У Молдові за звинуваченням у держзраді та корупції затримали колишнього президента, проросійського політика та лідера Партії соціалістів Ігоря Додона, причому затримання співпало з переговорами щодо посилення обороноздатності молдавської армії, що ведуться з країнами НАТО. Про те, чому Додону висунули звинувачення саме зараз і чи зможе Кишинів спробувати очиститися від проросійських агентів, "Апострофу" розповів політолог Віталій Кулик.
Чутки про діяльність Додона ходили давно, була низка витоків з антикорупційних органів: молдовські спецслужби говорили, що Додон спілкувався не лише з олігархами, такими як Плахотнюк, а й вчинив дії, які можуть бути кваліфіковані як державна зрада. Тому інформація про кримінальну справу стосовно колишнього президента з'явилася одразу ж після його відставки, а слідчі органи мали питання до нього ще коли він був президентом, на які вони не отримали адекватних відповідей. На мою думку, зараз відбувається закономірний розвиток ситуації.
Наразі Додон та його прихильники намагаються розхитати політичну ситуацію в Молдові. Колишнього президента звинувачують у тому, що він та його люди фактично підігрують російським у справі провокування масових заворушень, яких лише дивом їх вдалося уникнути 9 травня. Тобто йдеться про створення нестабільності, з можливістю втягування у квазі-збройний конфлікт з метою повалення конституційної влади в Республіці Молдова. Тому в цій грі Додон повинен бути нейтралізований як можливий проросійський ставленик, у тому числі шляхом доведення до логічного завершення історії зі звинуваченням щодо нього.
У той же час, я розумію чому раніше цього не було зроблено. Справа в тому, що частина політичної еліти тією чи іншою мірою свого часу була клієнтами пана Плахотнюка, так само, як і Додон. І зараз, переслідуючи Додона, вони ризикують "вийти на самі на себе". Звичайно, я не говорю про Санду, але низка інших її політичних партнерів можуть стати подільниками Додона при незалежному розслідуванні корупційних дій. У будь-якому випадку, це вже питання до слідчих Молдови. На мій погляд, та інформація, яка є у нашої сторони, була озвучена й опублікована в самій Молдові, свідчить про те, що Додон хотів реваншу, і він зі своїми людьми брали участь у плануванні дестабілізації ситуації у Молдові. У ситуації, коли існує загроза Республіці Молдова, у тому числі, коли питання стоїть про існування цієї держави, як такої, на тлі відсутності у Молдови великих збройних сил, що не можуть чинити опір навіть придністровським формуванням, це рішення Кишинева є правильним. Сподіваюся, що вони доведуть справу до кінця, буде об'єктивний суд і вердикт у справі Додона буде оголошено.
Водночас, слід розуміти, що Молдова розпочала свій шлях по західному треку вже давно, а не зараз, коли йдуть повідомлення про можливу допомогу Заходу у постачанні зброї. Нагадаю, що Молдова раніше за Україну отримала безвіз, вона виконала всі зобов'язання в рамках Асоціації з ЄС. Загалом їхній рух на євроінтеграційному треку випереджав Україну, Кишинів перебуває за крок від кандидатства. Тобто вони зробили всю домашню роботу щодо руху в ЄС, на відміну від України. Тому розмови про постачання зброї – це не вибір вектора. Справа в тому, що Кишиневу зараз нічого протиставити придністровській чи російській загрозі. У разі військової операції та спроби висадки десанту в Одеській області на Буджаку, та при провокуванні Придністров'я до участі у збройному конфлікті Кишиневу нічим чинити опір. У них немає нормальної армії, вони не здатні протистояти так званим збройним силам "ПМР". 5 тисяч збройних сил Молдови проти 8 тисяч так званих збройних сил "ПМР" — це ні про що.
Звичайно, Молдова боїться бути втягнутою у війну, на кону стоїть їхнє існування як незалежної держави. Тому для Молдови зараз є закономірним скористатися ситуацією та отримати озброєння від країн НАТО та США, провести модернізацію, створити ефективну армію оборони. У той же час, я не бачу готовності Молдови змінити нейтральний статус до вирішення придністровського конфлікту. Крім того, тут нейтральний статус — це "фількіна грамота". Серйозно його не розглядає жоден із гравців, і насамперед Росія, на яку він нібито орієнтований. Так, Кишинів намагається балансувати та утримуватися від будь-яких дій, які можуть бути розцінені Росією як агресивні та загрозливі російським інтересам. Але Молдова зараз є транспортним хабом для постачання товарів та необхідних речей для України з країн Європейського союзу. Щоб вибити Кишинів із цього логістичного ланцюжка, були спроби спровокувати нестабільність на початку травня, втягнувши Придністров'я у збройний конфлікт. Наразі ця ідея тимчасово загасла, але вона не зникла. Тому очевидно, що Молдові доведеться обирати, але поки існує Придністров'я, вони змушені балансувати і тому відмовлятися від нейтрального статусу не будуть.
