Відносини з росіянами в нас нормальні, не треба переносити в спорт політику - голова Федерації біатлону України

Збірна України з біатлону є головною надією нашої країни на зимових Олімпійських іграх в корейському Пхенчхані, які пройдуть з 9 по 25 лютого.

"Апостроф" поспілкувався з президентом Федерації біатлону України (ФБУ) ВОЛОДИМИРОМ БРИНЗАКОМ. Глава українського біатлону розповів про підготовку до Олімпіади, розвиток біатлону в Україні, проблеми, які виникають у ФБУ, та відносини українських і російських спортсменів.

До вашої уваги перша частина інтерв'ю, якою "Апостроф" відкриває спецпроект, присвячений Олімпіаді-2018.

- Наразі вже завершилося три етапи Кубку світу. Як оцінюєте наші результати за підсумками осінньої частини сезону?

- Є як позитив, так і негатив. Позитив у тому, що медаль завоювала Юлія Джима, яка у непоганому стані. Дуже радіємо, що повернулися сестри [Віта і Валя] Семеренко. Було дуже важливо зрозуміти, чи вони можуть в повному обсязі пройти ту літню підготовку, враховуючи їх мотивацію, показати результат, який може давати нам шанс боротися за медалі. Ми вже бачимо, що це сталося. І Віта, і Валя зараз готові відсотків на 70, але вже ми знаємо, що вони можуть боротися. І ще є час, щоб привести їх у бойовий пік функціонального стану, який має прийтися на лютий.

Проблеми в деяких чоловіків. У Сергія Семенова невеликі проблеми є. Зараз розбираємося з його станом здоров’я. У нього виникли проблеми, які треба буде вирішувати. І, на жаль, у чоловічій команді коротка лава запасних, тому кожен спортсмен у нас на ціну золота, як кажуть, щоб ніхто не захворів, тому що якраз ми розрахуємо на цю четвірку, і вже п’ятого рівноцінного для заміни у нас, на жаль, сьогодні немає.

- З чим пов'язане таке повернення Віти і Валі Семеренко в цьому сезоні? Вони показують таку ж хорошу форму, як і у найкращі часи.

- Мотивація - така ж, як і після повернення Підгрушної. Коли Олена повернулася і в перший рік дуже хороші результати показала. Це залежить від настрою, від психологічної мотивації. Вони відчувають нашу підтримку і дуже хочуть проявити себе в цьому олімпійському сезоні, це основне.

- Що стосується чоловічої команди. Жінки завжди виступають досить добре. Зараз у загальному заліку Кубка світу троє наших дівчат у першій десятці. Чоловіки ж у порівнянні з минулим сезоном показують досить слабкі результати. Як це можна пояснити?

- Ми готуємося до Олімпіади, щоб пік був там, тож побачимо, що весною буде. Конкуренція набагато вища у чоловічому біатлоні. Чоловіки, якщо виходять на високий рівень, вони там тримаються 10-15 років.

Що стосується дівчат, то одна заміж виходить, інша закінчила. (Група лідерів) міняється часто. У лідерів, бачите, які сьогодні проблеми. У тої ж [Габріели] Коукалової, у інших дівчат на все так однозначно.

Тому я думаю, що ми постараємося з цих чотирьох, які у нас є, зробити результат. Хоча це не так просто, бо всі тренуються, всі хочуть, всі бажають, у всіх умови є. Можливо навіть набагато кращі, ніж у нас - і з оснащенням, і лижами, і парафінами. Та ми стараємося. Бачимо по деяких гонках, що у нас лижі недобре працювали, як у останній гонці, в масовому старті. Тобто, є ще резерв, який треба використати, щоб показати наші найкращі результати.

- А у жіночій команді те, що показують наші дівчата, в принципі, непогано. Але які передумови для того, щоб покращувати результати?

