Цього року Росія могла сподіватися налагодити відносини зі США та навіть розраховувати на перспективу скасування західних санкцій, якби в результаті виборів у провідних європейських країнах до влади прийшли лояльні до неї керівники. Однак цього не сталося, і протистояння Москви з Вашингтоном і об'єднаною Європою триває. Як розвиватимуться в 2018 році відносини Росії із Заходом, яка в цьому роль України та за яких умов можлива ескалація війни на Донбасі, йдеться в прогнозі приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".
На початку 2017 року здавалося, що напружені відносини між Росією і Заходом повинні були зазнати істотного зсуву. Мала відбутися інавгурація президента США Дональда Трампа, який під час передвиборної кампанії декларував курс на поліпшення відносин з РФ. Вибори у провідних європейських державах Франції та Німеччини допускали можливість приходу до влади євроскептичних партій, що могло позначитися на позиції цих країн з питання санкцій проти Росії. Більше того, здавалося, що солідарність всередині НАТО, а також підтримка орієнтованих на Захід держав, таких як Україна, Молдова та Грузія, може значно послабшати.
Але з наближенням 2018 року стало зрозуміло, що замість ослаблення західний тиск на Росію посилився. У США конгресмени забрали в президента повноваження щодо скасування американських санкцій проти Росії. Частково це стало результатом розслідувань втручання Кремля у вибори в Сполучених Штатах. Трамп, по суті, був змушений поступитися своїм правом зняти санкції, а Конгрес згодом ще й посилив санкційний режим проти Москви.
У Франції євроскептична партія "Національний фронт" та її проросійський кандидат у президенти Марін Ле Пен вийшли у другий тур президентських виборів, але Ле Пен програла центристу Еммануелю Макрону у вирішальному голосуванні. Росія, звичайно ж, намагалася вплинути на результат на користь Ле Пен, але викриття методів кібервійни, які вона вже використовувала, щоб спробувати вплинути на результат виборів у США, і які вирішила застосувати і в Європі, притупило їх ефективність.
Аналогічна ситуація мала місце під час виборів у Німеччині у вересні, де, незважаючи на зусилля Росії, опозиційна партія "Альтернатива для Німеччини" не отримала значної підтримки, хоча її результат перевершив очікування. Після того, як пил після європейських виборів осів, Європейський союз зберіг свою єдність, і його члени проголосували за продовження санкцій проти Росії.
Тим часом ані Європейський союз, ані НАТО не відмовилися від підтримки країн на периферії Європи. Сполучені Штати і європейський блок сприяють Україні, а НАТО продовжує розгортання своїх батальйонів у Польщі та країнах Балтії. По свій бік кордону Росія також нарощувала сили, і хоча поки не було серйозної конфронтації між РФ та НАТО, їхнє військове протистояння зберегло інтенсивність минулих років.
Акції протесту проти НАТО в Москві
Що буде в 2018 році
Кілька ключових питань будуть визначати напрямок взаємин між Росією і Заходом у 2018 році. Одне з них – конфлікт між підтримуваними Росією бойовиками (і кадровими військовими РФ, - "Апостроф") та українською владою на Донбасі, який триває вже четвертий рік. Останніми місяцями військова активність на Сході України знизилася, конфлікт наразі переходить у "заморожену" стадію, характерну для інших сепаратистських конфліктів на пострадянському просторі, в яких брала участь Росія. Між тим дипломатична діяльність між Росією і Заходом з приводу конфлікту в Україні активізувалася після пропозиції президента Росії Володимира Путіна у вересні про розгортання миротворчих сил ООН на Донбасі.
Пропозиція Путіна та пов'язані з нею переговори поставили питання про те, чи може кінець конфлікту наблизитися вже в 2018 році. Але, враховуючи розбіжності між Росією і Заходом з приводу параметрів потенційної місії ООН на Донбасі, перед досягненням якоїсь угоди на нас чекають ще довгі переговори.
Росія запропонувала впровадити обмежену місію виключно для захисту спостерігачів Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) на лінії зіткнення між силами АТО і бойовиками.
