Увечері 11 квітня Росія застосувала невідому хімічну речовину у Маріуполі проти українських захисників та мирних мешканців. Речовина була скинута з ворожого безпілотника. У постраждалих спостерігалася дихальна недостатність та вестибуло-атактичний синдром. За різними даними, це міг бути "Зарин", який Росія вже використовувала раніше.
Як розпізнати хімічну атаку, що робити при загрозі застосування противником хімічної зброї, та чи допоможе антидот захистити українців? На ці питання в ефірі Апостроф TV відповіла голова ГО "Всеукраїнська екологічна ліга" ТЕТЯНА ТИМОЧКО.
— На вашу думку, чи могли окупанти використати нервово-паралітичну речовину "Зарин", яким у 2013 році режим Асада за підтримки Росії атакував власний народ? Як розпізнати хімічну атаку "Зарином", які є критерії?
— Насправді, коли ми говоримо про нинішню ситуацію, то немає нічого дивного, що росіяни будуть використовувати хімічну зброю як елемент військової атаки і збройних нападів. Йде 48-й день війни, і за цей час на всій території, де відбуваються військові дії, були напади, обстріли об'єктів, які мають хімічні речовини.
Буквально вчора, позавчора й тиждень тому в Луганській області були обстріляні об'єкти, де знаходилися цистерни з азотною кислотою. Це не є пряме застосування такої зброї, але це насправді застосування елементів хімічної агресії. Саме тому, коли ми говоримо про використання невідомих хімічних речовин Росією, то ми точно знаємо, що протягом всіх років після Другої світової війни Росія, підписуючи угоди про заборону використання хімічної зброї, не припиняла ні експерименти, ні випробування, ні використання її на своїх та інших територіях, де вона була прямим чи опосередкованим учасником конфліктів.
Безперечно, використання хімічної зброї є ударом і по збройних силах, і по збройних підрозділах, і по місцевих мешканцях. Тим більше, коли ми знаємо види хімічних речовин, ми можемо попереджати населення, ми можемо попереджати наших військових про засоби захисту.
Зокрема, коли йшлося про вибухи на нафтобазах та поширення елементів згорання нафтопродуктів, коли йшлося про аміак, коли навіть ішлося про загрозу ядерної агресії, ядерних вибухів, ми також могли щось сказати.
Коли йдеться про невідомі хімічні речовини, ми не можемо говорити про якісь засоби захисту чи попередження. У цьому є найгірші наслідки, на які розраховує Росія. У неї немає можливості перемогти Україну фізично, перемогти засобами звичайної зброї. Тому Росія, як завжди, вдається до найгірших і цинічних засобів конфлікту. Зокрема, вона може використовувати "Зарин", в неї є ця зброя. Такі факти були підтверджені в попередні роки, що саме за участі Росії відбувались військові конфлікти із застосуванням хімічної зброї.
— Ви можете нашим читачам розповісти, як діє така бойова речовина як "Зарин". Як загалом впливають на організм речовини, які мають нервово-паралітичну дію?
— Вони тому й називаються хімічними речовинами нервово-паралітичної дії, тому що вони в першу чергу впливають на призупинення, ураження і параліч життєво-важливих органів для людини. Найперше це вплив на слизові оболонки. Це очі і органи дихання, ураження шкіри, потрапляння хімічних речовин в організм, ураження печінки, легень, нирок. Це дуже серйозна небезпека для життя і здоров'я людей.
Перше, що треба сказати — це, за можливості, людям перебувати в приміщенні. Обов'язково треба мати вологу пов'язку і дихати через неї. Насправді це стосується більш-менш спокійних умов, коли немає обстрілів і загрози обвалу приміщень.
Але повторюю: наші люди, які перебувають у таких трагічних і надважких умовах, все одно мають подумати про те, що ці обстріли закінчуються, і в цей час може трапитися найгірше. Коли людина розслабляється і розуміє, що вже настала тиша, але в цей момент її підстерігатиме найпідступніший ворог. Людині потрібно дихати, а це повітря буде отруєне.
Звичайно, я дуже переживаю за наших військових, які перебувають на передньому краї і обороняють місто. Знову ж таки, вони думають про відбиття чергової атаки та підготовку до наступних атак ворога. У військових, звичайно, є засоби захисту. Принаймні, мають бути за статутом, за положеннями певні засоби захисту. Але в умовах Маріуполя це дуже і дуже складно. Тому навіть військовим я дуже рекомендую мати хоча б якусь тканину, яка має бути вологою, для того, щоб у період відчуття цього запаху або дискомфорту, закрити нею обличчя. Щоб не було прямого потрапляння цих невідомих речовин в очі, на слизові оболонки. Не дай Боже, це буде "Зарин".