- Це збір, що зараз проходить в Поклюці у горах. І, потихеньку, зміна роботи, яку їм зараз дають. Їх зараз тримають у такому великому навантаженні, щоб загрузити по максимуму. У січні – скинути навантаження, робити більше швидкісної роботи. І тоді вони повинні розбігтися краще і бігти краще, ніж зараз.

- А чи задоволена Федерація роботою іноземних тренерів, які зараз очолюють чоловічу і жіночу команди (тренер чоловіків Юрай Санітра і жіночий тренер Урош Велепец)? Яку ви дасте оцінку їх роботі?

- Я їм дам оцінку після Олімпійських ігор.

- А на сьогодні...

- У них є карт-бланш, у них є довіра, у них є повністю всі можливості працювати. А тепер треба тільки дочекатися, що у них вийде. Вони - тренери з іменами, готували олімпійських чемпіонів, призерів, ми їм довіряємо. Побачимо, що станеться у лютому, тоді будемо давати оцінки.

- А взагалі з якими відчуттями ви підходите до олімпійського сезону?

- З позитивними.

- На які результати очікуєте?

- Я роблю все можливе, щоб провести підготовку, а не очікую на результати. А потім вже будуть змагання, тоді будемо дивитися, що у нас вийшло.

- Втім, букмекери все-таки ставлять на те, що українська збірна візьме одну медаль. Наскільки вам це здається реалістичним чи, можливо, це занижені очікування?

- Це біатлон – тут може бути 5 медалей, а може бути 5 четвертих місць. Все залежить від стартового номеру, від погоди, від змащення (лиж), від спортсмена, як він себе почуває функціонально, чи буде здоровий. Тут є стільки моментів, які впливають на результат, що зараз давати якісь прогнози нереально.

- А що стосується нашої четвірки (Підгрушна, сестри Семеренко та Джима), це оптимальний варіант для естафети, чи все-таки будуть ще якісь спроби на іншу четвірку?

- Будуть бігти ті, хто буде сильніший на той момент. На Олімпійських іграх вже будемо бачити. У будь-якому випадку, всі будуть стартувати, будуть контрольні (старти), будемо бачити їх стан. І у нас сьогодні є 6-7 дівчат, які взаємозамінні. І кожна може замінити іншу без втрати якості для результату.

- Тобто на сьогодні є всі передумови для того, щоб ми повторили курс 4-річної давнини (золото в жіночій естафеті на Олімпіаді-2018)?

- Не виключено.

- У естафетах, які відбудуться на етапах Кубка світу в Оберхофі та Рупольдінгу, планується якийсь експеримент зі складом?

- Я не тренер, зараз не можу сказати. Адміністративним шляхом не ставлю команду сам. Це роблять тренери. Вони зараз проводитимуть збір, на якому бачитимуть стан дівчат. Саме на цьому зборі буде і Юля Журавок, і Оля Абрамова, і шістка, яка була на Кубку світу. І там вони вже бачитимуть стан кожної спортсменки, будуть вирішувати, хто поїде у Обергоф, хто поїде у Рупольдінг і хто де виступатиме. У нас все об’єктивно, у нас немає ніяких ситуацій, щоб хтось когось ставив за неспортивні результати. Все буде так, як має бути у спорті.

- Ще питання, яке стосується Меркушиної та інших молодих дівчат. У них будуть якісь напрацювання на окремі дисципліни чи все-таки всі будуть готуватися у загальному руслі, а вибиратимуться вже безпосередньо на місці? Чи буде якась окрема підготовка, наприклад, до індивідуальної гонки?

- Я розумію вас, тому що стартує по чотири спортсменки і спортсмени на Олімпійських іграх. Звичайно, знову ж таки, будемо дивитися по останніх контрольних тренуваннях, які будуть у Казахстані. Там вже буде видно, хто як готовий і кому треба буде поберегтися, відпочити, не бігти всі гонки. Тобто, це все буде вже на місці вирішуватись.

