Днями новопризначений міністр освіти Оксен Лісовий ініціював обговорення щодо скорочення кількості предметів в українських школах. За словами очільника МОН, українські учні перевантажені, знаходяться у стані стресу, тому їм важко ефективно засвоювати нові знання. Від цього, відповідно, страждає і якість вітчизняної середньої освіти. Чи дійсно потрібно переглянути кількість предметів у школах, або ж проблема в іншому - з'ясовував "Апостроф".
Треба "різати"
Після того, як через повномасштабне вторгнення мільйони українських біженців перебралися до країн ЄС та віддали своїх дітей у місцеві школи, в інформаційному просторі все частіше стали виринати порівняння систем освіти на Заході та в Україні. Крім батьківського захоплення загальною атмосферою дружелюбності та взаємоповаги на рівні "вчитель – учень", майже всі відгуки зводяться до того, що навантаження на дітей в школах на Заході значно менше. Простіше кажучи, діти там не такі забембані, як у нас тут.
Читайте: Як навчаються діти в українських та польських школах: українка назвала ключові відмінності
"Наприклад, мій висновок стосовно молодшої школи: українські діти занадто завантажені. Програма заснована на зубрінні та засвоєнні маси інформації. У 10 років наші діти вже як старенькі люди, згорблені під важкістю портфелів з десятком зошитів і підручників. У них немає часу на відпочинок та розвиток, тому що вдома на них чекає друга зміна з домашніми завданнями", - розказує "Апострофу" українка Анастасія Шкала, чий син навчається у школі в Канаді.
Цю проблему бачить і Оксен Лісовий.
"Два роки ковіду та рік повномасштабного вторгнення. Навантаження на дитину дуже високе: і психологічне, і розумове. Це і про велику кількість предметів, і про навчання онлайн, і про додаткові заняття, щоб надолужити втрачене. Наприклад, у 7-9 класі діти наразі мають близько 20 предметів. Таку кількість складно засвоїти і без стресу та онлайн-навчання (подекуди без гаджетів, адаптованих навчальних програм тощо). А в наших умовах – це на межі можливостей. Тож зрештою діти все одно зосереджуються на тих предметах, які обирають для себе як пріоритетні", - зазначив міністр освіти на своїй сторінці у Facebook.
Лісовий закликав обговорити питання можливого скорочення кількості предметів хоча б у старшій школі. Втім на думку самого міністра: "Кількість предметів у школі має бути раціональною, і вона має бути не збільшена, а зменшена".
Ясна річ, що мета скорочення кількості предметів не заради самого скорочення, а для того, щоб покращити якість шкільної освіти. Але чи це станеться? Давайте з'ясуємо.
Треба "різати"… та не те
За великим рахунком, українська старша школа приречена еволюціонувати, скидаючи на цьому шляху з себе все зайве. Відповідно до закону "Про повну загальну середню освіту", так звана мультипредметність в старшій школі (10-12 класи) має зникнути, адже старша школа стає профільною. В свою чергу профільна освіта розподіляється на два напрямки: академічний та професійний. Однак який би з напрямків не обрав учень, профіль в старшій школі передбачає обрання учнями предметів з урахуванням майбутніх освітніх потреб. Сам принцип обрання передбачає, що від якихось предметів все ж потрібно буде відмовитись. Так каже закон. Втім ці положення закону запрацюють у 2027 році, а поки що навіть державного стандарту профільної середньої освіти в уряді не написали. Крім того, ці зміни передбачаються лише в старшій школі, а міністр освіти каже про розвантаження і базової школи.
Читайте: Не 2024 року: озвучено дату переходу шкіл на 12 років навчання
На думку експертів, опитаних "Апострофом", розвантаження українських учнів - слушна ідея. Але самим лише скороченням кількості предметів проблему не вирішити, бо це форма, а важливий зміст.
"Насправді це маленька частина загальної проблеми. А проблема в тому, що наші освітні програми перевантажені другорядним неважливим матеріалом, який тільки засмічує мозок учнів", - пояснює "Апострофу" освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
"Так, шкільна програма має стати більш посильною для учнів. Перевантажена програма призводить до формального ставлення до матеріалу і учень просто не встигає осмислити інформацію, я вже не кажу про те, щоб зрозуміти. Учня просто женуть через програму і про якість освіти вже не доводиться думати", - додає освітній експерт Микола Скиба, коментуючи для "Апострофа".
"Тому головне питання не в тому, щоб скоротити кількість предметів, хоча і це також важливо, а в тому, щоб оновити зміст освіти, структурувати і залишити те, що дійсно формує цілісне уявлення про світ, про людину, про себе у цьому світі. І тоді вже дивитися як той чи інший матеріал – ядро знань і компетентностей - треба розподілити за конкретними навчальними дисциплінами. Найголовніше питання – зміст освіти і побудова освітньої системи", - резюмує Горбачов.
Та модернізація змісту освіти - це вже не просто прибрати "непотрібні" предмети. Це перегляд державних стандартів, при чому на всіх трьох рівнях загальної середньої освіти. А це вже складна реформа.
