Після масових протестів у Венесуелі лідер опозиції і спікер парламенту Хуан Гуайдо оголосив себе виконуючим обов'язки президента. Низка європейських країн офіційно визнали його тимчасовим президентом країни. У свою чергу, диктатор Ніколас Мадуро відмовляється проводити дострокові президентські вибори, як того вимагають країни ЄС. До чого призведе боротьба за владу у Венесуелі і коли відбудуться нові вибори, в коментарі "Апострофу" спрогнозував асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.

У найближчій перспективі варто очікувати боротьби за владу всередині Венесуели. Коли всі зовнішні сигнали, імпульси й чинники відіграватимуть дедалі меншу роль в тому, що відбувається всередині країни. Порівняти це можна, напевно, з тим періодом, коли в Україні був апогей з Майданом, коли міжнародне співтовариство розділилося. Зараз одна частина міжнародного співтовариства продовжує визнавати легітимним нинішнього президента Венесуели Мадуро, а інша частина - визнає повноваження тимчасового президента, виконувача його обов'язків - Гуайдо. Усі закликають до проведення виборів, але поки не буде політичного рішення Мадуро на цей рахунок, а я дуже сумніваюся, що воно буде, то очікувати мирного вирішення кризи не доводиться.

Складно сказати, якого лідера нині підтримують у Венесуелі, тим більше, у такі кризові моменти немає підстав рахувати, кого підтримують і на чиєму боці перебуває населення. Як правило, у громадянських конфліктах, коли немає можливості провести вибори, і легітимність президента - під питанням, то громадська думка розділена. У цьому криється великий ризик внутрішніх конфліктів. Ось чому революції часто призводять до внутрішніх конфліктів, адже сторони завжди оскаржують легітимність будь-якої політичної фігури, і немає можливості ніякими соціальними опитуваннями, масовими протестами зрозуміти, як саме розділені симпатії населення. Саме для цього і потрібно проводити вибори.

Чи можливо найближчим часом проведення у Венесуелі повноцінних виборів? Практика останніх конфліктів, а їх було багато за останні років тридцять, показує, що ось так, посеред кризи, ось в такій ситуації, в якій опинився зараз Мадуро, провести вибори мало хто погоджується. Я думаю, що ймовірність проведення виборів з ініціативи Мадуро просто мінімальна. З іншого боку, нормальні вибори в такій ситуації і неможливо провести, тому що, як правило, коли справа доходить до таких гострих політичних криз, то це означає, що країна вже перебуває в не дуже нормальному стані.

Фото: GettyImages

Венесуела належить до країн зі слабкими режимами, так званих крихких держав. Це означає, що в ній не працюють державні інститути так, як повинні працювати, не існує нормальної правової системи, політичної системи. У таких умовах говорити про демократію можна дуже умовно, але і вибори в таких державах перетворюються просто в імітацію процесу. З одного боку, це можна називати виборами, такі вибори, наприклад, проходять в Іраку, Афганістані, але вони не несуть ту функцію демократії, яку вони несуть у нормальних країнах.

Читайте: Переворот в Венесуелі: є два виходи, але Путін не допоможе

І у Венесуелі, і в Україні гостра політична криза виникла в ситуації, коли нормальними, правовими методами не можна було її вирішити. Тобто і Україна була в 2013 році слабкою державою, не демократичною, без можливості вирішити цей конфлікт, і Венесуела такою є на сьогодні. Так ось, у Венесуелі протестують вже роками, але всі протести традиційно силовими шляхами розганялися, однак зараз щось пішло не так, і рано чи пізно це мало статися. Це завжди крок, який збільшує внутрішнє протистояння суспільства, і в Україні ми теж отримали цей вимір. Але той конфлікт, який відбувається в Україні, має сильний зовнішній фактор: інтервенція Росія, окупація Криму, підтримка сепаратистів на Донбасі тощо. Ми не можемо виключати і наявності внутрішніх протирічь і внутрішнього виміру в нашому конфлікті теж. У цьому плані всі внутрішні конфлікти останніх тридцять років дуже схожі один на одного. Є відмінності, але вони в нюансах, наприклад, те, що стосується регіонального контексту.

