Пандемія COVID-19 – це фактор, який прискорив вільне падіння людства. Зараз у світі спостерігається тенденція, коли кілька компаній прагнуть до повного контролю над людьми. Головна проблема полягає в тому, що сподівання людства повернутися до нормального життя після завершення пандемії не є виправданими. Про це "Апострофу" розповів Майкл Мардер - відомий на Заході експерт із екологічної філософії та екологічної думки, політичної теорії та феноменології, професор філософії Університету Країни Басків.
- Якої найбільшої втрати зазнав світ минулого року?
- Якщо ваше питання стосується пандемії COVID-19, то найбільшою втратою є численні людські життя, які обірвала пандемія. Економічні втрати ні в яке порівняння не йдуть з цим, в чому б там нас не переконували страхові компанії й інші фінустанови.
Разом з тим, жахливою втратою, яка не піддається обчисленню, є втрата людської душевної і фізичної близькості, можливостей торкатися, обійматися і цілуватися. Це необхідне для гарного самопочуття і фізичного здоров'я. Всі ці зв'язки через віртуальні мережі, які ми підтримуємо з нашими друзями і родинами, не можуть заповнити порожнечу, яку лишає по собі заборона на торкання.
- Якщо подивитися з іншого боку – яким було найбільше минулорічне досягнення?
- Мені не спадає на думку жодне позитивне колективне досягнення за 2020 рік. Коли пандемія лише почалася, було ясно, що люди не байдужі до долі своїх сусідів, а іноді й абсолютно чужих людей. По всьому світу люди робили невеликі добрі вчинки: скажімо, купували бакалію чи ліки сусідам літнього віку. Люди аплодували з балкона медикам і таким чином демонстрували свою вдячність персоналу лікарень, який взяв на себе основний тягар пандемії. Але альтруїзм та ентузіазм швидко згас і на зміну йому прийшли байдужість та навіть фаталізм.
Те ж саме стосується і довколишнього середовища. Різке скорочення мандрівок і активності в роботі підприємств через локдауни не внесло значного вкладу в покращення екологічної ситуації у світі. Повітря і вода очистилися – але суттєвіше те, що це лише тимчасове явище. Більше того – маси неперероблених і непридатних до переробки засобів захисту, як то маски, рукавички, одноразові захисні костюми, наводняють природу.
- Тобто, через пандемію людство скоріше зробило крок назад, ніж уперед?
- Перед тим, як говорити про кроки вперед чи назад, розберімося в тому, що ж таке прогрес та регрес. Зважаючи на стан світу до пандемії, ми можемо сказати, що людство не те що сліпо йшло на зустріч катастрофі – воно бігло їй на зустріч! І катастрофа ця, в першу чергу, пов'язана з навколишнім середовищем.
Наша планета рухається по швидкісній трасі до стану, коли буде непридатною для життя людей. Багато видів тварин і рослин зараз переживають шосте масове вимирання.
Також ця катастрофа є економічною та політичною, пов'язаною зі зростанням глобальної нерівності, посиленням збройних конфліктів, масових переселень людей, в результати яких виникають нації біженців.
Я можу ще перелічувати виміри цієї надзвичайної ситуації, але суть в тому, що пандемія викрила нерівність, ненадійність, дисбаланс та інші проблеми, які були в більшій чи меншій мірі приховані від зору.
На мою думку, пандемія – це фактор, який з одного боку продемонстрував вільне падіння людства, а з іншого боку прискорив його, і про нього тепер уже не можна говорити з лінійної точки зору прогресу чи регресу.
- Які головні тенденції, що з'явилися нещодавно, зберігатимуться? І як вони будуть розвиватися?
- З точки зору нашого щоденного існування, один з основних трендів – це віртуалізація, перехід роботи, навчання, розваг та особистих відносин онлайн. Знову ж таки – це вже відбувалося протягом років до початку пандемії, а COVID-19 лише посилив ці явища і зробив їх більш поширеними.