"Все залежить від того, який шлях розвантаження буде обраний. Розвантажувати учнів потрібно шляхом суттєвого перегляду змісту державних стандартів, а не скороченням чи об’єднанням предметів в навчальному плані. Державні стандарти з кожного предмету суттєво перевантажені матеріалом, який, можливо з точки зору великої науки є важливим, але навряд є важливим для ознайомлення учнів з основами наук. Стандарти потрібно повернути в сторону більш практичного використання і здобуття практичних знань", - пояснює "Апострофу" екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.
Про практичність змісту освіти на заході кажуть і батьки українських учнів.
"Навчання спрямоване на розвиток комунікації між дітьми та творчість, уміння знайти та структурувати потрібну інформацію. Є уроки сексуального виховання. Розповідають все конкретно, не на метеликах-тичинках. Зокрема і про сексуальні меншини. Надалі діти починають отримувати більш поглиблені знання, у старшій школі вони вже обирають додаткові предмети, які їм більше стануть у нагоді або більше цікавлять. Можна вийти після 12 класу вже з професією та йти працювати", - додає Анастасія Шкала.
Чому це працює?
"Тому що мозок засвоює ту інформацію, яку розуміє як використати. Є потреба і є план задоволення цієї потреби. Наприклад, не навчившись плавати, людина розуміє, що не зможе поплавати з друзями на річці. І з’являється розуміння, що потрібно навчитись плавати. Те ж саме відбувається з математикою, фізикою і іншими предметами", - підкреслює Скиба.
Що потрібно Україні для побудови подібної системи освіти?
"Необхідну кількість знань і матеріалу можна "запакувати" в інші форми. У нас найбільш прийнятною і зрозумілою формою заняття залишається урок. Є урок, є домашнє завдання, є наступний урок. Все начебто зрозуміло, але малорезультативно, - пояснює Скиба. – Можна робити інтегровані курси, де, наприклад, є предмет "Наука", де вивчається не предмет як такий (фізика, хімія, географія), а якесь явище, наприклад вода в нашому житті. І це вже і про географію, тому що є річки, моря та океани, і про фізику, тому ще є щільність та властивості води, і про хімію, тому що вивчається склад води. І коли підхід робиться таким чином: вивчається певне життєве явище, а не предмет, то засвоюваність інформації стає кращою. І на виходи учні знають навіть більше, тому що ця інформація стосується безпосередньо їхнього життя".
Виглядає дійсно яскраво та перспективно, але є…
Українські реалії
По-перше, де знайти педагогів, що зможуть викладати інтегровані курси з практичним спрямуванням? Тим паче, що багато українських вчителів через війну опинились на Заході.
"На мою думку зараз це нереально. Так були ідеї об’єднати, наприклад фізику, хімію, біологію в один предмет "Наука". І це добре, але ж якщо є такі спеціалісти. Якщо, наприклад, вчитель хімії, можливо ще і біологію може вести, а от фізику вже ні. І так само фізик: математику може і буде вести, а біологію вже ні. Спочатку треба навчити студентів, щоб у нас були такі спеціалісти", - запевняє "Апостроф" вчителька однієї зі столичних шкіл Оксана.
По-друге, а що робити з педагогами, які не зможуть перелаштуватися?
По-третє, бюджет МОН в цьому році на 9 мільярдів гривень менше, ніж в попередньому (122 проти 131 мільярда). При такій ситуації особливо з реформами не розженешся.
Наші розумніші?
Так а може нічого і не потрібно змінювати? Деякі батьки, що мали змогу порівняти західну і українську систему освіти, хоч і погоджуються з тим, що українська школа навантажує більше, однак знань дає більше. Тому українські діти, згідно з цим стереотипом, начебто розумніші за своїх європейських однолітків.
Втім експерти запевняють, що це лише стереотип.
"Наші діти не розумніші і не дурніші. Вони такі самі як і діти в будь-якій країні. Питання не в рівні інтелекту, а в тому, який обсяг інформації людина може засвоїти і який обсяг інформації є корисним, щоб її можна було використовувати у реальному житті", - підкреслює освітній омбудсмен.
"Які тут критерії? В тому, що наші учні можуть видати більшу кількість формул? В цьому полягає ця "розумність"? Так, батьки можуть казати, що от моя дитина знає програму вже на рівні університету, а їх закордонні однолітки знаходяться ще на рівні 7 класу. Але суть явищ підлітки з Естонії, Фінляндії чи Нідерландів знають набагато краще, ніж українські. Суть оцінювання якості зводиться саме до вміння застосовувати знання, а не просто їх тримати в голові", - резюмує Скиба.
Аргументи експертів підтверджуються і дослідженнями. Так, згідно з авторитетним міжнародним дослідженням якості освіти PISA, українські учні показали нижчі середні результати із читання, математики та природничо-наукових дисциплін, ніж учні, наприклад, сусідньої Польщі, або ж Естонії. А в математиці українські учні виявилися менш компетентними, ніж їх однолітки з Угорщини, Словацької республіки та навіть Білорусі.
То ж "більше" дійсно не означає "якісніше". А у нового міністра освіти є всі важелі, щоб змінити ситуацію на краще.
Читайте: Вступна кампанія 2023: оприлюднено правила прийому абітурієнтів