.
– Ці черги на бензоколонках якось впливають на настрої чи вони їх теж ігнорують?
– Ігнорують. У їхньому суспільстві проблеми немає.
– Вам відомо, що відбувається в оточенні Путіна? Пам'ятаєте заступника глави адміністрації Путіна Дмитра Козака, який відповідав за переговори з Україною? Він нібито радив Путіну спинити війну.
– Авжеж [відомо, що відбувається].
Це правда. [Козак], в принципі, і не виступав за її початок. Один з небагатьох, хто був проти цього. Скажімо так, не підтримував. Не можна сказати проти, але не підтримував.
– А можливі наслідки для тих, хто не підтримує війну?
– Зараз – ні. Скажімо так, зараз є полярні позиції. Одні виступають за те, що треба продовжувати, інші за те, що треба зупинятись. Кількість тих, які виступають за те, що треба зупинятись, за останній час значно зросла.
– Це суттєво. Які настрої у російського олігархату? Вони ж гроші люблять, а тут санкції, якось ховатись треба.
– Ви бачите ту сторону, яка зручна нам тут, а є ж інша сторона. Хто заробляє на війні? Ті, хто виробляють озброєння, все, що пов'язано з війною, годують військових, паливо виробляють і так далі. Тобто це дискусійне питання.
– Якщо палива стає менше, це на них впливає?
– Військові ж цього не відчувають. В армії як йшло, так і йде. І буде йти до останнього.
– Ви прораховуєте в такому режимі чи в гіршому режимі? Ми ж з вами говоримо про те, що українські спроможності бити по важливих цілях збільшуються, зростають.
– Але ми не можемо дістати далі, ніж за певну дистанцію. Це теж є проблема.
– Водночас відбуваються дуже неприємні для Росії речі на Південному Кавказі. Азербайджан і Вірменія практично без участі Росії домовились про мир між собою, так?
– Росіяни насправді сприймають це як загрозу. Це їх дуже сильно непокоїть. Це обурює їх, перш за все, їм це неприємно. І, в принципі, воно сприймається як загроза.
– А чому це стало можливим, як ви вважаєте?
– Бо Росія зав'язла тут. Багато питань так чи інакше пов'язані з Україною. Чим ти будеш впливати на інших? Все тут.
– Тобто ми на себе відтягуємо?
– Ми на себе відтягли взагалі все, що тільки можливо.
– Як ви вважаєте, Азербайджан і Вірменія остаточно вийдуть зі сфери впливу Москви?
– Азербайджан давно вийшов зі сфери впливу Москви. Взаємодія є, і вона суттєва, але це не зона впливу Москви.
Вірменія робить кроки, побачимо, що з цього вийде. Їм важко, бо потрібен інший союзник. У Азербайджана союзник є, а у Вірменії, на жаль, ні.
Кирило Буданов та Дмитро Тузов / Фото: "Апостроф"
– Як ви вважаєте, ми можемо колись вийти на можливість підписання союзницьких угод з іншими країнами? З країнами НАТО, європейськими. Можливо, зі Сполученими Штатами?
– Я вірю, що зі Сполученими Штатами це можливо з часом. Двосторонній сильний договір.
– Це основа для формування нових оборонних союзів?
– Та ні, оборонних союзів у світі, в принципі, вистачає. Це те, що імовірніше буде взаємовигідно для обох сторін.
– Як війна в Україні вплинула на роботу розвідок різних країн, в тому числі, наприклад, китайської розвідки. Чому вони навчилися? Наскільки пильно вони стежать за ходом бойових дій?
– Китайська розвідка досить закрита. Те, що вони максимально пильно за цим стежать, це факт, нам це відомо.
Вони намагаються максимально дістати інформацію по реальній ефективності, не медійній, а реальній ефективності застосування і протидії застосуванню як західних, так і російських озброєнь. Їм цікава і та, і інша сторона.
Вони готуються, навчаються і досить скрупульозно вивчають все, що тільки можливо, для модернізації своєї армії й підготовки її до конфліктів майбутнього.
– Готуються до чого? Пахне новим переділом світу?
– Пахне. Він вже іде, а не пахне.
– На параді в Пекіні показали нові види озброєнь. Є підозра, що таким чином хочуть вплинути на настрій Дональда Трампа. Говорять, що там деякі з цих ракети, наприклад, можуть бити по території США. Наскільки це реально?
– Дивіться, парад – це завжди демонстрація сили. Це засіб висвітлення своєї військової міці й спосіб впливу.
