"Повзучий наступ": як Україна забирає своє на Донбасі

Збройні сили України продовжують покращувати свої оборонні позиції на Донбасі та поступово "відбілюють" населені пункти у так званій "сірій зоні". Так, нещодавно під контроль ЗСУ перейшли два населених пункти в Луганській області. Як напівзруйновані села повертаються до мирного життя і які перспективи тактики "повзучого наступу" в зоні АТО, розбирався "Апостроф".

Свобода у "сірій зоні"

Повідомлення про звільнення нових населених пунктів на Донбасі стали надходити ще наприкінці минулого року. У грудні 2017-го із "сірості" були виведені два населених пункти: Гладосове і Травневе, а зараз відносно мирними стали Катеринівка та Новоолександрівка.

"Об'єднані сили АТО контролюють Катеринівку та Новоолександрівку", - підтвердив "Апострофу" спікер штабу АТО Василь Лабай.

Тепер ці села поступово повертаються до мирного життя.

"Катеринівка на сьогодні відноситься до Попаснянської військово-цивільної адміністрації, на даний момент в цьому населеному пункті проживає близько 20 мешканців. Через обстріли бойовиків у селі тривалий час було відсутнє централізоване електропостачання. Всім мешканцям цього населеного пункту зараз було рекомендовано переселитися в Попасну", - зазначив Лабай.

У Новоолександрівці влада також в першу чергу вирішила забезпечити мешканців електроенергією.

"На даний момент там перебуває 17 людей, з них четверо відносно молодого віку, всі інші пенсійного віку, - розповідає "Апострофу" керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз. - Люди сиділи чотири роки без електрики, і зараз ми займаємося цим питанням. Вирішуються питання щодо продуктів харчування. ми визначаємося, як будемо їх доставляти спільно з міжнародними організаціями. Ми плануємо доставляти продукти харчування першої необхідності".

За словами губернатора, ті нечисленні мешканці, які змогли залишитися та вижити в "сірих" селах, чекали на прихід України.

"Звичайно, люди чекали на Україну. Всі втомилися від війни. Чотири роки люди провели під обстрілами і були кинуті й однією, й іншої стороною. В нас же не було доступу через постійні обстріли", - резюмував Гарбуз.

Узяти своє

Однак назвати таку тактику звільненням у чистому вигляді не можна, адже "сіра зона" й отримала свою назву завдяки тому, що території ці перебували під постійним обстрілом, і їх не займали ні бойовики, ні ЗСУ. При цьому в штабі АТО підкреслюють, що процес виведення населених пунктів із "сірості" жодним чином не суперечить Мінським угодам.

"У рамках Мінських угод ми поліпшили наше становище та зміцнили нашу оборону. Це дасть нам можливість поліпшити умови спостереження за противником і вести оборонний вогонь у відповідь на прицільні обстріли противника", - додав Василь Лабай.

Нагадаємо, що Мінський меморандум від 2014 року передбачав повне припинення вогню і відведення важких озброєнь від лінії зіткнення, в результаті чого і з'явилася "сіра зона". У секретному додатку до меморандуму, який в офіційних джерелах опублікований не був, але просочився у ЗМІ, з прив'язкою до місцевості і була позначена лінія зіткнення. Так ось, і Катеринівка, і Новоолександрівка, і низка інших населених пунктів знаходяться з українського боку лінії зіткнення.

"До речі, згідно з Мінськими угодами, Україні має відійти Дебальцеве, - зазначає в коментарі "Апострофу" екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко. - На зустрічах тристоронньої контактної групи неодноразово піднімалося це питання, проте реакція противника була негативною".

З одного боку, Україна просто бере під контроль свої ж території, які, згідно з Мінським угодами, й так повинні контролюватися ЗСУ.

"І бойовикам, і РФ поки нічим дорікнути нам у відповідь, тому що в нас є Мінські угоди, а вони їх точно так само зобов'язалися виконувати", - пояснив "Апострофу" військовий експерт Антон Міхненко.

