Останнім часом Україну просто захлеснула хвиля повідомлень про випадки дитячого суїциду. Коли підлітки вирішують піти із життя, це важко прийняти. Але вони йдуть. Залишаючи після себе біль, розгубленість та багато питань у тих, хто залишився. Головне з яких – чому? Про причини підліткових самогубств, яких зараз в Україні побільшало – розповідає "Апостроф".
Хто винен
16 серпня – дві 12-річні дівчинки вийшли з вікна багатоповерхівки у Дарницькому районі. 2 жовтня – у Голосіївському районі Києва зведені брат та сестра викинулися з 24 поверху, ще й транслюючи це на відео. 9 жовтня - тепер уже подвійне самогубство у столичному житловому масиві Троєщина - дві 17-річні дівчини зістрибнули з недобудови.
Загалом підліткові суїциди – не новина. Вони були завжди – досить згадати сумно-романтичну історію про Ромео та Джульєтту. Гормональні бурі, нерозділене перше кохання, нерозуміння (як часом здається підліткам) з боку батьків… Та причин може бути маса – від буллінгу з боку однолітків до прищика, що раптом вискочив на лобі.
Україна, слід зазначити, серед європейських країн за рівнем молодіжних самогубств завжди була десь посередині (на першому місці, що характерно – Росія, там відбувається близько 20 випадків суїциду на 100 тисяч підлітків – це втричі вище за середній світовий показник).
Перелом у галузі підліткових суїцидів – у плані різкого збільшення – в Україні стався у 2021 році. Так, якщо за весь 2020 рік, за даними Офісу генерального прокурора, в країні було зафіксовано 123 випадки суїциду серед дітей, то лише за перші три місяці 2021 року сталося 101 підліткове самогубство.
"Цей сплеск пов'язаний з посиленням боротьби з ковідом у період епідемії коронавірусу, коли діти змушені були переходити на дистанційне навчання та сидіти вдома. А це – мало фізичного руху, брак спілкування з однолітками, ніяких розваг та хобі поза домом. Плюс постійно з родиною, з дорослими, у яких у самих тривога, зростає напруга та "їде дах" від постійного перебування у замкнутому просторі", – розповідає "Апострофу" психолог Українського інституту прикладної психології та психотерапії Тетяна Корякіна.
У принципі, такі тенденції спостерігалися в усіх країнах світу. Але якщо коронавірус з початку 2022 року почав непомітно зникати (принаймні зі світового інформаційного простору), то в Україні його роль, у плані джерела неймовірних тривог і напруження, одразу змінила повномасштабна російська агресія. Причому ковід – це були лише квіточки.
"Війна. Знову дистанційне навчання, знову замкнутий простір. До цього у багатьох підлітків, особливо 16-17 років - вони вже майже дорослі (діти молодші війну ще не особливо всерйоз сприймають) - додається постійне перебування в небезпеці, хронічний стрес, страх перед майбутнім. Якщо сім'я переїхала в більш безпечний регіон, то потрібно адаптуватися до нового оточення. Що для підлітків досить непросто. Багато молодих людей бояться майбутньої мобілізації. Я особисто знаю випадки, коли 18-річні юнаки місяцями не виходять з дому, щоб не отримати повістку (хоча під час дії військового стану призов на строкову військову службу не проводиться, – "Апостроф"). У багатьох хлопців, близьких до призовного віку – можна тільки уявити, що вони відчувають, і як можуть відреагувати на постійний стрес…", – каже Тетяна Корякіна.
Якщо навіть для дорослих, у яких психіка стійкіша, ніж у молоді перехідного віку, події останніх 19 місяців стали травматичними. То можна лише уявити, як це діє на підлітків.
"Дистанційна депривація, страх. І хоч би як підлітки не намагалися вдавати, що вони незалежні, насправді вони дуже залежать від дорослих", - каже "Апострофу" кандидат психологічних наук Олександр Сагайдак.
Що робити
А дорослим також нелегко. Найчастіше – вимушена міграція, втрата роботи (принаймні – фінансові проблеми). Тривога за майбутнє, згасання віри у швидку перемогу. Та мало що ще... Батьки менше уваги приділяють дітям: і своїх проблем навалом.
"Мало хто з батьків зараз може надати підтримку своїм дітям, багато хто сам у стресі і, як кажуть, "не вивозять". Все це призводить до збільшення випадків депресії, тривожних і панічних розладів у підлітків", - каже Тетяна Корякіна.
З нею повністю згоден і Олександр Сагайдак: "Діти та підлітки отримують впевненість у завтрашньому дні від старших, і на тлі загальної кризи дорослим зараз теж непросто".
Просто чи непросто - але лише від дорослих залежить психологічний та психічний стан їхніх дітей. І, як не крути, батькам просто необхідно приділяти якнайбільше уваги своїм дітям-підліткам у нинішній ситуації. Говорити, спілкуватися.
"Діти завжди будуть у контакті з нашими невербальними сигналами. Якщо що, вони одразу розуміють – з мамою та татом щось відбувається. І тут треба говорити, щиро говорити. Про війну, про обстріли. Про смерть, зрештою. Якщо вже ця тема актуальна, на жаль, у нашому суспільстві на даний момент. Необхідно давати нехай не детальну, але правдиву інформацію. Щире спілкування з батьками однозначно знизить градус психологічної напруги у підлітків", – каже "Апострофу" дитячий сімейний психолог Світлана Ройз.
Одним словом, зараз, особливо зараз, коли самим дорослим тривожно та непередбачувано, не забувати – діти, підлітки, які знаходяться поряд з нами, взагалі втрачають опору. І їм треба допомогти. Насамперед – добрим, розуміючим батьківським словом.