Тож вочевидь, що сигнали, які були надіслані, дійдуть до тих адресатів, на кого вони були орієнтовані. Разом з тим, правду кажучи, і до інших, на кого вони не були направлені, але зрештою це побачить багато країн.
– Це роздраконить того ж Трампа?
– Це змусить замислитись, що загроза збільшується.
– Китай все-таки допомагає Росії?
– Китай співпрацює з Російською Федерацією максимально.
– І це їм допомагає?
– Так, без цього Російська Федерація не могла б існувати.
– Ми бачили, як Путіна зустрічали, спочатку на Алясці, потім в Китаї. Позиції Росії зараз посилились?
- Авжеж. Це констатація виходу Російської Федерації з міжнародної ізоляції.
– Як наші вороги будуть цим користуватися? Не випадково ж Путін все для цього зробив.
– Звичайно, вони приклали максимум зусиль, щоб це сталося. Можна тільки аплодувати тому, як вони змогли вийти з міжнародної ізоляції.
– Що треба робити, щоб відповідати?
– Знаєте, самі повернути їх міжнародну ізоляцію ми не зможемо. Це просто факт.
– Повернімося фактично до ситуації в Росії. Ми з вами поговорили про народи, які поза межами Росії. А як щодо того, що відбувається всередині? На тому ж Кавказі, у Чечні, Дагестані?
– Ситуація стабільна, на жаль, для нас.
– І жодних змін не планується?
– Ні. Режим сталий і він тримає цю ситуацію. Національно-визвольні рухи існують, але не мають тих спроможностей, щоб визволитись, скажімо так. Самі вони цього зробити не зможуть.
– Ми з вами говорили, що українці зараз відтягують на себе. Тобто був момент для того, щоб цим скористатись?
– Вони не готові до цього зараз.
Кирило Буданов / Фото: "Апостроф"
– Ви чули про таку можливість, що “чорний лебідь” прилетить на Росію? Я розумію, що він до будь-кого може прилетіти.
– Правильно кажете, до будь-кого може. Не можна сподіватись на “чорного лебедя”, бо правда в тому, що він може прилетіти, може не прилетіти, це перше. По-друге, він може прилетіти в абсолютно непідготовлений і незручний для цього час.
– А що могло б бути “чорним лебедем” для Росії?
– Що завгодно, тому і називається “чорний лебідь”. Хто знає, що може статися. Може, метеорит прилетить.
– Ви вірите в ту формулу, що Україна може й не витримає всього цього?
– Я взагалі не вірю у формулу, що Україна не витримає.
– Щодо загрози нашим європейським партнерам. Наскільки Росія загрожує зараз європейським країнам?
– Зараз ні. Ближче до 2030 року – це абсолютна реальність.
– Це пов'язано з модернізацією російської армії?
– Це пов'язано з їхніми планами й мріями. Вони планують і будуть готуватися.
– Планують удар по країнах НАТО і Європейського Союзу?
– По Європі.
– Європейці про це здогадуються?
– Давайте так, вони знають про таку загрозу. Як вони будуть на це реагувати, з часом побачимо. Зрештою, це їхнє питання.
– Що може зробити Росія до 2030 року? Як вона може змінити свої можливості?
– Зараз готується масштабна програма розвитку озброєнь. Це по суті переозброєння Російської Федерації в період до 2037 року. Ударний темп до 2030 року.
Це наймасштабніша програма з часів 1980-х років, навіть не останніх років існування Радянського Союзу.
Зараз вона прорахована в суму близько 1,2 трильйона доларів. Суто на переозброєння. Це не бюджет Міністерства оборони, це кошти на програму модернізації переозброєнь. Це серйозні програми і серйозні кошти.
— Щось може змінитися? Знаєте, як кажуть, що Путін не вічний. Як ви думаєте?
— Ні, якраз на цей факт, це не вплине.
– Тобто питання в тому, чи витримає все це російська економіка?
– Давайте так, вони можуть виконати плани, не виконати плани, не довиконати, на 60% виконати. Коли йде мова про 1,2 трильйона, то навіть 50% – це колосальна сума.
– США будуть за цим лише спостерігати? Як ви оцінюєте спроможності західної цивілізації? Я розумію ваш скепсис, але ж ми хочемо належати до західної цивілізації?
– У цьому в мене скепсису нема. У мене скепсис в питаннях, коли, хто, як буде реагувати. Та реагувати будуть по факту, більше ніяк.
– Ворог буде і надалі намагатись використовувати громадян України. Як цьому протидіяти і як пояснити нашим співгромадянам, що співпраця з ворогом – це все одно кінець?
