Директор військових програм Центру Разумкова МИКОЛА СУНГУРОВСЬКИЙ розповів "Апострофу", яку небезпеку таять Мінські угоди, що можна їй протиставити, який новий формат врегулювання конфлікту має прийти їм на зміну і чому без згоди Росії не можна вирішити питання з миротворцями на Донбасі.
Що не так з Мінськими угодами
Чим погані Мінські домовленості? У сумі вони хороші. Так, вони ведуть до того, що повертається контроль над кордоном. Так, вони ведуть до того, що відновиться суверенітет. Так, вони при цьому передбачають якісь незрозумілі статуси, але це робиться в межах законів України, тобто і тут можна було б знайти лазівки.
Уся біда в тому, що ніхто не гарантує, що ці домовленості не будуть виконані наполовину. Після того, як припинили вогонь, встановили перемир'я і тут же провели вибори, хто цій новообраній владі завадить звернутися до Росії з проханням про укладення військового союзу, як це сталося в Абхазії і Осетії? Поява російських баз на тій території – це остаточне замороження конфлікту, а не його вирішення. І тоді можна скільки завгодно говорити, мовляв, а чому ви інші кроки не виконали. Війська вже там – на законній підставі. І все.
Ось цього не можна допускати, половинчастого виконання Мінських угод. І тому я давно казав, що час вже припинити говорити про ці домовленості, тому що вони зірвані, а потрібно просто визнати Росію винуватицею зриву цих угод.
Ось кажуть: де ж новий формат? А новий формат – це мандат миротворчої місії. Ось там всі ці кроки й визначаються – від і до.
Навіщо потрібна згода Росії
[Спецпредставник США щодо України] Курт Волкер правильно сказав, що найбільш ефективний шлях вирішення цього конфлікту – це введення миротворчої місії за умови згоди Росії. Чому?
Якщо ми говоримо про розміщення миротворців на кордоні з Росією і Україною, то питання, як вони там з'являться? Через яку територію? Вони ж десантом там висаджуватися не будуть. Вони повинні будуть або зайти з боку Росії, або через ці окуповані території. Як вони там з'являться? Ніяк. Потрібна згода Росії, щоб вони там з'явилися.
Якщо ми говоримо про те, щоб місія була розміщена по всій території, то, знову ж таки, потрібна згода Росії. Якщо Росія упреться, то хто їй завадить, наприклад, там організувати якісь "бунти", "громадські акції" проти розміщення там миротворців? Та ніхто не завадить, тому що вона там зараз.
Таким чином, ця згода необхідна. Не просто для введення миротворчої місії, а для ефективного виконання її мандата. Саме тому санкціями на Росію тиснуть і підводять до цієї згоди.
Читайте також: У Кремлі паніка: чого чекати від Путіна на Донбасі
Перемир'я або вирішення конфлікту
Коли розгортається миротворча місія, спочатку розробляється її концепція і визначається кінцева мета. Якою має бути мета цієї місії? Вирішення конфлікту або встановлення перемир'я? Якщо встановлення перемир'я, то миротворців можна розмістити тільки на лінії розмежування. Але це не вирішення конфлікту. Це буде заморожений конфлікт. Якщо всі з цим погоджуються, то можна так зробити. Тільки в мене питання: а хто з цим погоджується? Україна з цим не погодиться ніколи. Це гірше, ніж у Косово. Там місія була розміщена по всій території.
Вирішення конфлікту означає повернення до доконфліктної ситуації. Це передбачає відновлення кордонів і суверенітету. А суверенітет – це не лише місцева влада. Я в якомусь законопроекті читав, що потрібно поступово передавати владу новообраним місцевим органам. Але чому місцевим органам влади? А центральним? А СБУ – це хіба місцева влада, а прикордонники – це місцева влада, а митний контроль – це місцева влада? Дуже багато функцій центральної влади. І без передачі цих функцій центральній владі, про який суверенітет може йти мова?
Спочатку повинна бути визначена кінцева мета. Кінцева мета – принципова важлива для ООН, тому що це умова виведення місії. Коли їх необхідно виводити? Коли мету досягнуто. Там же не терміни грають роль. Місія може продовжуватися, таке вже було нескінченну кількість разів. Рік минув, мети не досягнуто – продовжується. Ще рік минув, мети не досягнуто – продовжується. Місія у Косово, наприклад, досі існує, тому що кінцевої мети не досягнуто. І в Україні те ж саме. Але кінцева мета має бути визначена. І не обмежуватися тільки лінією розмежування, тому що це означає просто перемир'я, а не вирішення конфлікту.
Як бути з бойовиками
Якщо кінцева мета миротворчої місії з'являється, то визначаються завдання і відповідний персонал. Місія [на Донбасі] не буде обмежуватися, наприклад, поліцейськими силами, там будуть військові.
Україна – це не надзвичайний випадок. Таких конфліктів у світі море. І програми (це називається "Програма роззброєння, демобілізації та реінтеграції колишніх комбатантів") вже відпрацьовані. Розроблені механізми – і з опором, і без опору, і добровільна здача, і вилучення зброї, її утилізація, і цілі курси з реабілітації, адаптації колишніх комбатантів і так далі. Такі програми існують в інших країнах, є персонал, який в цих місіях брав участь, з великим досвідом. І в Афганістані таке було, і практично в будь-якому конфлікті.
Тільки вони не обмежуються цими питаннями. Демілітаризація – це не просто роззброєння, а й розмінування, захист біженців, що повертаються в свої будинки, відновлення їхніх прав. Це величезна система взаємопов'язаних питань. І тільки після цього можна вести мову про підготовку якихось виборів. Адже питання, ви будете голосувати з переселенцями або без них? Якщо так, то організуйте їх повернення.
Повний текст інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом.