Якщо мій аналіз правильний, диджіталізація усіх сфер людської діяльності так і залишиться. Для більшості з нас лінії, які розмежовують робоче місце і наше помешкання, стираються. Тож той, хто може лишитися вдома і працювати звідти, більше не працює вдома – він живе на роботі. Університетська освіта по всьому світу переходить в онлайн, і лише так звані "елітні" навчальні заклади пропонують відвідування занять у невеликих класах, де навчання майже індивідуальне.
Ера кінотеатрів, здається, закінчилася, а разом з нею – і широкоекранних фільмів. Натомість, гіганти сфери розваг, такі як Netflix, спеціалізуються на серіалах, які зайняли місця кінематографічних сиквелів і приквелів. Особисті взаємодії, обговорення, конференції, публічні лекції і перформанси стають все більше безособистісними, а учасники представляють собою лише маленькі квадратики на екрані. Те, що ці тенденції зберігають свою силу, означає, що сподівання й очікування багатьох на "повернутися до нормального життя", наприклад, завдяки масовій вакцинації, не є виправданими. Нове "нормальне життя" позначене переважно онлайн-існуванням.
Hi-tech-компанії і їх голови не лише отримують прибуток з цього, але й отримують безпрецедентний контроль за життям людей по всьому світу.
Ще одна тенденція – зростання біотехнологічної індустрії - виробників вакцин та експериментальних ліків від різних захворювань. У них теж є ключі до життя (і смерті) населення планети.
Я сподіваюся, ви бачите загальний напрямок у цих тенденціях: кілька приватних компаній посилюють своє право визначати правила існування людей по всьому світу – від найменших аспектів взаємодії, роботи чи відпочинку, до фундаментального права на життя.
- Якими будуть основні глобальні загрози в найближчому майбутньому?
- Дозвольте я поставлю вам питання – "основні глобальні загрози" – для кого?
Бо з огляду на те, як йдуть справи зараз, то немає чогось, що об'єднало б глобальний інтерес. Те, що є загрозами для більшості населення планети, є вигодою для купки людей, які стають непристойно багатими, капіталізуючи ці самі загрози.
Візьмемо для прикладу руйнування навколишнього середовища через використання викопного палива. Керівництво мультинаціональних нафтових, вугільних і газових корпорацій збільшують свої статки. А в той час їхня видобувна діяльність і виробництво "звичайної" енергії накачують атмосферу ще більшою кількістю CO2 і посилюють уже й без того катастрофічне глобальне потепління.
Знову ж – загрозою безпеці є не біженці, які втекли до якоїсь країни і нелегально там живуть, а ті економічні та політичні сили, через діяльність яких виникли ці групи біженців.
Навіть дивлячись на нинішню і майбутні пандемії, - те, що є глобальною загрозою, для когось є також можливістю збагатитися.
- Які б ви рекомендації дали б цьому світу?
Так само, як неможливо говорити про якісь гомогенні "глобальні загрози" чи "глобальні інтереси", так же недоладно буде говорити про "рекомендації для всього світу".
- І все ж…
Якщо ви наполягаєте, я дам одну пораду. Мислити. Не в сенсі розвивати інтелект (штучний чи якийсь там ще), не в сенсі акумулювати факти чи знання і навіть не шукати мудрості як панацеї. А мислити.
Філософи епохи європейського Просвітництва хотіли, щоб люди стали самостійними, роблячи вправи зі своїм розумом, що вони пов'язували з процесом мислення. Але уміти користуватися розумом – це лише один із аспектів мислення. Інші його аспекти включають фокусування на своєму тілі в моменті, ретельна інтерпретація емоцій й відчуттів і свідомий підхід до нашого спільного існування. Мислення не зосереджується лише в нашому мозку і навіть не в усьому розумному тілі. Це спосіб культивування нашого існування та співіснування з іншими людськими істотами та істотами, які не є людьми.
Це найбільш нагальна рекомендація, яку правильно розуміють найменше людей, – навчіться мислити.
Наостанок я хотів би вас запитати – які є способи вижити у цьому новому світі?
Наостанок дозвольте мені поставити два питання. А ми впевнені, що цей новий світ взагалі зможе вижити? А якщо і так – хіба виживання – це найвища цінність, задля якої варто пожертвувати всім іншим?..