– Це питання зрілості нашого суспільства. Якщо держава функціонує більш-менш в правильному руслі, об'єднана, з'єднана і єдина, такі люди все одно будуть знаходитися і їх будуть одиниці. Якщо в суспільстві є труднощі, то кількість таких людей, на жаль, велика.
От чому, до прикладу, завербувати на виконання теракту громадянина Монако чи Об'єднаних Арабських Еміратів майже нереально?
– Там гроші не мають значення.
– Не мають. Бо і кошти є в державі, тобто всі, в принципі, не страждають. І є відчуття єдності. Візьмемо на противагу, чого далеко ходити, Російську Федерацію. Та отак.
– Вдається вербувати?
– Авжеж. Ви ж бачите скільки всього відбувається.
– Лише гроші мають значення чи, можливо, якісь ідеї?
– Здебільшого кошти. Здебільшого 95% – це кошти. Є окремі випадки, коли спільна ненависть до когось, інколи навіть якісь ідейні, ідеалістичні більше, я б сказав, бо не ідейний мотив, ідейно-патріотичний, а і суто ідеалістичний і часто егоїстичний якийсь. Це окремі випадки, а так кошти.
– Як ви оцінюєте ефективність російських спецслужб, російської контррозвідки?
– Контррозвідка працює в них досить таки непогано, але, як бачите, нам вдається багато чого зробити. Нам важко працювати, бо дуже посилений адміністративно-контррозвідувальний режим, але вдається.
– А ви рахуєте ваші операції?
– Авжеж.
– Яка з них вам найбільше подобається?
– Ні. Так не можна. Це, знаєте, називається розписатись у світовому тероризмі. Так не буде.
– Але буває так, що ви придумали операцію, збираєте людей?
– Так, а як інакше? Хтось має зробити задум. Це може бути знизу-вверх чи зверху-вниз.
– Це креативний процес, так?
– Аякже. Це не творчість, це – мистецтво.
– Ви надихаєтесь творами Сунь-цзи чи інших?
– Сунь-цзи, авжеж. Сунь-цзи кожен військовий, що поважає себе, в будь-якій країні світу мав би прочитати. І, в принципі, більшість прочитала насправді.
– Що ще має знати воєнний розвідник?
– Набір знань величезний. Це широкий спектр: від країнознавства, культурології, релігієзнавства до абсолютно професійних предметів, інженерної справи й так далі.
– Ви задоволені тією освітою, яку ви отримали, чи все вже емпіричним шляхом досягається?
– Освіта достатня була абсолютно. Я б навіть сказав задоволений.
– Зараз як з освітою в нас?
– Викладацький рівень підвищився, рівень абітурієнтів – впав. Це я можу констатувати. Це теж зрозуміло, бо скільки років країна на війні й рівень людей, які на початковому етапі приходять, завжди останнім часом недостатній, бо нема їм часу вчитися.
– Те, що країна втратила багато людей, в тому числі молодих людей. Наскільки це критично?
– Критично те, що сталося. Втрата молодих працездатних людей, які мали створювати нові покоління.
Я не кажу, що ми повністю знищили покоління наступне, ні, але втрати серйозні в цьому плані. Бо кожне втрачене життя – це ж як ланцюжок, ненароджене нове життя, і так далі, і так далі.
– Як ви думаєте, Україна зможе бодай частину людей, які виїхали, повернути?
– Я думаю, що певний відсоток повернеться. Не всі, абсолютно ні, але певний відсоток буде. Це не 10%, це більші цифри.
– Наскільки ви активно застосовуєте нові технології? Про що часто говорять, роботизовані системи, безпілотні комплекси, штучний інтелект.
– Я вам розповім одну історію, яку я бачив особисто в житті. Єдине, з питань політкоректності, я не скажу, в якій це країні відбулось. Це було десь років шість-сім тому. Я, не називаючи країну, з повною відповідальністю кажу, що це було.
Одна провідна ферма гналася за супертехнологіями. Знаєте, як кажуть, “космос”. Навіть екскурсії туди водили. Я на одній з таких у свій час побував. Усе було роботизоване.
На м’ясній фермі було близько 20 000 поголів'я, три адміністратори й сім працівників. Як досягнення – це диво. А з соціальної точки зору, розумієте, що сталося?
– Багато людей стають непотрібними.
– Так, їх прокляло все місцеве населення. Бо вони всі втратили роботу. Всі.
Тому гонитва за технологіями має якось корелюватися з соціумом, хоч якось. Хоча нам до цього ще далеко, але зрештою, якщо йти таким шляхом, люди будуть непотрібні. А що людям робити тоді?
– Але ж ви над цим працюєте, так?
