Німецькі ЗМІ стверджують, що між країнами НАТО є неформальні домовленості не постачати в Україну бойові літаки та танки. Водночас Reuters зазначає, що Італія, яку відверто шантажував Путін, Угорщина та Кіпр запропонували, щоб ЄС закликав до припинення вогню в Україні та мирних переговорів із Росією. Ця позиція викликала розбіжності з державами, які займають жорстку позицію щодо Москви напередодні саміту Євросоюзу. Про те, чому в НАТО побоюються передавати низку озброєнь Україні, про причини того, що європейські країни просять припинити війну ціною поступок з боку Києва і як на це реагувати Україні, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
На позиції Угорщини, Італії та Кіпру не варто звертати багато уваги. Тим більше, думки тих чи інших європейських країн періодично озвучуються в різних конфігураціях, і вони просуватимуть різноманітні ідеї ще дуже довго в міру того, як далі вестиметься війна.
Усередині ЄС є інші країни, які дорого платять за війну Росії з Україною та санкції з ізоляцією Росії. Очевидно, вони час від часу озвучуватимуть різні ініціативи щодо можливості врегулювати або хоча б заморозити конфлікт. Нам це потрібно брати до уваги. І все. Тобто, це ні до чого нас не зобов'язує.
Навряд чи Україна зможе завадити або якось запобігти таким заявам, оскільки у нас немає можливостей компенсувати згаданим країнам те, що вони втрачають, у нас немає можливості вплинути на їхні національні інтереси. Але нас не повинні турбувати ініціативи, які вони висувають. Тому що на яких умовах закінчувати війну чи добиватися перемир'я — це наша справа.
Щодо того, що Італія та Угорщина - члени НАТО, то механізм постачання озброєнь працює на міждержавному рівні: озброєння нам поставляє не НАТО, а окремі країни-члени Альянсу. Якщо вони між собою домовилися про те, що є якісь винятки і якісь типи озброєння не повинні поставлятися в Україну, то це означає, що НАТО має якийсь спільний знаменник того, як вони бачать зв'язок між постачанням озброєнь та ескалацією конфлікту. І це означає, що серед членів НАТО є консенсус щодо уникнення цієї ескалації. Навряд чи ми теж зможемо з цим щось вдіяти, бо не зовсім зрозуміло, які дії можуть бути ефективними.
Зрозуміло, що ми наполягатимемо на риториці "дайте нам якнайбільше зброї і ми переможемо Росію", але якщо НАТО вважає таку стратегію ризикованою і не хоче загострення конфлікту, то ми не зможемо переконати всіх у протилежному. Можна пробувати їх переконувати в тому, що поразка України коштуватиме самому Альянсу та його країнам-членам, і я думаю, що вони самі це розуміють, і навряд чи вони хочуть поразки України. Але водночас деякі типи зброї, наприклад, літаки, цілком можливо, позначені як "червоні лінії" в Кремлі, і ці "червоні лінії" серйозно сприймаються в НАТО. Нам слід брати до уваги і більш реалістично оцінювати перспективи отримання різних типів озброєнь з країн-членів НАТО.
