Апеляційний суд Амстердама ухвалив рішення про повернення "скіфського золота" в Україну, відхиливши позов Росії щодо повернення золота в окупований Крим. Але це ще не кінець історії у Нідерландах. Коли золото повернеться в Україну, що відбувається з музейними експонатами в Криму та чому Росія намагається загарбати українську спадщину - в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів історик, громадський діяч та науковий співробітник Інституту історії України НАН України ОЛЕКСАНДР АЛФЬОРОВ.
- На вашу думку, сьогоднішнє рішення суду у Нідерландах поставить крапку в історії зі "скіфським золотом"? Повернеться воно до України?
- Тут важко сказати, це крапка чи двокрапка. Насправді, для мене є величезна проблема в тому, що Україна не здатна сьогодні захистити Крим. Бо ми сьогодні маємо окуповані музеї, в яких немає, так би мовити, "двійників" на материку. Прокуратура кримська у Києві існує, інші органи влади є, а от представництва того ж національного заповіднику "Херсонес Таврійський" немає. І от якраз представництво кримських музеїв сьогодні потрібне тут, щоб позбавити окупантів можливостей вести свою діяльність у судах. І відповідно, Україну будуть представляти законні музеї. Бо росіяни звикли чужі речі називати своїми, так само вони і кричать “Крим – наш”.
Що стосується судової тяганини, то у росіян ще є можливість звернутися до Верховного суду Нідерландів. Тут важлива політична воля, яка немає залишати наші скарби напризволяще і підкреслювати зайвий раз, що золото має повернутися в Україну.
Читайте: Поразка Росії у справі "скіфського золота": історик пояснила, чому це так боляче для Кремля
Більше того, влада має створити альтернативні музеї, які будуть представляти окуповані кримські музеї. Зокрема Національний заповідник “Херсонес Таврійський”, який мав би увійти до ЮНЕСКО. А в Україні сьогодні це, на жаль, не проводиться.
- Для того, щоб щось повернути, потрібно спочатку аудит провести, щоб визначити, що саме було вкрадено. А оскільки поки що Крим під окупацією - це ж неможливо зробити?
- Справа в тому, що зараз з українських музеїв у Криму вивозяться експонати. Наприклад, з "Херсонеса Таврійського" нумізматичні колекції везуть до Ермітажу. Там їх формують у фонди середньовіччя, потім з цих фондів переводять до фондів нумізматичних - такі офшорні зони роблять - а потім російські науковці публікують їх вже як матеріали з Ермітажу.
Тому облік музейних експонатів і фіксація таких правопорушень, скоєних державними музеями РФ - це перше, чим повинні будуть займатися органи, які опікуватимуться музеями Криму у Києві або в інших містах, де вони будуть створені.
Читайте: Повинен побачити кожен: де буде зберігатися "скіфське золото" в Україні
- Не з одним же “скіфським золотом” у нас проблеми. Що ще з культурної спадщини важливо повернути в Україну з Росії?
- Прийде той час, коли могили гетьманів наших слід буде повернути в Україну. Якщо говорити про категорію держав-імперій, які залишилися не дивлячись на зміну назв - це Московське Царство, Російська Імперія, Радянський Союз чи Російська Федерація - їхні імперські звички залишаються незмінними - все звозити в метрополію. Для того, щоб їхні діти ходили в Ермітаж і Державний історичний музей в Москві і дивилися, що ось же наша "Русь-Матушка" - це ми за неї воюємо і посилаємо війська на Донецьк і в Крим.
Це підміна понять, коли вони дивляться на наші експонати, якими наповнені їхні музеї, формують їхню суспільну думку та вчать молоде покоління, що це вони носії величезної культури та спадщини.
І тому нам сьогодні необхідно доводити світові, що є ще багато експонатів, які не повернулися після Другої світової війни до музейного фонду України після того, як союзники почали віддавати СРСР артефакти, викрадені нацистами.
Свого часу нам дуже пощастило, що якимось дивом ми зберегли скіфську пектораль, яку свого часу хотіли забрати на експонування в Ермітаж. Та й те ж "скіфське золото" мало поїхати в Ермітаж. Це взагалі була досить прикра традиція, коли знахідки з території України наповнювали музеї метрополії.
І на сьогоднішній день ми можемо сміливо говорити - у нас, істориків, є списки на тисячі сторінок з фіксованими матеріалами, коли ті чи інші предмети були вивезені нібито на тимчасові експозиції у музеї в РФ і там залишилися.
- А які ще артефакти культурної спадщини Україна може повернути?
- В принципі, у нас сьогодні в світі є дуже багато артефактів, які заховані в різних музейних збірках, архівах. Є величезний дипломатарій періоду українських визвольних змагань, УНР, української держави гетьмана Павла Скоропадського. У нас в принципі є свідчення того, що маркери нашої ідентичності знаходяться в різних музейних збірках різних країн. І вони знаходяться там законно.
Але є й інша історія. Наприклад, у Державному історичному музеї (стара назва — Імператорський Російський Історичний музей) у Москві почали цифрувати ті предмети, які у них знаходяться на постійному зберіганні. І там знаходиться неймовірна кількість предметів, які були передані з території України на тимчасове експонування, але вони вже мають свої номери згідно російської музейної справи і знаходяться там на постійному збереженні.
Тобто нам сьогодні треба відстоювати ідеологічну позицію і тиснути на те, що коли Росія говорить про етику, то вона забуває, що сама є найбільш неетичною країною в контексті культурної ідеології та позиції.
З приводу українських предметів закордоном хочу зауважити наступне - не треба чогось шукати далеко закордоном, а треба подивитись на свої музейні збірки. І на превеликий жаль, наші музеї районного чи обласного рівня, потерпають від совкової наповненості, малого бюджетування.
І нам треба звертати увагу на свої пам’ятки архітектури, археологічні пам'ятки, які ми сьогодні руйнуємо. Тут мова йде не лише про Київ, а про величезну кількість цих пам’яток, які сьогодні просто пропадають. Це і палаци, і кам’яниці козацько-гетьманської доби, і величезні комплекси археологічні, які сьогодні розкрадаються.
- Тобто спочатку треба перемогти сирість в якомусь нашому районному музеї, щоби у нас стародавні книги не псувалися, а потім вже намагатися щось повернути до нас?
- Абсолютно.