Кремль "замінував" Україну: є потужна та оригінальна відповідь

Столиця та інші великі міста України все частіше стають об'єктами терору телефонних хуліганів. Не проходить практично й дня без дзвінка невідомих в поліцію з повідомленням про мінування аеропортів, вокзалів, станцій метро, торгових центрів та інших інфраструктурних об'єктів. Ніякої вибухівки правоохоронці, природно, не знаходять, але робота "замінованих" об'єктів вимушено зупиняється, люди евакуюються, а бюджет втрачає сотні тисяч гривень. Кому вигідно "мінувати" Україну і як дати дійсно потужну відповідь на цю інформаційну "бомбу", розбирався "Апостроф".

Усі на вихід

Ледве не щодня в Києві та інших містах України "мінують" різні об'єкти, починаючи від торгових центрів і закінчуючи аеропортами. Так, 10 листопада було "заміновано" одразу 10 аеропортів по всій країні (столичні аеропорти "мінери" не чіпали). 17 листопада, в Києві "замінували" одразу 12 об'єктів по всьому місту: шість ТРЦ, кілька супермаркетів, готель, два автовокзали, телеканал і дві станції метро. Одне з найбільш масових "мінувань" було зафіксовано в так звану "чорну п'ятницю", 24 листопада. В цей день "телефонні терористи" замінували мінімум 6 великих аеропортів, включаючи столичні "Бориспіль" і "Київ", всі станції київського метро і кілька торгових центрів (Вінниця, Львів).

"Я спочатку взагалі не зрозумів, що відбувається, - розповідає "Апострофу" мешканець Києва Дмитро, якого повідомлення про мінування застало прямо під час перегляду фільму в кінотеатрі. – Ішов фільм, і раптом хтось паралельно почав розмовляти. Виявилося, що це у гучномовці звучало оголошення: "Увага, говорить диспетчер. Торговий центр вимушений закритися, усіх просимо вийти". Люди вийшли і відразу побігли на касу міняти квитки".

За всіма адресами виїхали профільні служби, але в жодному випадку інформація про вибухівку не підтвердилася.

Страждає від лжемінерів не тільки столиця. Так, 14 листопада невідомі повідомили в поліцію про вибухівку на території порту Одеси. Цього ж дня поліцейські шукали вибухові пристрої в метрополітені Харкова. Але ні в Харкові, ні в Одесі інформація про замінування не підтвердилася.

А між тим у прокуратурі підрахували, що один неправдивий виклик за повідомленням про замінування коштує державі близько 30 тисяч гривень, адже на місце події мають виїхати не тільки поліцейські, але й бригада медиків і рятувальників.

Хто ж "підкладає" віртуальні бомби? Умовно всіх "мінерів" можна розділити на три категорії.

"Перша категорія – люди, які не знають законів, наївні, які ображені якимись життєвими обставинами", - говорить "Апострофу" президент організації "Міжнародна антитерористична єдність" Олександр Дічек.

"Наприклад, нещодавно був випадок, коли один з гостей замінував весілля. Він трохи перепив, посварився на весіллі з родичами і "замінував" весілля", - зазначив "Апострофу" спікер Нацполіції Ярослав Тракало.

"Друга категорія – психічно хворі люди, - додає Дічек. – Третя – представники криміналу, терористичних груп".

Як боротися

По суті, точної інструкції, як знешкодити реальну інформаційну бомбу, закладену уявними мінерами, не існує.

"У будь-якій державі хибні мінування – страшний інструмент, тому що від нього немає кваліфікованого захисту з точки зору розпізнавання неправдивості", - говорить "Апострофу" президент Всеукраїнської асоціації операторів ринку безпеки Сергій Шабовта.

Навіть якщо правоохоронці розуміють, що виклик хибний, просто так відмахнутися від повідомлення аноніма вони не можуть.

"Ми ж не можемо за телефоном ідентифікувати, хуліган це чи ні, серйозно це чи ні, - запевняє Тракало. – Ніхто ж не може взяти на себе таку відповідальність, зробити висновок, що це – хуліган, а потім раптом виявиться, що це – не просто хуліган. Хто буде відповідати потім, що не виїхали кінологи, вибухотехніки?"