У вересні Росія висунула пропозицію про розгортання миротворчих сил ООН на Донбасі
У свою чергу Україна і США закликали до розгортання місії на всій території окупованого Донбасу, зокрема вздовж кордону між неконтрольованою територією і Росією. Цей варіант, по суті, поклав би край стратегічному положенню Росії на Донбасі, враховуючи, що Москва постачає бойовикам живу силу і зброю через кордон.
Хоча Росія може використовувати пропозицію щодо миротворців, щоб продемонструвати свою готовність вести переговори і таким чином спробувати послабити тиск з боку Заходу, це не означає, що Москва поступиться і погодиться на українсько-американську пропозицію. Більше того, Кремль може піти на ескалацію бойових дій, якщо це буде йому вигідно.
У залежності від того, що покажуть розслідування у США щодо втручання Росії у вибори, Вашингтон може посилити режим санкцій проти Росії. І хоча Трамп не підтримує це, ключові члени його адміністрації відкрито розглядають можливість надання Україні летальної зброї. Якщо Сполучені Штати вирішать вжити якісь із цих заходів, Москва може відреагувати ескалацією конфлікту в Східній Україні або асиметричною відповіддю в іншому місці.
Фактором напруження у відносинах між Росією і Заходом є також подальше нарощування озброєнь обома сторонами уздовж прикордонних районів, яке, схоже, ніхто не збирається зупиняти. Очікується, що Росія на початку 2018 року на постійній основі розмістить балістичні ракетні комплекси "Іскандер" на базі в Калінінградській області, в той час як НАТО створить нові підрозділи з логістики та протидії кіберзагрозам, а також посилить координацію з патрулювання в Чорному морі. Зміцнення сил, ймовірно, додасть напруги, що може перешкодити відновленню переговорів між США і Росією щодо контролю над озброєннями. При цьому такі перемовини вже застопорилися.
Використання Москвою технологій гібридної війни в Європі, Сполучених Штатах і прозахідних країнах являє собою ще один фронт у протистоянні. В Італії, яка готується провести загальнодержавні вибори до травня, Москва, швидше за все, розширить свою інформаційну кампанію на підтримку таких партій, як "Рух п'яти зірок" і "Вперед, Італія", що виступають проти антиросійських санкцій. Але, як і в Німеччині, італійські партії, які підтримує РФ, швидше за все, не зможуть отримати владу.
Зусилля Кремля, швидше за все, будуть успішними в Молдові, де є хороші шанси, що проросійська Партія соціалістів потіснить правлячу коаліцію, орієнтовану на ЄС, і згодом скасує деякі кроки щодо євроінтеграції, вжиті країною в останні роки, на користь більш тісних зв'язків з Москвою.
Агітаційний плакат Партії соціалістів Молдови, що зображає зустріч лідерів партії Ігоря Додона (праворуч) і Зінаїди Гречаной з Володимиром Путіним
Зрушення у зовнішній політиці Росії
Однією з важливих тенденцій, пов'язаних з протистоянням між Росією і Заходом, є посилення впливу Москви в інших регіонах. Оскільки її ізоляція від Заходу стала більш вираженою, Росія розширила свої економічні зв'язки з Китаєм і арабськими державами. У той же час Росія збільшила свою залученість в економіку і сферу безпеки регіонів, що становлять стратегічний інтерес для Штатів і Європи, насамперед у Сирії та в Північній Кореї.
Ці дії суттєво посилили вплив Росії на Близькому Сході та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, слідом за чим зміцнилися її зв'язки на інших стратегічних полях, таких як Афганістан, Венесуела і Лівія. Спочатку Росія, мабуть, стала втручатися в регіони, що не належать до її традиційних інтересів, для того, щоб здобути важелі на переговорах зі США з питань, більш їй близьких. Але відносини Росії в цих регіонах вийшли за межі переговорної стратегії. Дійсно, Москва на багатьох з цих територій розвинула значну зацікавленість у сферах політики, економіки та безпеки.
Відносини із Заходом вже не є визначальними для зовнішньої політики Росії. Замість цього Москва створила набагато більш складний і переплетений ланцюжок відносин, що охоплюють усю земну кулю. У той час як протистояння Росії з Європою і США, як очікується, продовжиться і, можливо, навіть активізується в 2018 році, ця конкуренція буде лише одним з багатьох аспектів нових пріоритетів для Кремля.