- Тобто, на одну гонку одні, а на іншу – інші. Ще таке питання: швидкість. Наші дівчата все-таки тим же німкеням у швидкості поступаються. Над цим працюєте? Тому що стрільба у наших дівчат досить непогана. Бувають, звісно, промахи, як у гонці переслідування на етапі у Франції у Віти Семеренко, коли вона йшла навіть на золото, а потім три промахи - і вона втратила всі шанси. Але саме швидкість?

- Я ж сказав, що на сьогодні вони десь на 70% готові функціонально, і у них ще є можливість покращити свої результати. А те, що стосується, чому програємо – ми ж не те, що завжди вигравали, а тепер програємо. Треба змагальну практику для Віти і Валі, оскільки у них цього замало, тому що вони пропускали кілька сезонів.

- А чоловіча команда. Ця умовна основа, яка є на сьогодні - ви кажете, що немає заміни. Але чи можливо знайти якісь резерви, щоб наші чоловіки…

- Не думаю, тому що це дуже серйозне питання. У молодих спортсменів немає змагального досвіду на Кубках світу. А без цього нереально виступати на Олімпійських іграх чи етапах Кубка світу. Треба пройти якийсь шлях, отримати досвід. А зараз є тільки ті спортсмени, які вже мали виступи - і досить непогані. До них зараз підбирається Артем Тищенко, в резерві ще Жирний. І ця шістка буде готуватися до Олімпійських ігор.

- А у молодих спортсменів проблеми саме з психологічною підготовкою?

- У нас молоді спортсмени ще не виступали навіть у чоловічих змаганнях. Вони юніори, які тільки переходять, а у цьому році вперше будуть бігти серед чоловіків. Їм ще абсолютно рано і вони не готові ні щоб показувати швидкості, ні до боротьби у психологічному стані. Їм треба пройти шлях хоча б у 2-3 роки на такому рівні.

- А як взагалі відбувається підготовка таких молодих спортсменів, чи є умови для того, щоб їм рости зараз?

- За кордоном. Ми ж готуємо їх централізовано, в основному, на кращих базах, яких, на жаль, у нас немає.

- А за кордоном де саме?

- Дуже багато місць - від Білорусі до Естонії, Австрії, Німеччини, Італії, Франції. Це можна перераховувати…

- В Україні відповідних умов немає?

- Ви напевно знаєте, що у нас немає жодного ліцензованого біатлонного комплексу.

- А що робиться для того, щоб він був?

- Зараз заклали в бюджет 50 мільйонів. Будемо будувати в Івано-Франківській області. Я думаю, що наступного року з’явиться такий комплекс.

- Цих коштів вистачить?

- Це початок. Якщо буде вже початок будівництва, то я думаю, що знайдемо кошти, щоб його закінчити.

- У нашій чоловічій збірній чимало росіян, вихідців з Росії. Чи планується ще знайти там резерви?

- Ми ніколи не плануємо, ніколи нікого не запрошували. Вони звертаються, а ми розглядаємо. А ми цим не займаємося, нікого не переманюємо, не запрошуємо, у нас свої є. Але коли ми бачимо, що відстає резерв і треба мати якусь конкуренцію у команді, то ми давали згоду на те, щоб у нас були такі спортсмени. Але ми їх спеціально не запрошуємо.

- Якщо росіяни звернуться, то ви будете розглядати?

- Якщо, тоді будемо дивитися, а зараз немає таких звернень, ми зараз займаємося тільки молоддю.

- Дуже складна ситуація зараз з олімпійською збірною Росії. Як ви вважаєте, все-таки, всі ці допінгові скандали пов’язані, в першу чергу, з політикою чи реально могли бути зафіксовані такі випадки?

