Міністр оборони США Джеймс Меттіс подав у відставку, чітко заявивши у своєму листі до Дональда Трампа про незгоду з політикою президента. Очевидним є зв'язок між цією відставкою та рішеннями про виведення військ США з Сирії та Афганістану, про які оголосили останніми днями. Про причини та можливі наслідки цієї відставки "Апострофу" розповів американіст, професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Сергій Галака.
Розбіжності між Трампом та Меттісом були давно, бо основною ідеєю Трампа було повернути війська додому, зосередитися на американських проблемах. Мовляв, ми не повинні воювати за весь світ, вирішувати всі проблеми; нехай союзники самі докладуть зусиль і платять. А Меттіс відстоював позицію збереження союзницьких відносин, більш системний підхід до вирішення проблем. Оскільки він мав досвід участі в військових діях на Близькому Сході і розумів, про що йдеться.
Мабуть, з точки зору Меттіса, Трамп перейшов червону риску, коли, не порадившись ні з ким, прийняв рішення повністю вивести війська з Сирії, а потім — ще й наполовину скоротити контингент в Афганістані. Меттіс написав Трампові листа про відставку і зробив це демонстративно: він же міг просто тихо піти в відставку... Трамп просуває версію, що Меттіс — хороший фахівець і міністр, багато зробив, але в лютому йде на пенсію. Меттіс у листі чітко підкреслив, що він бажає президенту знайти на цю посаду людину, погляди якої будуть узгоджуватися з поглядами Трампа. Тобто він прямо каже, що не згоден з цією політикою.
Трамп робить ставку на власний "ядерний" електорат: була передвиборча обіцянка вивести війська з Середньої Азії та Близького Сходу — "повернути хлопців додому". Нехай союзники несуть свою ношу відповідальності, платять за власну безпеку. Це відмова від координації дій на міжнародній арені... Такий унілатералістський підхід характерний для консервативних республіканців, але в Трампа він уже гіпертрофований і веде до деструктивних наслідків у світовій архітектурі безпеки, яка дуже вигідна для США, бо приносить політичні та матеріальні вигоди.
Відставки [голови апарату Білого дому Джона] Келлі, а тепер і Меттіса фактично завершують цикл очищення уряду від тих, хто прийшов разом із Трампом. Зараз деякі посади вже обіймають другі чи треті особи. Наприклад, за Трампа тепер працює уже третій радник з національної безпеки.
Тобто Трамп прагне виконати свої передвиборчі обіцянки: якщо пообіцяв побудувати стіну, значить, будемо будувати. Не дадуть гроші — зупинимо уряд. Також це ще й спроба Трампа перемкнути увагу медіа, суспільної думки з питань, які підняли в результаті нових судових розглядів і звинувачень з боку спецпрокурора Мюллера на адресу Трампа, низки близьких та членів його передвиборчого штабу. Перемкнути якоюсь гучною подією, яка одразу викличе незмінний резонанс і примусить говорити про це принаймні до свят. У Трампа превалює ця практика непередбачуваності і слідування своїм вузьким внутрішньополітичним інтересам з прицілом на президентські вибори 2020 року.
Є ще один аспект: уже впродовж кількох тижнів просідають ринки в США, і на біржах починається тиха паніка, бо щодня курси акцій провідних компаній падають на 1-2%. За кілька місяців може початися вповільнення економічного розвитку, скорочення робочих місць, а потім, можливо, й рецесія. І так, за оцінками багатьох фахівців, світова рецесія стоїть на порозі... Досі США виглядали дуже добре на цьому тлі, а тепер і вони втрачають. Тому Трамп намагається перемкнути увагу з цих об'єктивних проблем на якісь штучно створені. Можливо, до кінця не розуміючи наслідків, а може, й не думаючи про це.
Багато фахівців абсолютно слушно критикують близькосхідну політику США з часу Джорджа Буша-молодшого, який здійснив вторгнення в Ірак. Але проблема в тому, що вже втрутившись, відступати назад з репутаційними втратами і втратою стратегічних позицій ще гірше з точки зору інтересів США. Звичайно, цьому радіють ІДІЛ, сили, які симпатизують радикальним ісламістам, Росія, Іран... Але для дуже багатьох це рішення шкідливе. Наприклад, це зрада Сполученими Штатами їхніх союзників курдів, які виконали значну частину кривавої, брудної роботи у боротьбі з ІДІЛ. І тепер їх фактично кидають на поталу туркам. Міністр оборони Туреччини вже заявив: нехай курди риють окопи та бліндажі, ми їх там і поховаємо. І США вже не вперше так чинять з курдами. Це матиме дуже негативний шлейф на роки. Але для Трампа важливо, що буде в 2020 році...
Для нього найголовніше — втримати владу. Поки що йому це вдається. Однак над ним нависають хмари розслідування Мюллера. А після Різдва до цього додасться ще й більш активна позиція нового складу нижньої палати Конгресу. Мабуть, Трамп намагається такими активними рухами взяти ініціативу на себе.
Ймовірно, на місце Меттіса Трамп візьме когось більш зручного для себе — хто поділяє його погляди або сліпо виконуватиме настанови. Але, зважаючи на критику провідних сенаторів-республіканців, невідомо, що буде з цією кандидатурою. Ця людина може залишитися в статусі виконувача обов'язків на значний період, а це не дуже добре для американської системи.
Важко прогнозувати, якими можуть бути наслідки цього звільнення для політики на українсько-російському напрямку. Принаймні на своїй посаді залишається досить жорсткий у підходах Помпео. Але як поведе себе новий міністр і чи буде він більш-менш самостійною фігурою, якою був Меттіс, ми поки не знаємо. Відставка Меттіса — не дуже хороший знак для України. Це поки що не велика проблема, але Меттіс був, як це називають журналісти, "одним з дорослих у кімнаті", тобто досвідчених людей, які стримували Трампа. Ще один із них, Джон Келлі, подав у відставку два тижні тому. Отже, зростає ризик непередбачуваних дій. А Україні хотілося б, звісно, бачити більш стабільну і послідовну політику підтримки. Побачимо, що зміниться.
