АЛЕКСАНДР ВЕРШБОУ — відомий американський дипломат, колишній заступник генерального секретаря НАТО, екс-посол США в Росії та Південній Кореї, а нині заслужений науковий співробітник в Atlantic Council. Кореспонденту "Апострофа" вдалося поспілкуватися з паном Вершбоу на полях конференції NATO Engages, яка відбувається в Брюсселі паралельно з самітом НАТО, про місце України на цьогорічній зустрічі союзників та про те, як суперечки президента США з партнерами з ЄС впливають на єдність альянсу.
- Де на цьому саміті місце України? І як ви можете пояснити те, що після саміту НАТО відбудеться зустріч президентів США й Росії?
- По-перше, це добре, на мою думку, що президент Трамп зустрінеться з Путіним. Але мене турбує, що може статися на зустрічі. Однак я вважаю позитивом, що до неї він зустрічається із союзниками за НАТО. Це традиційно правильний підхід, щоби виробити сильний об’єднаний фронт серед союзників, перш ніж ти увійдеш до кімнати з Путіним.
Тому сподіваюся, що Трамп, незважаючи на всі аргументи про 2%, напрацює із союзниками загальні теми для його зустрічі з Путіним. Це позитивний сценарій. Багатьох хвилює, що Трамп і його викривлене бачення історії підірвуть позицію альянсу про суверенітет і територіальну цілісність України. Можливо, навіть трансатлантичну єдність у питанні санкцій.
Добре, що буде зустріч, але я поділяю нервозність із приводу її результатів.
Щодо позиції України на саміті я вважаю, що альянс підтвердить свою сильну підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. На щастя, [для України] організували спільну зустріч із Грузією (засідання Північноатлантичної ради з представниками України і Грузії, — "Апостроф"). Важливою для НАТО є увага до питання безпеки в Чорному морі, тому що альянс робить там недостатньо. Буде добре поспілкуватися і з Україною, і з Грузією, які стали жертвами агресії Росії.
Не думаю, що цей саміт стане для України кроком до членства в НАТО, але я й не вважаю, що він буде кроком назад. Потрібно зробити ще так багато роботи з досягнення стандартів НАТО, поліпшення сумісності [української армії з військами НАТО], і продовження сприяння операціям НАТО з боку України допоможе в цьому плані.
- Якщо уявити, що Україна вже досягла всіх стандартів, членство в НАТО справді можливе, чи все-таки НАТО розглядає членство України як загрозу для себе через можливу реакцію Росії?
- Не секрет, що серед союзників немає повної єдності. Особливо після вторгнення Росії до Криму та на Донбас. Деякі союзники дуже бояться будь-яких сигналів, що членство України стає ближчим. І якраз через реакцію Росії. Інші визнають, що Україна має право домагатися членства й колись НАТО треба буде виконати обіцянки, включно з тими, які альянс дав на Бухарестському саміті (що Україна та Грузія вступлять до НАТО, — "Апостроф").
Однак для України буде контрпродуктивно надто сильно просувати це питання зараз — значно краще продовжувати робити складну роботу, щоби стати сильнішим кандидатом. Сподіваюся, що геополітика навколо цього питання зміниться й ці скептичні союзники приєднаються до інших.
Я більше не причетний до ухвалення рішень, але я думаю, що Україна буде членом НАТО. Для цього можуть знадобитися роки й нове керівництво в Росії, Україні і, можливо, Вашингтоні.
Президент України Петро Порошенко з генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом під час саміту НАТО в Брюсселі, 11 липня 2018 року
- Як те, що останнім часом відбувається у відносинах між країнами ЄС і Америкою, позначається на їхніх відносинах всередині НАТО, на їхніх зобов’язаннях із виконання статті 5 Вашингтонського договору?
- Мені здається, що, об’єктивно кажучи, ЄС робить усе більше й більше, щоби допомогти Сполученим Штатам і НАТО. Найкращим прикладом є затверджена на саміті ініціатива щодо військової мобільності і використання коштів Європейської комісії — значних коштів, 6 млрд євро — для поліпшення інфраструктури, яка сприятиме мобілізації та зміцненню НАТО. Відбуваються й інші хороші речі — у питанні гібридної війни, протидії міграції.
Водночас посилюються суперечності між ЄС та Вашингтоном через торгову війну, Ізраїль та Єрусалим, іранську угоду. Це впливає на дух єдності, який нам потрібен і всередині НАТО також.
Досі порядок денний НАТО був наче відгороджений від інших суперечок. Але я не певен, що це буде можливо на саміті. Здається, Трамп налаштований радше підкреслювати розбіжності, ніж шукати точки дотику.
- Ми почули багато красномовних заяв від Туска, Трампа, однак Столтенберг продовжує наполягати, що суперечності не впливають на політику країн-членів НАТО всередині альянсу. Ви не згодні з ним?
- Сподіваюся, що він правий. Однак я не дуже оптимістично налаштований. Особливо після перегляду відео сніданку [Столтенберга з Трампом], де Трамп озвучив цей монолог про Німеччину [що Росія контролює Німеччину, бо та купує в неї газ], я боюся, що суперечка буде центральним елементом цього саміту.
Але Столтенберг має бути примирителем, який триматиме всіх у згоді для спільної роботи, тому він публічно повинен говорити дуже обережно. Я співчуваю, бо впродовж двох років був його заступником.
Президент США Дональд Трамп з генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом під час саміту НАТО в Брюсселі, 11 липня 2018 року
- Ви знаєте, що цьогоріч через позицію Угорщини на саміті не буде засідання Комісії Україна-НАТО. Натомість буде спільне засідання з Грузією. Ви побоюєтеся, що цей формат може стати постійним? Чи варто Україні через вето Будапешта йти на поступки Угорщині, хоча питання не стосується НАТО? І чи правильно, що НАТО відхрещується від вирішення цього питання?
- Не думаю, що це буде заміна. Комісія Україна-НАТО змогла зустрітися на рівні послів — саме там робиться складна робота. І я сподіваюся, що це буде питанням не поступок, а взаємно прийнятного компромісу між Україною та Угорщиною щодо того, як освітній закон імплементують на практиці. Маю надію, що робота КУН на рівні міністрів оборони та закордонних справ відновиться.
Водночас, хоча зустріч НАТО одночасно з Україною та Грузією відбудеться через цю суперечку з Угорщиною, вона створює додатковий формат, оскільки безпека Чорного моря є спільним інтересом НАТО, України та Грузії. Тому, можливо, це буде позитивним моментом — що союзники зустрічатимуться з представниками обох країн на регулярній основі, щоб обговорити чорноморську безпеку та інші питання, які становлять спільний інтерес. Але не коштом КУН чи КГН (Комісії Грузія-НАТО, — "Апостроф").