- Те, що допінгові проблеми там є, і вони самі це підтверджують, це все зрозуміло. Не може бути так, щоб просто взяли і з нічого зробили проблему. Може десь трошки завищено - з цими подряпинами. Я не читав доповіді цих комісій. Але напевне, що без диму вогню не буває. Значить щось було, і якщо вони вважають, що вони праві, треба йти в Лозаннський суд і там вигравати, доводити, що вони не винні. Суд там нейтральний, об’єктивний - він повинен знайти об’єктивне рішення. Якщо винні, то хай несуть покарання, яке їм виніс МОК. Інших варіантів не буває.

- Один з етапів Кубка світу відбудеться саме в російській Тюмені. Збірна Канади вже висунула свою ноту протесту. Вони, скоріше за все, бойкотуватимуть цей етап. Був ваш коментар стосовно цієї ситуації. Наскільки ви вважаєте правильним таке рішення, як, наприклад, збірної Канади? Чи розглядали взагалі таке питання у федерації?

- У нас є чим займатись зараз. Ми готуємося до Олімпійських ігор і не думаємо ні про які бойкоти. Прийде час, прийде лютий, і тоді ми будемо думати. Це будуть вирішувати спортсмени. Кожен може висловити свою позицію - їхати чи не їхати. Ніхто їх не примушує, ніхто їм не забороняє. Є спорт, є змагання, Якщо міжнародна федерація організовує і проводить змагання, якщо весь цивілізований біатлонний світ буде там виступати, то чому ми повинні відокремлюватися від усіх?

Єдине, якщо ми туди поїдемо виступати, то відправимося туди не за державні кошти. Це однозначно. А якщо не поїдемо, то не поїдемо. Ми це вирішимо після Олімпійських ігор. І кожен спортсмен сам прийматиме рішення. Це не адміністративним способом буде вирішуватись.

- Ваша позиція, що не треба змішувати політику зі спортом?

- Звичайно. Давайте тоді згадаємо, що була Велика Вітчизняна війна, німці у нас були окупантами, фашистами і стріляли. І зараз ми не будемо у Німеччину їхати. Це ж все одно пройде і все одно спорт буде розвиватися, буде олімпійський рух, будуть змагання. І навіщо нам поглиблювати конфлікт, навіть у спорті?

Політики між собою приймають неправильні рішення, створюють проблеми. Але є багато нормальних людей, народ, ті ж спортсмени, які все розуміють, але на це не впливають. І ми у абсолютно нормальних відносинах, з ними спілкуємося і чесно змагаємося на лижні. Якщо нечесно, то їх карають.

Скажімо так, я б не хотів, щоб від нас йшов якийсь негатив, конфлікт і не хотілося б штучно створювати цю проблему.

- Нагнітати ситуацію ще більше, ніж вона є...

- Так. Навіщо забороняти спортсменам фотографуватися разом на п'єдесталі, з цього створювати таку проблему? Я не вважаю, що це правильно. Нам треба мир нести у світі, а не створювати конфлікт і розлад.

- Просто зараз ми бачимо такий тренд на політизацію.

- Тренд – це політика, а ми не у політиці, ми у спорті. Ми своїми досягненнями стараємося прославити, зробити позитив для держави. Прославляти державу, а не нести якісь, ще раз повторюю, негативні речі чи налаштовувати команду проти когось.

- До речі, в Тюмень планується їхати за приватні кошти. А взагалі на це виділяються державні кошти?

- Звичайно, державні кошти.

- А чому саме туди за приватні?

- Знаєте, щоб не звинувачували, що ми за державні кошти веземо туди, а за ці кошти платять податки тощо. Одразу розвинуть тему, а журналістам що ще треба…

- Це рішення федерації, так?

- Так, ми знайдемо можливість. Якщо спортсмени хотітимуть взяти (участь), забезпечимо їх, щоб не чіпати державні кошти, бюджет тощо.

- Чи відомо вам, які взагалі відносини між українськими і російськими біатлоністами?