Я хотіла б наголосити, що світові лідери, які, звичайно, допомагають Україні і думають, як підтримати Україну, підписуючи свого часу угоди про заборону застосування хімічної зброї, мають побачити, що в ХХІ столітті Росія вдається до найгірших і цинічних засобів розв'язання своїх політичних амбіцій. І саме тому ми маємо підтримати нашого президента, підтримати наших дипломатів, які весь час вимагають більш жорстких заходів до Росії, більш жорстких санкцій. Тому що кожен день, коли країни продовжують купувати товари в Росії, кожен день, коли країни продовжують підтримувати фінансову потужність Росії, кожен цей день дорівнює десяткам і сотням життів українців, які розплачуються за цю спробу якось врегулювати цей конфлікт. Його не можна врегулювати. Україна не може домовитися ні про що, коли застосовуються хімічні засоби. Україна має перемогти, Росія має повернутися в свої кордони. Тільки тотальна світова ізоляція може зупинити цей дикунський наступ і ті дикунські дії, які відбуваються на території України.
— З'явилася інформація, що МОЗ України замовило антидот до хімічної зброї. Гуманітарна організація Direct Relief заявила, що відповіла на запит і відправила 220 тисяч ампул препарату. Наскільки він може допомогти та пом'якшити наслідки застосування хімічної зброї?
— При тому факті, що ми не знаємо зараз назви хімічних речовин, які використовує Росія, повністю антидотом будь-якого спрямування ми не можемо захистити ні військових, ні населення. Але при застосуванні цього антидоту ми можемо пом'якшити наслідки ураження хімічними речовинами. В українській армії є ці препарати давно - я точно це знаю. Можливо, вони не були в достатньому обсязі для тої кількості людей, які зараз перебувають на передовій, які можуть бути уражені хімічними речовини. Безперечно, ці матеріали потрібні не лише для військових, але й для мирного населення, яке перебуває в зоні бойових дій.
Ще раз наголошу, і це, можливо, буде дуже неприємна річ: не можна при веденні такої масштабної війни захистити все населення такими препаратами, які або дають пом'якшення, або повністю захищають. Величезний масштаб, абсолютна непередбачуваність скидання або застосування цієї хімічної зброї якраз і є найголовнішою загрозою. Тому головним є не постачання в Україну антидоту, а застосування таких дієвих санкцій, які зупинять військову машину Росії. Світ володіє такими засобами зупинки тотальної агресії Росії. Саме на цьому нам треба наполягати. Знаєте, це як якась примочка при тотальній рані. А якщо це буде щодня? А якщо це буде на більшій території? А якщо це будуть якісь сучасні розробки, про які ще навіть світ не знав?
Не можна захиститися від застосування хімічної зброї тотально. На якихось ділянках — так. У якихось випадках одномоментно — так. Але в кожному місті України, особливо, на сході України є хімічно небезпечні підприємства. І це ніяка не таємниця - вони існують десятки років. Не треба застосовувати навіть якусь особливу хімічну зброю. Якщо це буде тотальне і прицільне бомбардування саме цих підприємств, що вже зараз відбувається, то буде тотальна хімічна загроза для кожної людини, яка перебуває на тій території.
Тому мова зараз не про локалізацію якихось окремих випадків хімічних загроз, а про тотальне припинення військових дій. Треба примусити агресора до тотального припинення військових дій. Повторюю: світ такі механізми має, просто зараз ще їх не застосовує. Найбільші лідери і країни не застосовують ці засоби. Але може настати момент, коли вже не буде існувати території, не буде людей, які взагалі можуть чинити супротив агресору. Я переконана, що жодна країна світу — це всі зрозуміли — не зможе чинити такий опір, який чинить Україна на сьогоднішній день. Світ має просто підтримати ці героїчні надтитанічні зусилля України, щоб зупинити агресора, який вдається до ядерного шантажу та до застосування хімічної зброї, яка була заборонена ще в минулому столітті.
— Зрозуміло, що такі речовини як хлор та аміак можна якимось чином розпізнати на запах та встигнути відреагувати — спуститися в підвал або піднятися вище. Якщо ми говоримо, наприклад, про "Зарин", то цей газ не має запаху. Зрозуміти, що це був "Зарин", можна лише коли з'являться симптоми. Чи є якісь технічні засоби, що можуть оперативно виявити ці бойові речовини?
— Немає. В цьому й полягає трагедія застосування цих хімічних речовин. Чому вони в світі були заборонені? Тому що є речовини, які людина не може відчувати. Тим паче, в умовах постійного бомбардування, постійного горіння не лише звичайних матеріалів...
Наприклад, горіння утеплювальних матеріалів у нових будинках також виділяє токсичні речовини, від яких людина може отримати таку дозу інтоксикації, яка несумісна з життям. Тому в умовах, коли відбувається навантаження на атмосферне повітря, людина може не відчути не лише цей безбарвний газ без запаху, а навіть той самий азот або аміак, які мають ознаки такого запаху. Ці запахи будуть змішані з іншими внаслідок бомбардування та тотальних пожеж. У тому і є трагедія, що цього можна взагалі не зрозуміти, не відчути. Лише тоді, коли буде уражена слизова оболонка очей, коли будуть уражені ділянки шкіри, коли людина почне задихатися, бо починається набряк легень, буде зрозуміло, що людина не просто надихалася від звичайної пожежі, а в легені потрапили хімічні речовини. На це й розраховують окупанти. В цьому і є якась нелюдська природа застосування хімічних речовин у густонаселених містах, щоб винищити військових, які чинять спротив.