– У мене якраз чіткий баланс. Я противник думок, що зараз дрони замінять людей, я категорично противник цього.
Ні, не замінять і в моєму розумінні жодним чином не можна навіть йти тим шляхом. Хоча і разом з тим, я розумію, що найближчим часом це взагалі неможливо. У нас не того рівня технології, щоб роботи замінили людей. Добре це чи погано, але так не буде.
– Але штучний інтелект застосовується?
– Штучний інтелект застосовуємо для обробки інформації великих масивів, для доведення на, скажімо так, фінальних траєкторіях і так далі. Але це окремі елементи.
Якщо я, до прикладу, спробував би замінити на штучні технології всю аналітику, ну, по-перше, машина ніколи не зможе відчувати, тому певні події чи вчинки вона буде трактувати суто як закладено програмою, а це часто призводить до хибних висновків, це перше.
А друге, ну мені просто довелось би звільнити купу людей.
– Але ж ви не соціальна установа, вам головне ефективність.
– А я вам і кажу, що машина видасть суто відповідь на основі алгоритму. А як, до прикладу, на основі алгоритму оцінювати рішення багатьох російських керівників? Ну вони ж взагалі алогічні. От як ви їх оціните?
– Алогічні рішення в тому числі у Путіна?
– У багатьох алогічні там є рішення. Якби ви, уявімо, мали супер штучний інтелект, як би вам машина, до прикладу, оцінювала м'ясні штурми в 21-му сторіччі?
– Штучний інтелект міг би взяти приклади з історії. Штурм Берліна, так?
– Так, останній раз це було в 1945 році. Зараз з новими технологіями – це малоймовірно і сучасний, скажімо так, політико-соціальний стан світу не допустить подібних речей, але вони є.
Чи до прикладу випадки, вибачте, але це теж правда, канібалізму на фронті. Вони є.
– У росіян?
– Так. От який штучний інтелект вам це все врахує? І як він вам розрахує, що [зроблять] його колеги, які б вони не були, але ж вони теж між собою якось спілкуються, дізнаються, що в колективі канібал. Що далі?
Нам відомо кілька випадків, коли вони розстріляли таких людей, причому розстріляли не тому, що він канібал, бо страшно. Це все неможливо обрахувати.
– Канібалізм в російській армії – це через голод?
– На фронті – так. У нас навіть в полоні був один канібал. Знаєте, сидів в загальній камері. [Полонені посадили] його окремо й чергували по черзі.
Психологи спілкувались з ним, кажуть: "Ну, знаєте, якось страшнувато". А той ображений, каже: "Вони зі мною не хочуть розмовляти". Ну, це сміх і гріх, як то кажуть.
Кирило Буданов / Фото: "Апостроф"
– З полонених, які вас цікавлять, багато інформації можна витягнути?
– Дуже багато. Тактичного рівня максимально багато.
– Щодо канібалізму я звісно шокований.
– Ми кілька разів виставляли, я пам'ятаю, перехоплення російські. Правду кажучи, і росіяни в шоці від цього, але це просто існує.
– Закриваючи тему штучного інтелекту, знаєте у древніх греків було прислів'я “все може бути, бо все вже було”. Просто аналізуючи історію, можна побачити, що вони себе будуть поводити ось так.
– Можливо, але я вірю в силу розуму людини. Поки що я не бачив машини, яка може повноцінно замінити людину.
– Щодо українського інформаційного простору. Наскільки він впливає на розуміння людей, що відбувається?
– Інформаційний простір в часи війни, до речі, для будь-якої країни, це ще один вимір зони бойових дій. Це світ дезінформації й боротьби з нею.
– Хто перемагає, на вашу думку?
– Давайте вважати, що ми.
– Що треба зробити, щоб ви впевнено сказали: "Та ні, ми їх б'ємо".
– Крапки розставить історія. Зараз ми з вами можемо говорити що завгодно. Історія покаже, хто правий, а хто помилявся.
– Ви були проти закриття в Україні російської мережі Telegram?
– Я за її закриття. Я абсолютно за її закриття. Не те, що навіть за закриття, а, скажімо так, систематизацію. Telegram-канали треба прирівняти до засобів масової інформації, прописати, хто власник. Нехай всі розуміють, хто є власник, звідки походить інформація, хай зрештою платить податки.
– Як багато інформації ви берете з відкритих російських мереж?
– Цим займається так звана OSINT-розвідка, тобто з відкритих джерел інформації.
– Наскільки це важливо?
