Екс-"регіонал", завсідник російських пропагандистських ток-шоу, колишній секретар Донецької міськради Микола Левченко повернувся в Україну. Саме Левченка можна назвати одним з тих, хто привів в дію бомбу "русского мира" на Донбасі: 28 лютого 2014 року на сесії міськради в Донецьку Микола Левченко вивів на трибуну так званого "народного губернатора" Павла Губарєва, який озвучив темники Кремля про "державний переворот" в Україні і "нацистську збройну шайку", а також зажадав від місцевих депутатів визнати "незаконними" склад ВР і уряд. Після цього в Донецьку почалися масові заворушення, інспіровані Росією, і розгорівся військовий конфлікт, який триває і донині. Здавалося б, за своє сприяння плану Москви Левченко мав би понести кримінальну відповідальність, але цього не сталося: екс-регіонал вже в Україні, а всі справи проти нього закриті. Чому так сталося - з'ясовував "Апостроф".
Друг "губернатора"
Як все відбувалося на сесії Донецької міськради і про роль самого Левченка у лютому 2014 року згадує журналіст із Донецька Олександр Перемот.
"Було схоже, що тоді депутати міської ради не дуже серйозно сприймали ситуацію. Хоча "ополчення" фактично зібралося за тиждень до цього, коли тітушки в масках і з битами були під Донецькою ОДА. На самій сесії Губарєв представився чи то командиром, то чи главою "народного ополчення" і попросив слова. Депутати скептично до нього віднеслися, за трибуну не пустили, потім проголосували за це питання і очікувано відмовили. Але втрутився Микола Левченко - на правах народного депутата від Партії регіонів він взяв слово і під свою відповідальність попросив кілька хвилин для Губарєва. Під кінець його виступу частина депутатів почала кричати, щоб він пішов. Але закінчив Губарєв загрозою: якщо його вимоги не задовольнять, то "ополчення" вживе заходів. Наступного дня вперше захопили Донецьку ОДА, замінивши над нею український прапор на російський. Цікаво, що потім, кожен раз, коли Левченко намагався виступати на сепаратистських мітингах, його проганяли мало не з автоматами", - розповів "Апострофу" Перемот.
Інформація про те, що Микола Левченко тепер в Україні, з'явилася 3 червня на сторінці в Facebook його адвоката Олега Курчина. Курчин виклав фото разом з Левченком на тлі вивіски своєї адвокатської контори.
"Адвокатське об'єднання "Курчин і Партнери" виграло справу в ЄСПЛ проти України в інтересах Миколи Левченка і зобов'язало виплатити компенсацію клієнту в сумі 1100 євро, чим поставило крапку в справах, які були внесені в ЄРДР", - написав Курчин.
Правда після того, як новина про повернення Левченка розлетілася по всіх провідних ЗМІ України, Олег Курчин видалив свій пост. Але інтернет, як відомо, нічого не "забуває".
Так що ж сталося? Як же так вийшло, що справи проти Левченка виявилися закриті, а ЄСПЛ ще і зобов'язав Україну виплатити одіозному екс-"регіоналу" грошову компенсацію. Ситуація виглядає відверто сюрреалістичною.
Суди в Україні
З початком військового конфлікту Левченко перебрався в Росію, а в Україні в цей час проти нього СБУ відкриває дві справи за статтями про зазіхання на територіальну цілісність України (стаття 110 КК України) та порушення рівноправності громадян (стаття 161).
У 2016 році Миколу Левченка навіть оголосили в розшук. Проте вже в 2018 році Шевченківський райсуд зобов'язав прокуратуру Київської області закрити кримінальну справу проти Левченка. Мовляв, не були доведені причинно-наслідкові зв'язки між діями екс-"регіонала" і заворушеннями на території Донецької та Луганської областей. Прокуратура не виконала це рішення і ДБР відкриває виробництво вже проти співробітника прокуратури, який відмовився виконати рішення суду. Згодом справи проти Левченка були передані в Нацполіцію, але в цьому році були закриті, а товариш "народного губернатора" був знятий з розшуку.