Якщо ми говоримо про Маріуполь, то завданням окупантів є знищення військових, які захищають місто і чинять цей спротив. Але вони захищають не просто будівлі, не споруди, не бетон. Вони захищають живих людей, які знаходяться в цьому місті. Люди, які бували в Маріуполі, у яких є друзі і родичі там... Я просинаюся зранку, і для мене є одне слово — Маріуполь. Я знаю це місто, знаю цих людей. Більшість з них давно не виходять на зв'язок. І сама думка про те, що тепер ці люди, крім бомбардувань, будуть задихатися і помирати в страшних муках від цих газів... Я не можу просто стриматися. Скільки б ми зараз не говорили, ми не можемо захистити тих людей від нелюдів, які використовують хімічні речовини.
Наприклад, той самий "новачок", яким отруювали людей в Англії. Хто знав про цю речовину? Про неї дізналися вже коли люди були отруєні. Тому хто знає, що в тих страшних лабораторіях в Росії розглядалося? Це ми говоримо про "Зарин", який відомий. А скільки невідомих речовин вони за цей час розробили, про які не можна було й подумати? Зараз ідеться не про фізичний захист. А що в людей є? Протигазів немає, ліків немає. В Маріуполі немає елементарних ліків, не кажучи вже про ліки проти хімічних атак. Тому в цій ситуації ми маємо говорити про зупинення війни та зупинення цього монстра, який загрожує не лише Україні, а й іншим країнам. Якщо припиниться спротив України, тому ніщо більше не буде заважати поставити на коліна пів Європи і пів світу. Це вже буде кінцем будь-яким уявленням про світовий устрій.
— Чому світ не діє? Коли ми спостерігали ситуацію на Київщині — Ірпінь, Гостомель, Бучу, де ми бачили геноцид українського народу — світ почав робити певні кроки. З Маріуполем ситуація гірша. Чому світ не робить якісь кроки? Чому в нас немає протигазів, якихось ліків проти хімічних атак?
— Я, звичайно, дуже далека людина від ухвалення якихось світових рішень, але в попередні роки, коли ми по екологічній ситуації спілкувалися з нашими колегами з інших країн... Ви знаєте, психологія людей, які давно в своїй країні влаштували нормальне життя, абсолютно інша. Як би це для нас не було трагічного усвідомлення, як би не хотіли інакшого ставлення, але людям, які живуть в безпечних умовах, не інопланетяни влаштували це життя. Вони влаштували його своєю працею, своїми багаторічними зусиллями. Більше того, ми бачили, як європейці і весь світ допомагають іншим країнам також влаштовувати інше життя.
Я дуже добре пам'ятаю, коли в 2014 році почалася війна, Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС. За цією угодою, по всіх напрямах, зокрема, й по екологічному ми мали величезну кількість зобов'язань. Це не був гострий період війни, це була локалізація воєнних дій на сході України — на незначній частині нашої країни. За ці 8 років ми мали б здійснити прорив до інших стандартів за допомогою європейських країн. До інших стандартів в екологічній безпеці, інших стандартів в економіці, в енергетиці, у військовій сфері. Європейці дуже багато допомагали Україні з тим, щоб ми почали реформувати своє суспільство. Але українці, і наш уряд, і наші міністри за ці 8 років дуже мало зробили для того, щоб реально імплементувати європейські директиви, які стосувалися питань екологічної безпеки.
Я не люблю ці "якби", "якщо б", бо історія не має зворотного напрямку, але повторюю: ми не зробили за ці 8 років в усіх галузях того прориву, який би зараз дозволив зустріти агресора з іншим потенціалом, з іншими можливостями, з іншими запасами потенціалу, який би давав нам швидшу перемогу. Тому європейці вважають і вважали, що вони достатньо зробили для того, щоб Україна могла бути реформованою, щоб була достатньо реформована армія України, щоб був створений економічний та інший суспільний і соціальний потенціал, який би дозволив краще підготуватися до такої гострої фази війни.
Моє переконання таке: європейці робили те, що вони мали зробити, за гроші своїх платників податків. Гроші ж їм не надсилають з іншої планети, їх заробляє бюджет і заробляє економіка цих країн. І вони нам допомагали з тим, щоб ми самі готувалися до цієї війни. Коли ми говоримо: "дайте нам знову гроші, дайте нам зброю", — так, ми опинилися в трагічній ситуації. І світ нам допомагає. Але, на переконання світових лідерів, Україна не вартує Третьої світової війни в їхньому уявленні.
