Днями керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявив, що є велика ймовірність повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Водночас секретар РНБО Олексій Данілов запевнив, що Росія не нападе, а стягування військ - це, передусім, тиск на Штати. То наскільки великою є загроза нападу військ РФ і як слід діяти України - в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів начальник групи космічної розвідки ГУР МО України 2000-2002 роках, начальник групи розвідки 92 ОБМР у 2015-2017 роках, учасник бойових дій та бойовий офіцер Петро Недзельський.
- Наскільки велика загроза нападу Росії?
- Я абсолютно погоджуюсь з висновками Кирила Буданова - це професіонал дуже високого рівня, бойовий офіцер, який має поранення, який кров’ю і потом довів свій рівень професіоналізму. Мені зрозуміла його стурбованість, як начальника розвідки. Плюс ще ті фактичні дані, які він наводить щодо агресивних дій Росії проти України. Тому ігнорувати його висновки і попередження - ми просто не маємо права. Я впевнений, що політичне керівництво держави прислухається до його висновків.
Є велика небезпека, що Росія може вчинити агресію. Давайте пригадаємо висновок міністра оборони Австрії - він сказав, що 90% збройних конфліктів в світі відбувалося буцімто непрогнозовано і абсолютно безпідставно. 90% - політики вважали, що немає підстав ніяких для збройних конфліктів, але вони починалися.
Те саме ми маємо сьогодні і з Росією - це непрогнозований сусід. Політичне керівництво там абсолютно не керується міжнародними нормами і правилами поведінки цивілізованих держав. А Путін - це підполковник КГБ, ФСБ, який хворіє параноєю, манією величі, манією збирання (земель) Російської імперії. Він не вважає Україну за державу. І це при тому, що Україна є засновником ООН, після 1945 року Україну прийняли в ООН.
- Як взагалі визначають у розвідці щодо ймовірного нападу? На чому ґрунтуються припущення?
- Це простий, давно перевірений і описаний у військовій та науковій літературі спосіб. Агресор визначається зокрема концентрацією наступальних, бойових, ударних угруповань на кордоні з відповідною країною, вірогідним противником.
У воєнній доктрині всіх країн світу є поняття вірогідного противника. Я ще в 1993-1994 роках писав, що ми маємо визнати Росію вірогідним противником. Тому що до вірогідного противника відносяться ті країни, які мають до вас якісь територіальні претензії, або проводять до вас агресивну політику, або є політичні сили всередині цієї країни, які буцімто ще не при владі, але ведуть агресивну політику.
Наприклад, Жириновський заявляє, що Україна не держава, ми її завоюємо, зробимо гарнізони і поставимо своїх представників. Цього вже достатньо, щоб Україна визнала Росію вірогідним противником.
Зараз на кордоні сконцентровано більше 90 тисяч людей особового складу і більше тисячі танків - це наступальне угруповання. Цього вже достатньо, для того, щоб проявити стурбованість - для чого це робить Росія? І плюс офіційні агресивні заяви відповідних політиків і того ж Путіна проти України.
- До Жириновського було різне ставлення як до політика, його вважали імпульсивним, експресивним. Наскільки серйозно в розвідці приділяють увагу висловам таких політиків, які сприймаються як жартівники?
- З цього приводу я наведу приклад, який мав місце в міжнародній практиці. Свого часу Жириновський в якомусь виступі заявив, що ми переглянемо кордони з Фінляндією - результати Другої світової війни, за якими частка території, Карелія, відійшла фінам.
Фінляндія миттєво переглянула свою воєнну доктрину і визнала Росію вірогідним противником через вислови політика, який хоч і не при владі, але є політиком цієї держави. Вірогідність приходу цього політика до влади є, хоч і мізерна. І фінські політики врахували цю маленьку вірогідність приходу таких політиків як Жириновський до влади і відразу внесли зміну в воєнну доктрину, назвавши Росію вірогідним противником.
Те ж саме маємо зробити і ми. Жириновський же робить подібні заяви щодо України. І у нас є всі законні, міжнародні підстави для відповідних дій.
