Російський журналіст Леонід Радзіховський у своїй колонці для "Апострофа" пояснив, на якій саме крок Заходу відповів президент Росії Володимир Путін, коли вніс до Держдуми законопроект про припинення дії угоди між Росією і США про утилізацію плутонію, і чи несе це які-небудь загрози для світу.
Послання Путіна про плутоній, по суті, не є чимось винятковим. Він вже багато разів звертався подібним чином до Заходу з незмінно чудовим результатом. Але, звичайно, в такій формі це було зроблено вперше, до такого загострення раніше не доходило.
Що це послання означає? Насамперед, це особиста розрядка і демонстрація емоцій. Від емоцій не вільний ніхто, а вже Путін – менш, ніж хто-небудь. Він давно вже вважає, що "дипломатія – дипломатією, а я заслужив право проявляти свої емоції безпосередньо". І другий момент – це, звичайно ж, цілком зрозумілий політичний розрахунок: показати – "Я абсолютно всіх вас в жодному разі не боюся – з вашими "Боїнгами", з вашими санкціями, діями в Сирії. Я вас глибоко зневажаю, про що вам максимально доступною і в ясній формі повідомляю. А тепер подивимося, що ви можете мені у відповідь на це зробити. А я вам скажу, що ви мені можете зробити – ні-чо-го! Тому що ви – повні нікчеми. На відміну від мене".
Пам'ятаєте фільм "Собаче серце"? Там головний герой виконує куплети: "Подходи буржуй, глазик выколю, глазик выколю, другой останется, чтоб ты видел, говно, кому кланяться". Ось це – абсолютно точне вираження сенсу того послання, з яким Росія звернулася до США.
Поява законопроекту про плутоній, насамперед, - це відповідь на доповідь по "Боїнгу". Вона Путіна дійсно розлютила, хоча про це було заздалегідь відомо, в ній не було нічого нового. Але чомусь в тому світі, в якому перебуває Путін, вона справила величезне враження. Наче він дійсно розраховував, що буде сказано щось інше. Тому він так і відповів - мовляв, "ви мені доповіді посилаєте, обіцяєте продовження розслідування, чекаєте від мене відповідної реакції? Дуже добре. Ось вам відповідна реакція. Їжте".
Але насправді цей "ультиматум" – ніякий не ультиматум, тому що вся ця історія з плутонієм, крім фатального слова "плутоній", а тим паче – "збройовий плутоній", від якого у всіх волосся повинні встати дибки, ніякого змісту не має. І Заходу тут нема на що реагувати. Це чисто технічне, досить дрібне і не значиме питання. Просто слово дуже страшне.
Я не думаю, що ставлення західних країн до Путіна як щось принципово зміниться. У всякому разі, це залежить зовсім не від заяв Путіна. А від маси інших речей. Адже що таке "західні країни"? Ось, у Росії є одна якість. Хтось називає її перевагою, хтось недоліком: вся російська політика - це одна людина. Вся на 100%. Людина, яка залежить тільки від самого себе, від своїх бажань, від своїх настроїв. Від того, з якої ноги вона встала. Вчора ця людина зробила дивну заяву за плутонію, а сьогодні вона виступає на відкритті Думи і каже, що не треба нам ніякої великодержавності, треба налагоджувати діалог всередині країни, з непарламентськими партіями і з іншими країнами.
На Заході такого немає. Там є політична конкуренція, там є вибори, там є змінюваність влади. Тому говорити про "західні країни" – це дуже велике спрощення і абстракція. Сьогодні, наприклад, канцлером Німеччини є Меркель, а завтра буде Штайнмайер. Сьогодні президент - Обама, а завтра буде Трамп або Клінтон. У Заходу немає якоїсь залізобетонної вертикалі і залізобетонної позиції. Політика, система західних країн – вона набагато більш гнучка, ніж система Росії, де така вертикаль є. Тому я не схильний вважати, що "західні країни" щось усвідомили.