– Перше – це фонова інформація, яку просто неможливо не враховувати. Друге – це дозволяє в окремих випадках розібратись, здебільшого тактичних питаннях. До прикладу, пишуть, що пройшла якась колона, і не можуть зрозуміти де, бо інформація обірвана в якомусь районі.
Далі знаходять хто фото зробив, хтось ще прив'язується до якихось певних елементів рельєфу місцевості, дорожніх знаків так далі. Ну і все, там вже стає зрозуміло. Ага, насправді це дві машини, але вони були от у такий-то час, а не в той день, коли всі писали і вони їхали приблизно туди. Для таких завдань OSINT значно допомагає.
– Зрозуміло, що війна – це певні обмеження і в інформаційній сфері. Наскільки у нас цей баланс існує? У мене інколи відчуття, що ми так накрутили аудиторію, що будь-яке повідомлення сприймається так, що “це ж ворог почує”.
– З одного боку так, з іншої сторони, моя особиста думка, що інформаційної гігієни ми так і не змогли добитися.
– А що треба було б зробити?
– Ви знаєте, вже запізно. Це все потрібно було робити з самого початку. Ну, до прикладу питання Telegram.
– Технічно його можна закрити?
– Не треба нічого забороняти, закривати. Це все такі тоталітарні якісь підходи. Знаєте, треба впорядкувати. Хочеш писати, – немає значення, що ти хочеш писати, – підписуйся. І тоді, якщо в тому, що ти написав є злочин, будь ласка, відповідай за це. Це ж чесно.
– Наскільки росіяни зараз користуються новими технологіями?
– Вони так само максимально експериментують з усім цим, і зі штучним інтелектом особливо. До речі, вони, скажімо так, на більш високому рівні його почали використовувати. На рівні штабів. Вони дуже часто почали застосовувати штучний інтелект для обрахування стратегічних планів. Враховувати думку штучного інтелекту. Не можна сказати, що вони роблять все, але враховують те, що він робить.
– Зроблю припущення, що ви аналізуєте роботу провідних спецслужб і розвідку світу. Наскільки ми от в цю низку розвідок, які працюють дуже довго і мають величезний досвід, на сьогодні вписалися, маючи досвід війни?
– На цей момент ми точно передові. І це в нас усі просять наш досвід, а не ми у них.
– Ви надаєте таку допомогу партнерам?
– У нас обмін дуже великий.
– А що ми отримуємо?
– Допомогу і їхні, скажімо так, спроможності. Взагалі це кооперація. Це партнерство, коли обидві сторони отримують, що їм потрібно.
– Росіяни намагаються українців залякати різними методами. Одна з таких, я вважаю, психологічних операцій має назву “Орешник”. Що нам відомо про це?
– Це не психологічна операція, це реальне озброєння. Проєкт “Кедр”, установка “Орешник”, як вони самі її назвали. Це, скажімо так, балістична ракета середньої дальності з гіпершвидкостями. На жаль, це досить серйозна зброя. Перехопити її ми не зможемо.
– Те, що говорить білоруський диктатор про ймовірність розміщення “Орешника”, як ви до цього ставитесь?
– Дивіться, довжина Білорусі не така велика, щоб це мало якийсь сенс. Росія може зі своєї території спокійної запускати, не хвилюючись через те, що сама установка може потрапити під удар тактичних типів озброєння. У цьому немає просто сенсу. Якщо політично, це можна зробити. Але Росія може пускати зі своїх полігонів і стартових майданчиків.
– Наші європейські партнери чи американці можуть його збивати?
– Дискусійне питання. В теорії, THAAD (протиракетний комплекс для перехоплення балістичних ракет середньої дальності, – прим. ред.) може спробувати. Що з того вийде, не знаю. THAAD є у Сполучених Штатів. І подібні системи у них.
– Програма переозброєння Росії до 2030, 2037 року. Як нам до цього готуватись?
– До 2030 – це основний період.Нам треба не забувати, що як би зараз все не закінчилось, загроза нікуди не подінеться. І якщо своє суспільство не буде годувати свою армію, воно буде годувати чужу армію. Це теж стара мудрість.
– Часто ми чуємо, що нам треба переймати досвід Ізраїлю. Країна невеличка, в оточенні ворогів, постійно воює. Як ви до цього ставитесь?
– Знаєте, у чому різниця? У Ізраїля якраз є союзник. Це Сполучені Штати Америки. У них є союзницький двосторонній договір, де все чітко прописано. У цьому різниця.
– Ви вважаєте, що Україна в майбутньому підпише договір з США?
– Я вірю в це.
– Коли це може статися?
– Давайте утримаємося. Сподіваюсь, що скоро.
