США знову готуються до боротьби між гігантами. У січні Пентагон оприлюднив нову Стратегію національної оборони, першу за 10 років, у якій назвав Росію та Китай головними викликами безпеці США. Міністр оборони країни Джеймс Меттіс повторив цю думку в передмові до Огляду з конфігурації ядерних сил, де стверджується, що Штати більше не можуть дозволити собі скорочення ядерних озброєнь на тлі неухильного зростання ядерних арсеналів Китаю і Росії. У Пекіні та Москві, схоже, не збираються відступати. Усе це провіщає нову еру глобальної конкуренції, яку можна порівняти з періодом Холодної війни. Про це йдеться в матеріалі приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".
Новий фокус уваги
Навіть до виходу останніх оборонних і політичних оглядів у США наростаюче протистояння з Китаєм і Росією було у фокусі уваги Вашингтона. Штати пережили "тихоокеанський розворот" під час президентства Барака Обами, головною метою якого було протистояти зростаючому домінуванню Китаю в регіоні. Після вторгнення Росії в Україну США посилили свою присутність в Європі. Пентагон під час роботи попередньої адміністрації також розрекламував "Третю стратегію компенсації" ("Third Offset Strategy") – ініціативу щодо заохочення розвитку передових військових технологій, таких як робототехніка і штучний інтелект.
Проте до останнього часу істинним фокусом стратегії США в галузі безпеки була боротьба з тероризмом. Левову частку військових ресурсів забирали триваючі конфлікти на Близькому Сході і в Південній Азії. Тим часом Китай і Росія скористалися відверненою увагою Штатів і досягли великих успіхів у створенні арсеналів і вдосконаленні своїх військових можливостей. У декількох галузях, таких як протикорабельні ракети, реактивна артилерія і наземна протиповітряна оборона, ці дві країни, можливо, навіть перевершили США.
У світлі цих тенденцій у Вашингтона є всі підстави турбуватися про протистояння наддержав. Але спроба зберегти першість тільки наблизить цю гонку. Поки Штати прагнуть зміцнити свої оборонні можливості, Китай і Росія подвоюють свої зусилля в цьому напрямку. Обидві країни – ревізіоністські держави, які хочуть змінити нинішній геополітичний баланс (чи то в Південно-Китайському і Східно-Китайському морях, чи в колишньому Радянському Союзі), не відмовляться від своїх геополітичних амбіцій тільки тому, що США намагаються перешкодити їм.
Підвищення ставок
З посиленням протистояння між Росією, Китаєм і США розвиток військових технологій призведе до дестабілізуючої гонки озброєнь. Усе більш функціональні системи протиракетної оборони будуть грати центральну роль у цій боротьбі. Щоб оцінити дію протиракетної оборони, необхідно розглянути перелік балістичних ракет, що знаходяться в розпорядженні США, Росії та Китаю.
Функціональні системи протиракетної оборони будуть грати центральну роль в гонці озброєнь між Росією, Китаєм і США
Ці країни побоюються, що поліпшення технологій ПРО зробить їхні арсенали неефективними. Обеззброюючий ядерний удар однієї супердержави ще більше знизить кількість придатних ракет, а решта зброї може виявитися недостатньо потужною, щоб подолати протиракетну оборону країни-агресора при ударі у відповідь. Отже, хоча раннє лідерство США в технологіях протиракетної оборони спонукає Росію і Китай продовжувати працювати над власним захистом, воно також підштовхне їх до нарощування їхніх наступальних озброєнь.
Ядерна зброя стане ще одним предметом протистояння. Згідно з американським Оглядом з конфігурації ядерних сил, США готуються змінити свою позицію з приводу використання ядерної зброї і ввести нові одиниці, зокрема бойову частину малої потужності для балістичних ракет, що запускаються з підводних човнів. Ядерна зброя малої потужності не є новою розробкою США, але її установка на ракетний підводний човен – є. Цей крок викликаний зростаючою стурбованістю з приводу того, що потенційний ворог (будь то наддержава, як Росія, або держава-вигнанець, як Північна Корея) вдасться до стратегії "ескалації заради деескалації". Згідно з цією стратегією, країна, яка поступається у військовій потужності, буде використовувати ядерну зброю малої потужності або тактичну ядерну зброю, щоб перешкоджати наступу з боку США з розрахунком, що Вашингтон не скористається своїм стратегічним ядерним арсеналом зі страху почати руйнівну війну.