- Нормальні відносини. Спілкуються, здороваються, вітають один одного, тренуються поряд. Це нормально. Я не думаю, що треба переносити туди ці проблеми.

- Ця ситуація ніяк не впливає на спілкування між спортсменами? І відносини у них такі ж, як і раніше?

- Абсолютно. Не погіршилися ні між тренерами, ні між спортсменами. Йде такий же процес, як і багато років до цього. Я думаю, що це правильно.

- Щодо жіночого біатлону. Німецькі біатлоністки - чи не найуспішніші серед дівчат. Чим можна пояснити цей феномен? Тому що у провідних (біатлонних) країнах світу - це ті ж Франція, Норвегія, Росія - умови, в принципі, однакові.

- Тому що в Німеччині, та й у Норвегії, більш професійно все відбувається. Чітка субординація, чіткі правила, чітко працює система, є клуби. Спортсмени проходять школу - від дитячого спорту до національних команд. Все чітко розкладено, все забезпечено. Є спонсори, є обладнання, є забезпечення. Вони не спішать, не форсують підготовку молодих спортсменів і у них ця система діє. Як кажуть, німецька машина. У них все чітко.

У нас в цьому плані чи у Росії багато є чинників, які заважають. У тій же Росії, я вважаю, багато навколо біатлону є чиновників, які втручаються. Це і ветерани, і чиновники, і багато спеціалістів, які не можуть знайти єдиної структури управління, щоб займатися конкретно цим видом більш професійно.

- А що Україні заважає?

- А у нас нічого не заважає. А що, погані результати? У нас, слава Богу…

- Але ж можуть бути кращими.

- Так, але для цього треба матеріальне забезпечення, матеріальну базу, де можна тренуватися вдома.

- Треба побудувати таку саму чітку систему.

- Система у нас збудована. Вона у нас працює і є резерв - все під контролем. Але наші спортсмени вже три місяці не були вдома. І ще місяць не будуть. І приїдуть тільки на один день у січні. І це проблема, що на Новий рік вони не будуть вдома, не будуть з батьками, не будуть з дітьми, не будуть з чоловіками, з жінками тощо.

- Важко психологічно, звичайно.

- Якби був у нас такий комплекс, ми б їх привезли сюди. Приїхали б батьки, приїхали б родичі, вони би поспілкувались. Там були б молоді спортсмени поряд, тренувалися б. А так їм доводиться залишатися за кордоном і знову сидіти десь в горах, у готелях, щоб не втрачати ефективність і якість тренувань. Одні й ті ж обличчя, одні й ті ж люди, які вже роками між собою спілкуються. Це впливає - психологічно важко. І це є проблема. А цього немає у Німеччини, Норвегії. Там на Різдво спортсмен вдома. Прийшов за поріг, тренуєшся у нормальних умовах. А у нас цього немає, і від цього ми страждаємо.

- У нас якісь кроки для цього будуть робитися у найближчі 5 років?

- Я ж сказав, що буде будуватися з наступного року комплекс, і ми вже зможемо вдома тренуватися, вдома проводити міжнародні змагання, зустрічатися з молодими спортсменами. Також зможемо не виїжджати і не вивозити багато коштів за кордон, як зараз це робиться. Зніметься багато питань.

- А, до речі, Віта Семеренко. Вона дитину бере з собою?

- Дитина постійно з нею. У неї чоловік з дитиною постійно знаходяться поруч з нею.

- Самі їздять?

- Так. Крім Олімпійських ігор. На Олімпійські ігри не поїдуть, а так скрізь разом. Це не тільки для неї корисно, а й для інших дівчат, тому що велике навантаження, як психологічне так і фізичне. Вони приходять – і коли ця дитина веселить всіх і вони з нею бавляться, то це знімає також напругу і допомагає. Зокрема, Валі, що у неї є племінниця, й іншим дівчатам. Тобто, це також… Якби такого не було, то треба було б це придумати.

Продовження інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом