Останній термін Путіна, провали політики Трампа і "вдале" отруєння Скрипалів - чим запам'ятався 2018 рік

Минулий, 2018 рік запам’ятався гучними подіями і неочікуваними провалами в міжнародній політиці. Уже залишилися в історії і неймовірно "прозорі" вибори президента в РФ, і спроби Трампа приструнити Росію за допомогою "кремлівської доповіді", і отруєння у Великій Британії колишнього російського розвідника та його доньки, яке досі викликає більше запитань, ніж відповідей. Як все те, що відбувалося у світі в 2018 році, вплинуло на міжнародну політику, і чого очікувати від світових лідерів у новому році, спеціально для "Апострофа" проаналізував експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього ІЛІЯ КУСА.

- Перша гучна подія 2018 року - це так звана кремлівська доповідь. Що можна сказати про неї сьогодні?

- Коли вона була опублікована, я сказав, що це більше скидається на піар-акцію адміністрації Трампа, якій дуже хотілося показати і своїм виборцям, і медіа, які їх критикували, що вони жорсткі по відношенню до Росії, а всі симпатії Трампа до Путіна - неправда. Мовляв, насправді Трамп дуже серйозно налаштований проти Росії. "Кремлівська доповідь" мала слугувати підтвердженням цього. Минув час, і можна сказати, що так воно і є.

Сама доповідь не була санкційним списком, вони просто скопіювали перелік Forbes найбагатших росіян і поставили його в список. Відтоді мали опублікувати ще дві доповіді, які так само стосувалися б економічних секторів Росії, але цього не сталося. З того часу лише проти 17 осіб із цього списку запровадили санкції, а двох чи трьох навіть вивели з-під цих санкцій протягом року. Це стосується Олега Дерепаски і його компанії "Русал", яка займається сталлю і алюмінієм, і Віктора Вексельберга. Їх вивели з-під санкцій десь влітку, а завершили всі процедури в листопаді.

Власне, можна зробити висновок, що "кремлівська доповідь" - це спроба адміністрації Трампа показати, що насправді він негативно ставиться до Росії і готовий до рішучих дій, але не більше того.

- Невдовзі після цього відбулися вибори в Росії, переможець яких був відомий заздалегідь. Але політика Володимира Путіна на початку 2018 року і зараз - хіба вона однакова?

- Можна сказати, що насправді цікавість виборів була не в тому, хто переможе, звісно, а в тому, чи стане це останнім терміном для Путіна. Я вважаю, що це останній термін Путіна, тобто він більше не буде президентом. Причин декілька, але головна - він стомлений, і це видно - остання прес-конференція це засвідчила. Йому не цікаво вже все це, і не думаю, що в силу віку він витримає ще один термін. Гадаю, найближчі шість років він буде шукати собі наступника. Це означитиме, що в найближчі роки ми побачимо чистку політичних еліт і, можливо, заміщення їх молодими людьми.

У цьому році ми бачили так звану чистку губернаторів, коли дуже багато із них із різних областей були зняті з посад або пішли у відставку. Плюс, цього року відбулися вибори в Приморському краї, Хакасії, а це говорить про те, що частина еліт уже змінилася. Те, що Путін поки що не йде на зміну еліт у своєму апараті, свідчить про те, що він ще не визначився, хто його має замінити. У Росії, з огляду на їхню політичну історію, зміну влади, йому потрібна людина, яка прийде і зробить так само, як він зробив із Борисом Єльциним, коли першим указом був імунітет Єльцину від переслідувань. Це те, що потрібно Путіну, щоб піти. Плюс треба знайти людину, якій можна довірити "ядерну валізку".

Росія все більше занурюється в економічні проблеми, демографічну кризу (і пенсійна реформа це засвідчила), загострюється дисбаланс розвитку регіонів. Свідчення цього - сутички у Дагестані та Чечні. Москва і Петербург забирають практично всі ресурси, й інші регіони Росії не вдоволені цим.

- Щодо Приморського краю - це взагалі дика історія, такого ще не бувало, здається...

- Вибори в Приморському краї стали яскравою ілюстрацією того, наскільки система втягнулася в кризу і вже не витримує, вона вже прогнила і застаріла. Саме ці вибори показали, що влада відчайдушно йде на все, лише б провести вибори під контролем. Вони навіть столицю перенесли з Хабаровська до Владивостока для того, щоб улестити місцеве населення, яке на той час уже виходило на протести. Тобто це безпрецедентні кроки. Тепер можна очікувати, що наступного року інші регіони захочуть того самого, бо зараз всі побачили, що так можна: можна перенести столицю заради них, давати пільги, знизити податки, і тепер всі будуть цього вимагати. Тому я і вважаю, що це останній термін для Путіна. Система, яку він збудував, потребує реформ, а разом з ними - і нового лідера. Питання в тому, чи буде цей процес перетворення системи контрольованим або він буде неконтрольованим, і систему просто знесе. Оце і є головна інтрига, контур якої ми вже побачимо наступного року.

- Наступна гучна історія - це отруєння Сергія і Юлії Скрипалів. Які наслідки мала ця історія для відносин Росії і Заходу?

- Можна говорити про доволі-таки значне погіршення стосунків Росії та Британії, із часів холодної війни 80-х років такого поки що не було. Але я вважаю, що на цьому все. Я досі скептично ставлюся до цієї історії з отруєнням Скрипалів, лишилося дуже багато питань з цього приводу: що сталося зі Скрипалями, де вони, чому вони не померли? Я пам’ятаю коментар співвинахідника "Новачка", який казав, що цей хімікат смертоносніший, ніж американський "Вікс". Якщо він сильніший, то чому вони не померли? А що відбулося з хімічними отруєннями в Еймсбері? Багато речей досі незрозумілі, окрім того, що це зробили агенти ГРУ Росії. Із одного боку, отруєння Скрипалів стало приводом, як мінімум, зберегти санкції проти Росії і дещо їх посилити, але від цього, скоріше, постраждав дипломатичний персонал Росії за кордоном, а не економіка чи сама Росія.

Але з іншого боку, реакція була не такою радикальною, як багато хто очікував. Застосування хімічної зброї на території іншої держави - це дуже серйозний злочин, він, по суті, рівносильний акту агресії, так говорили в Британії. Для мене отруєння Скрипалів - це недостатньо зрозуміла, містична історія, яка просто була вдалою для всіх, в тому числі - і частини російських еліт, які зацікавлені в конфронтації із Заходом. Ми маємо це все розуміти і пам’ятати.

- Чому їм це вигідно?

- Тому що вони на цьому заробляють. Будь-яка війна чи протистояння - це гроші. Наприклад, так само, як у США є збройні компанії, яким вигідно щоб війна в різних регіонах продовжувалась, і вони постачали туди зброю. Чим більше війн, тим більше вони можуть продавати зброї. Так само в Росії - силовики, ФСБ, ГРУ, не всі, але частина - це так звані яструби у зовнішній політиці, які зацікавлені в цьому, бо багато заробляють на цих моментах. Багато хто з них "кришує" різноманітні ринки, які продають зброю.

Росія - один із найбільших експортерів зброї, вона на другому місці після США. Тому, чим більше протистоянь і напруги в світі, тим вигідніше цим людям. Плюс ідеологічно, я впевнений, що для частини з них - це має ідейне забарвлення.

- У квітні 2018 року вперше за багато років зустрілися лідери Північної і Південної Кореї, це було багатообіцяюче, але, здається, прогресу поки не дуже багато...

- Я вважаю, що Сінгапурський саміт Трампа і зустріч двох лідерів – це зовнішньо-політичний провал року. Все, що світ отримав від цієї ініціативи, - це дуже туманний і незрозумілий документ із чотирьох пунктів. Лише один із них був виконаний - щодо передачі Північною Кореєю останків американських солдатів, які загинули у Корейській війні. Інші пункти, які стосуються ядерного озброєння Північної Кореї, не були виконані, і я так зрозумів, що ніхто й не збирається цього робити. Тобто це провал року, хоча Дональд Трамп представив це як перемогу, і зараз, насправді, він завів багато країн у пастку, яка продовжиться і на 2019 рік. Пастка полягає в тому, що країни, дотичні до корейської кризи, наприклад Японія, яка не є учасницею переговорів, але є однією із зацікавлених у мирі країн, грає виставу з назвою "Все добре". А відбувається так, тому що ніхто не хоче війни. Всі розуміють, що Трамп запустив мирний процес і переговори, які насправді всім вигідні. Якщо переговори проваляться і всі визнають, що Сінгапурський саміт був марним, то ніхто не знає відповіді на питання - а що далі.