Венесуела - держава, яка розташована в Латинській Америці, і те, що відбувається там, турбує в першу чергу сусідні країни. Днями була висловлена позиція Групи Ліми про те, що більшість країн регіону визнають Гуайдо президентом, але деякі цього не роблять, наприклад, Мексика. Тобто навіть всередині регіону позиції розділилися. При цьому реальних можливостей якось вплинути на ситуацію у Венесуелі майже ніхто не має, навіть США, які дуже енергійно заявили про свою позицію на початку кризи. У підсумку, Трамп опинився перед таким самим вибором, як Обама, коли були подібні ситуації в Україні, і у нього нічого кращого не придумали, як говорити про санкції та закликати до того, щоб Мадуро добровільно відмовився від влади. Реально вплинути на Венесуелу ззовні ніхто не може. Нафта - це, звичайно, хороший мотиватор, але не в сучасному світі, тому що часи, коли нафтовий чинник виправдовував усе, що держави робили в різних частинах світу, давно минули. Зараз велику роль відіграють міркування безпеки, і саме це буде більш визначальним фактором у тому, як інші будуть реагувати на ситуацію в Венесуелі, ніж її нафтові резерви.

Що стосується заяви Трампа про можливе військове вторгнення до Венесуели, то, як на мене, це не дуже вдала заява. Зрозуміло, що це гра на підвищення ставок і спроба за допомогою погроз домогтися бажаного. Теоретично, це правильно, але загрожувати введенням військ у ситуації, коли це малоймовірно, значить трошки підривати авторитет США і їх можливість вплинути на ситуацію. У цій ситуації позиція ООН, яка залишає за собою можливість грати роль посередника у можливому конфлікті, а до цього не підтримувати жодну з країн сьогодні, виглядає більш виважено.

Фото: EPA

Не думаю, що Трамп буде в змозі здійснити свої погрози, а в результаті цей блеф зіграє не на руку США. Хоча, за великим рахунком ситуацію це не змінить, тому що США, так чи інакше, будуть чинити довгостроковий тиск на будь-кого, хто опиниться втягнутим у боротьбу за владу в Венесуелі, думаю, що час буде на них працювати, і рано чи пізно ситуація вийде в те русло, яке вигідне американцям. А на даний момент їм вигідно, щоб Мадуро відмовився від влади, при цьому максимально зберігши контроль над тим, що відбувається в країні, щоб вона не була втягнута у внутрішній конфлікт, щоб не було дестабілізуючого впливу на сусідні латиноамериканські держави, а також для того, щоб ніхто не засумнівався в тому, що США здатні наводити лад в тому, що відноситься до їх природної зони впливу, тобто, Західній півкулі. І я думаю, що Штатам вдасться обстояти потрібний собі результат цього конфлікту.

Чи будуть якісь наслідки для тих країн (Мексика, Росія, Італія тощо), які підтримують Мадуро? Думаю ні. Тому що у цих держав немає високого ступеня залежності від Венесуели. Думаю, що позиція цих країн зумовлена тим, що держави в сучасному світі, якщо вони претендують на звання регіональних або великих держав, повинні все-таки мати якусь ідеологічну базу для своєї політики. Ось ідеологічна база для Росії - це збереження легітимності тих, хто перебуває при владі, і не допущення того, щоб вони були зміщені революційним шляхом. Тому Росія послідовно стає на бік тих, кого намагаються повалити. Це не найкраща стратегія в довгостроковому плані, тому що це боротьба з часом, яка ніколи не закінчиться перемогою. Також до Венесуели інвестовано певні ресурси, частина іміджу поставлена на кін, тому вони і змушені про це говорити. Якщо Мадуро програє, вони втратять частину престижу на міжнародній арені. Трохи менше престижу втратять інші країни, які теж підтримують Мадуро, але тільки тому що вважають, що президенти не так повинні усуватися від влади. За великим рахунком значних якихось наслідків для цих країн не буде.