"Наше командування ухвалило правильне рішення про використання тактики активної оборони, - додає виданню військовий експерт Олег Стариков. - Це сприяє тому, що війська перебувають у постійному тонусі - як рядовий склад, так і командний - і дає можливість проводити розвідку та розвідку боєм".

"Це робити потрібно й далі - і набагато активніше", - підкреслює в розмові з "Апострофом" екс-міністр оборони України Олександр Кузьмук.

Але, з іншого боку, ЗСУ повертають те, що і так не втрачали.

"Це гра слів, піар-кампанія, - запевняє "Апостроф" військовий експерт Олег Жданов. - Ми й не втрачали ці території, вони всі знаходяться в нашій зоні відповідальності згідно Мінським домовленостям. Ми просто туди приходимо і ставимо прапор України, але ні на сантиметр жоден наш солдат не перетне лінію, визначену в Мінську".

Щоправда, сенс у такому звільненні є для людей, які мешкають у "сірій зоні".

"Це можливість для цих сіл, щоб у них нарешті з'явився зв'язок із цивілізацією, були вирішені соціальні проблеми, медичні питання. Там населення відірване від усього світу. Вони й не там, і не там. Для них це хоч якась можливість існувати", - зазначає Міхненко.

"Люди там кинуті. Агресору вони абсолютно не потрібні, а ми не маємо туди доступу. Так чому ж не дати притулок і не обігріти людей?" - додає Кузьмук.

Однак такий "повзучий наступ" має два важливих нюанси. По-перше, "сіра зона" або нейтральна смуга між позиціями ЗСУ й укріпленнями бойовиків існує не просто так. Це територія, що постійно обстрілюється, відповідно, якщо армія просувається ближче до лінії розмежування, то вона може піддати себе більшій небезпеці.

Але Олег Стариков запевняє: парадокс у тому, що відстань між позиціями, яка дорівнює дальності кидка гранати, навпаки, знижує ймовірність великих втрат.

"Чим ближче противники знаходяться один навпроти одного, тим менше втрат. Тому що за таких відстаней можна вести вогонь тільки зі стрілецької зброї, а обстрілювати один одного за допомогою мінометів, артилерії неможливо, - зазначив експерт. - Логіка гібридної війни передбачає війну малої інтенсивності. Будемо ми наступати, не будемо, не має значення. Від двох до двадцяти пострілів буде кожного дня. Це робиться для того, щоб тримати нас у тонусі, а, по-друге, щоб була постійна небезпека для СММ ОБСЄ, щоб вони менше їздили та не могли визначити, де знаходиться важке озброєння".

По-друге, "повзучий наступ" ЗСУ теоретично може спровокувати ескалацію з боку бойовиків.

"Адже раніше така тактика обходилася нам дорогою ціною. Згадаємо події на Світлодарській дузі. Наближення наших військ до лінії розмежування викликало відповідну реакцію Росії, і ми отримували масовані артилерійські обстріли та несли великі втрати", - нагадує Жданов.

"А що можна ще більше спровокувати, коли йде війна? - каже Кузьмук. - Друге: а що нас може налякати з боку бойовиків? Я вважаю, що абсолютно нічого. Потрібно повертати кожен квадратний сантиметр нашої землі".

Проте відсутність реакції бойовиків військові експерти списують на вдалий політичний момент для України: вибори президента в Росії.

"Я не схильний думати, що терористи активізують свої дії, тому що бойовики керовані Кремлем, а Кремль зараз зайнятий організацією виборів президента, і ескалація ситуації перед виборами не на часі для Москви", - резюмував Міхненко.

У той же час експерти не виключають, що після проведення виборів в РФ підконтрольні Москві бойовики можуть піти в наступ і спробувати вибити ЗСУ з населених пунктів "сірої зони".