"Зі 100 мінувань 99 будуть помилковими, а коли увага правоохоронців розсіється, одне мінування може бути справжнім", - пояснює "Апострофу" екс-співробітник СБУ Іван Ступак.

Проте правоохоронці мають можливість перекусити три дроти від детонатора до інформаційної вибухівки.

"Так, перша категорія осіб має абсолютно точно розуміти, що покарання буде невідворотним, це не жарти. Людям треба роз'яснювати. Що стосується нездорових людей, то їх необхідно тримати на постійному контролі", - упевнений Дічек.

Експерти зазначають, що одним з виходів могло б стати посилення відповідальності за неправдиве мінування (зараз від 2 до 6 років позбавлення волі) і реальні тюремні терміни.

"Також зараз активно обговорюється ініціатива продажу SIM-карток за паспортом, щоб персоналізувати кожного покупця. Але я боюся, що в реальності це не змінить ситуацію: будуть надходити дзвінки з украдених карток або закордонних", - нарікає Ступак.

Крім того, "мінери" ж можуть кошмарити правоохоронців не тільки телефоном, але і надсилати тривожні повідомлення на електронну пошту.

Дзеркальні заходи

Але набагато складніше йдуть справи з третьою категорією "мінерів", які свідомо йдуть на злочин. Вичислити їх – завдання не з легких. У поліції рапортують, що в більшості випадків встановлюють телефонних терористів, але не завжди від цього є практична користь.

"Ми їх встановлюємо. Але бувають випадки, коли ми просто не можемо їх дістати, наприклад, коли такі дзвінки надходять з Російської Федерації, - додає Тракало. – Провадження ми відкриваємо, але із затриманням і притягненням до кримінальної відповідальності за фактом у цьому випадку проблеми. Ми розуміємо, навіщо звідти телефонують. Для того, щоб посіяти паніку, страх серед населення. Це йде робота на дестабілізацію ситуації в нашій державі".

За словами екс-голови Служби зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа, наростаючий шквал хибного мінування дуже вдало лягає в концепцію гібридної війни, яку веде проти України РФ.

"У комплексі з інформаційною війною, можливим проведенням реальних терористичних операцій, диверсій, формуванням в окремих регіонах опозиційних або навіть сепаратистських настроїв це створює загальний фон невпевненості, небезпеки, невміння влади контролювати ситуацію. Загальний контекст псевдомінування – підрив стабільності, віри людей у державу, а особливо в правоохоронні органи", - пояснив "Апострофу" Маломуж.

У таких випадках правоохоронці, наскільки це дозволяють можливості, повинні встановити особу "мінера".

"За лінією розвідки і контррозвідки існує система виявлення місць, звідки виходять такі дзвінки. Абонент може бути ідентифікований за голосом, за місцем знаходження. Якщо дзвінки надходять з-за кордону – здійснюється їх блокування за конкретними телефонами", - пояснює Маломуж.

"За оперативного встановлення особистості співрозмовника, якщо це вдається, можна зняти хоч якийсь обсяг організаційних дій, пов'язаних з пошуком вибухівки. Але коли на старті немає очевидної впевненості, що інформація неправдива, її змушені перевіряти", - каже Шабовта.

"Але не менш важливо проводити профілактичні заходи на об'єктах, які можуть становити потенційний інтерес для "мінерів", - додає Маломуж. – Контроль має забезпечуватися радіотехнічними засобами захисту. Важливо розуміти, чи проходив сторонній на об'єкт, чи заносив щось. Системи контролю якраз і допомагають виключити можливість теракту, і якщо сигнал від "мінера" надходить, то правоохоронці вже можуть орієнтуватися і розуміти, що в реальності теракт малоймовірний або є небезпека".

Нарешті, нестандартним, але цілком дієвим способом боротьби з російськими "мінерами" з Луб'янки могли б стати зустрічні повідомлення про мінування великих об'єктів в РФ. Адже російський бюджет теж втрачає сотні тисяч рублів на холостих виїздах поліції, МНС і медиків, а там зобов'язані реагувати. Цілком можливо, що в разі ухвалення дзеркальних заходів дзвінків з Росії стане набагато менше, бо вигода від телефонної дестабілізації в Україні буде куди більш сумнівною, ніж реальна втрата грошей. На війні як на війні.