Примітно, що МВС і СБУ кивають один на одного, пояснюючи як же так сталося, що до Левченка не знайшлося обґрунтованих претензій. В СБУ зазначають, що рішення про закриття справ прийняли слідчі Нацполу в лютому 2021 року. А в МВС запевняють, що в березні вони отримали лист від СБУ про припинення розшуку Миколи Левченка з тієї причини, що справа проти нього закрита.
"Стаття 110 "Посягання на територіальну цілісність" - виняткова компетенція СБУ. Ніхто не має право розслідувати такі справи, крім СБУ, - пояснює "Апострофу" екс-співробітник СБУ Іван Ступак. - Передали справи в Нацполіцію швидше за все тому, що СБУ свої питання зняло, і залишилися питання, якими займається Нацполіція. Які домовленості там були і чи було це навмисно - важко сказати. Але оскільки СБУ свої питання зняла, справа м'яко скотилась на рівень нижче і там вона благополучно "потонула".
Скарга європейцям
У той же час, паралельно з судовими процесами в Україні, Микола Левченко звертається до ЄСПЛ. Звертається... і виграє. У березні 2021 року ЄСПЛ приймає рішення в справі "Kochura and others v. Ukraine" (скарга № 43534/19) про виплату компенсації Левченку і чотирьом іншим позивачам.
Чому ЄСПЛ приймає таке рішення щодо Левченка? Все просто: скарга в міжнародний суд була подана щодо надзвичайної тривалості національного судочинства. Тобто в Україні занадто довго (5 років і 8 місяців) розбиралися, чи винен у чомусь Левченко.
"Європейський суд навіть не заглиблювався в обставини справ, за якими надійшли скарги. Він тільки констатував, що не бачить ніяких нових фактів або аргументів, які б переконали його прийти до іншого висновку щодо неприйнятності суті заяв", - повідомляв ресурс "ECHR. Ukrainian Aspect".
Дійсно, у статті №6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод йдеться про те, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку". За словами експертів, ЄСПЛ завалений тисячами скарг українців щодо нерозумності строків розгляду їх справ у судах. І позов Левченка - далеко не єдиний кейс. Відповідно, Європейський суд, визначаючи порушення 6 статті Конвенції, ухвалює рішення на користь позивачів.
"Це не просто поширена, це вже усталена обов'язкова практика ЄСПЛ. І в цьому випадку Європейський суд не відступив від своєї практики. Тут ситуація, коли ЄСПЛ сам собі господар, і бачачи ознаки порушення прав людини з боку держави-учасниці, особливо не вникає в обставини справи", - пояснює "Апострофу" юрист Віталій Титич.
Ще не кінець?
Що ж робити, щоб таких прецедентів більше не виникало?
"По-перше, потрібно просто виконувати закони України, адже розумні терміни вже прописані в законодавстві. Але глобально суспільству необхідно вирішити, як ті люди, які делеговані на виконання функцій держави, виконують ці закони і терміни. Прокуратура і суди діяли в інтересах цієї особи, щоб створити йому такий прецедент. А для чого вони створили йому такі умови? Це вже потрібно розбиратися. Якщо не виконувати закони, то якими б суворими вони не були, це вже не має ніякого значення", - зазначає Тітич.
У той же час експерт зазначає, що рішення ЄСПЛ не означає, що Миколу Левченка неможливо переслідувати в Україні згідно із законом.
"Такі рішення не мають ніякого значення в контексті кримінального переслідування особи. Це не виправдання", - резюмує Тітич.
А якщо так, то чи загрожує Миколі Левченку другий раунд боротьби з українською Фемідою?
"Все залежатиме від реакції суспільства. Якщо суспільство вибухне, то, звичайно, в Офісі генпрокурора та СБУ порадяться і вирішать, що краще відкрити нове виробництво, інакше це загрожує падінням рейтингу для президента. Та й президент поставить питання, що відбувається, і з ОП підуть вказівки. Тому цілком ймовірно, що претензії до Левченка можуть знову реанімувати, але за умови уваги громадськості, адже зараз це досить ефективний важіль впливу на владу", - резюмував Іван Ступак.