Розміщення ядерної зброї малої потужності на підводних човнах надасть США велику швидкість і гнучкість у їх використанні. Однак рішення не позбавлене ризиків. По-перше, один удар ядерною боєголовкою малої потужності цілком може перерости в повномасштабну війну з використанням стратегічної зброї. По-друге, оскільки на підводному флоті США встановлено значну частину американського арсеналу стратегічних ядерних озброєнь, додавання ядерної зброї малої потужності може створити проблему реагування для держав-супротивників у разі запуску боєголовки. Противник зафіксує наближення балістичної ракети, випущеної з підводного човна, але не буде мати можливості зрозуміти, чи несе вона боєголовку малої потужності або це перший залп масованого удару з використанням стратегічного ядерного озброєння.
Поява боєголовок із супер-запалом також збільшує ризики. Технологія супер-запала значно підвищує ефективність зброї проти добре захищених цілей, таких як ядерні бункери, шляхом оптимізації здатності боєголовки націлитися і здетонувати у найвищій позиції.
Хоча він наразі використовується лише на стратегічних ядерних боєголовках W76, супер-запал міг би, ймовірно, спрацювати і для ядерної зброї малої потужності. І оскільки ядерна зброя малої потужності не підпадає під дію тих же обмежень договорів про скорочення озброєнь, як стратегічні ядерні озброєння, підвищення їх точності за допомогою технології супер-запала може порушити нинішній ядерний баланс. Чим більше країн мають ядерну зброю малої потужності, тим більше ймовірність, що її буде використано.
Ще одним фактором, що ускладнює ситуацію, є гіперзвукові ракети. Висока швидкість ракет – як мінімум вп'ятеро більше швидкості звуку – полегшує їх швидке використання і підвищує боєздатність, ускладнюючи їх перехоплення.
Крім того, деяке гіперзвукове озброєння оснащене літальним апаратом, що планує, а це збільшує його дальність дії, дозволяючи робити пуски за межами досяжності противника. Ці обставини є великим стимулом для прийняття гіперзвукових ракет на озброєння. За мірою того, як все більше країн використовують гіперзвукові ракети, наступальні можливості зброї можуть стати дестабілізуючим фактором. Держави можуть спочатку завдати удару (можливо, ядерною зброєю), щоб вивести з гри гіперзвукові ракети противника, перш ніж у противника буде можливість їх використовувати.
Гіперзвукова зброя оснащена плануючим літальним апаратом, що збільшує дальність його дії
Втрата контролю
За мірою того, як технології виробництва зброї розвиваються швидким темпом, так само швидко застарівають угоди про контроль над озброєннями. США вийшли з Договору про обмеження систем протиракетної оборони в 2002 році, а в межах Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності проявляється напруга, яка має посилитися зі зміцненням Вашингтоном своєї системи оборони.
Стурбовані вкладеннями США в протиракетну оборону і технологію супер-запала, Росія і Китай аналогічно спробують розширити свої наступальні можливості.
У підсумку гонка озброєнь, ймовірно, заб'є останній цвях в труну Договору про РСМД і, можливо, поставить під загрозу Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III).
Читайте також: Велика війна може початися в Криму, є ще кілька небезпечних точок
Тим часом Пекін буде прагнути зберегти свої конкурентні переваги в розвитку гіперзвукових озброєнь, щоб випередити Вашингтон у сфері протиракетної оборони. Хоча країни будуть намагатися укласти нові угоди про контроль над озброєннями відповідно до ситуації, яка змінилася, такій угоді буде заважати протистояння між трьома несхожими наддержавами.
Початок нового протистояння на тлі провалу контролю над озброєннями та розвитку наступальних озброєнь може підірвати глобальну стабільність. Гонка озброєнь, що посилюється, і невиконання угод про контроль над озброєннями підриває довіру між великими державами і перешкоджає співпраці. Між США, з одного боку, і Росією з Китаєм, з іншого боку, буде все більше розбіжностей і конфліктів.