Проблема в тому, що чим більше очікувань від мирних переговорів, тим болючіше потім падати. Тобто, якщо переговори проваляться, то дуже ймовірне відновлення ескалації. І вона може бути сильнішою, ніж будь-коли раніше. Тому ніхто не хоче війни, загострення кризи, ніхто не хоче жити в страху, особливо Південна Корея. Власне, тому Трамп і підтримує цей наратив про перемогу, і в 2019 році буде ще один саміт. Південна Корея продовжує зустрічатися з Північною, бо їм вигідно зараз нормалізувати стосунки, відкривати їхній ринок. Китаю це вигідно, бо Північна Корея - це буферна зона, яку йому вдалося посадити за стіл переговорів. Японії теж невигідно загострювати питання ядерної кризи, оскільки у них немає альтернативи. Ось ця вистава буде продовжуватись і в 2019 році.

- Чи можна очікувати нормалізації торгових відносин між США і Китаєм?

- На саміті "Великої двадцятки" вони домовилися зробити паузу в протистоянні на 90 днів, і в кінці зими це може продовжитися. Якщо вони не домовляться, торгове протистояння загостриться, і США запровадять нові імпортні мита на товари на суму більше ніж 260 мільярдів доларів. Думаю, торгова війна продовжиться, оскільки поки що у Китаю і США немає ні бажання, ні готовності до того, щоб домовлятися. Усі зараз думають, що вони зможуть одне одного перемогти. А поки вони так думають, ніхто не буде миритися.

- Але ж це свідчення і глобальної кризи торгових відносин?

- Так, торгова війна б’є по всьому світу, й імпортні мита США запровадили не лише проти Китаю, у списку були і Мексика, і Канада, і Євросоюз, Японія, Південна Корея, Індія. Це міжнародна криза. Як на мене, то в 2019 році, правда, не знаю, коли, ми побачимо, про що вони хочуть домовитись, і якісь перші чернетки таких домовленостей.

Йдеться не лише про торгівлю, а й про технології. Це гонка технологій, в першу чергу - між Китаєм і США. По-друге, це гонка озброєнь, і її можуть почати так само в 2019 році, особливо з огляду на те, що США анонсували свій вихід із Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, разом з Росією, від 1997 року. Тут комплексне протистояння з Китаєм як геополітичним противником Штатів, який зараз виходить на рівень глобальної держави, а значить, на рівень, коли це достойний противник Сполучених Штатів. Китай у США зараз вважають ворогом, і саме тому Трамп не дуже хоче критикувати Путіна, бо за його логікою, краще з Росією дружити проти Китаю, ніж вони об’єднаються.

- Чого добивається Дональд Трамп? Це вже робота на наступну президентську кампанію?

- Він хоче вирівняти товарний дефіцит. Протягом останніх десяти років Китай наповнював американський ринок своїми дешевими товарами, а це дуже сильно било по американських виробниках. Всі говорили, що китайських товарів багато, а ми не можемо продавати Китаю, бо він ввів обмеження. Правда, була така ситуація, і на момент 2017 року дефіцит був критично великий. Тобто китайці продавали купу своїх товарів в Америку, а американці продавали набагато менше Китаю. Тому Трамп і вирішив, що треба це все якось змінювати, і почав ставити обмеження для самих китайців, витискати їх з ринку. Таким чином він планує підтримати власних виробників і змусити Китай пустити на свій ринок американські товари. Зараз якраз і домовляються, скільки і хто буде купувати, так, щоб вирівняти цей баланс між ними. Та чи виграє Трамп - також питання. Тут не тільки те, що якщо Китай буде купувати більше американських товарів, то це вже перемога, тут ще питання в тому, а як саме національний виробник захоче нарощувати цю промисловість. Це ж не питання двох років. Тут дуже важливо обрати правильний час і розставити пріоритети, щоб вчасно зупинити війну, бо якщо процес вийде з-під контролю, то стратегічно програють всі.