У середу, 20 липня, відбудеться засідання міністрів оборони десятків країн "Рамштайн-4". На тлі чуток про те, що Україні можуть передати нові ракети для HIMARS типу ATACMS, які здатні бити на 300 км, багато хто очікує на плідні результати. Примітно, що цій зустрічі передувало турне президента США Джо Байдена до країн Близького Сходу, де, серед іншого, обговорювалася військова допомога Україні.
Як змінять хід війни ракети ATACMS, на які рішення розраховувати за підсумками зустрічі "Рамштайн-4" і чому турне Байдена близькосхідним регіоном є важливим для України - в ефірі Апостроф TV розповів військовий аналітик, старший науковий співробітник Центру європейського політичного аналізу в США МАРК ВОЙДЖЕР.
– Посол України в США заявила, що точаться розмови про те, щоб надати нам більш далекобійну зброю. Ви можете підтвердити чи спростувати цю інформацію?
- Я не можу підтвердити на 100%, що це так, але надходить дійсно така інформація, що 300-кілометрові ракети ATACMS скоро надійдуть на озброєння України. Це якісна зміна на полі бою, тому що всі ми бачили карти, куди можуть ваші ЗСУ можуть завдати удару завдяки дальності цих ракет. Вглиб тимчасово окупованих територій і, звичайно, самої росії.
Там є певні нюанси. Наскільки я розумію, існує якась домовленість, що ваше командування та уряд пообіцяли – я не знаю, наскільки це правда – що удари по цілях у Росії не відбуватимуться.
Це, звичайно, спірне питання, особливо коли йдеться про Кримський міст. Ви знаєте, що навіть колишній головнокомандувач НАТО генерал Брідлав говорив, що це законна мета ЗСУ, тому що ця інфраструктура використовується у військових цілях. Так чи інакше, майбутнє постачання ракет ATACMS – це логічний крок та еволюція, як я говорю з першого дня. Ми почали з ПТУРС, а зараз уже говоримо про ракети ATACMS. Це еволюція постачання озброєння. І, звичайно, це результат варварських дій російської армії, командування якої постійно б'є по цивільних об'єктах. Таким чином вони показують Заходу та США, що вам потрібно допомагати ще більше та постачати всі види озброєння, які вам потрібні, щоб перемогти та відвоювати свої території.
- 20 липня відбудеться "Рамштайн-4". Наш секретар РНБО Олексій Данилов анонсував цікаві рішення за підсумками цього заходу. Як ви вважаєте, чи можуть там оголосити, що США постачатимуть Україні ці ракети ATACMS дальністю 300 кілометрів?
– Так, було б логічно, щоб у рамках цієї зустрічі було оголошено, що такі ракети постачатимуться. Все ж таки ви знаєте, що "Рамштайн" використовується як зустрічі, де оголошуються такі стратегічні кроки. Там координується допомога на найвищому рівні. Розглядаються фінансові питання та суто військові. Це озброєння не лише потужне, а й має стратегічну перевагу. Тому я б очікував на це.
– Нещодавно завершилося турне Джо Байдена Близьким Сходом. Чи стануть країни цього регіону союзниками Заходу у протистоянні з Росією?
– Це дуже важливе турне. Цією поїздкою Байден реально намагається вирішити кілька питань на Близькому Сході, пов'язаних із американською та західною економікою загалом. Насамперед це зниження ціни нафти на світових ринках. Можу сказати, що формула близькосхідної стабільності є досить складною і комплексною. Там є кілька факторів, включаючи історичні і ті, що пов'язані з економікою та безпекою регіону.
Там багато гравців. Звичайно, росія вже давно там бере активну участь. Вже майже 20 років тому вона повернулася до цього регіону. Але якщо під час СРСР було так, що монархи на Аравійському півострові та інші тоталітарні режими сприймали Радянський Союз як ворога, то зараз, на жаль, є держави, які спілкуються з росією. Вони з шиїтами розмовляють, і з сунітами, з персами, з арабами, з іранцями, з Ізраїлем, з курдами. Цю модель слід розбити.
Звичайно, тут ключову роль відіграє Саудівська Аравія. У 80-х роках американський президент Рейган зумів досягти цього разом із саудівським королем Фахдом. Тоді Саудівська Аравія, починаючи з 82 року, збільшила видобуток нафти, що вона впала до рівня нижче 10 доларів. В середині 80-х це знищило перспективи СРСР мати стабільний та сильний бюджет, особливо оборонний. Потім ми всі знаємо, що сталося: перебудова, розпад Радянського Союзу тощо.
Я бачу в цій поїздці спробу повторити ці домовленості часів Рейгана та переконати Саудівську Аравію якось допомогти збільшенням видобутку нафти. У них технологічні питання. Вони зараз видобувають близько 10 млрд барелів, а можуть до 12 збільшити, а якщо використати стратегічні запаси, то й до 13. У цьому плані Саудівська Аравія відіграє найважливішу роль. Тут Байден додав і Ізраїльське питання. Ви знаєте про польоти ізраїльської авіації. Тож ця формула комплексна та складна.
Іран також буде найважливішим питанням, тому що арабські країни, особливо Саудівська Аравія, сприймають Іран як екзистенційну загрозу. І до кожної спроби Америки домовитися з Іраном, наприклад, за ядерною програмою вони ставляться з підозрою.
Все ще не закінчилося, але сподіваємося, що саудівці, по-перше, виконають те, що вони пообіцяли, і, по-друге, зможуть суто технологічно до кінця року збільшити видобуток та знизити ціни на глобальному ринку, оскільки протягом кількох років знижувалися витрати на обладнання, на зонди і таке інше.
– Байден також поїхав у це турне, щоб домовитися про постачання радянської зброї Україні. Можливо, вам відомо, чи вдалося їм домовитись? Оскільки у публічній площині ми не чули жодного прогресу в цьому напрямі.
– Я теж не чув. Але якщо це станеться, це буде реальним ляпасом путіну та російському режиму. Вони досить зблизилися з спадкоємцем престолу Саудівської Аравії кілька років тому. Там є певні чинники. Якщо він піде на таке, це означало б, що місія Байдена увінчалася успіхом. Подивимося, як це буде. Або вони просто гратимуть з нафтою, адже вони чудово розуміють, що краще продавати більше нафти за нижчою ціною, щоб допомогти Америці вирішити економічну кризу у західному світі.
Можливо, вони діятимуть як Туреччина. Ви чудово знаєте, що Туреччина вам передає "Байрактари", відмовляючись росії їх передати. Але, з іншого боку, вони приймають російських туристів, наскільки я знаю, російські гроші, олігархів. Тобто у політичному плані вони надають якусь підтримку, в економічному вони мають свої інтереси.
Отже, можливо, Саудівська Аравія також сприйме цей підхід як двосторонній, щоб балансувати. Побачимо, як усе розвиватиметься. Було б добре, якби Байден зміг їх переконати. Вони, звісно, вимагатимуть додаткового озброєння. Це також добре для американського військово-промислового комплексу. Тож формула, як я сказав на початку, дуже складна. Це шахова дошка, багатоходівка.
– Складною також є формула у трикутнику росія – США – Іран. Ми знаємо, що росія намагається отримати або вже отримує безпілотники з Ірану. Очевидно, що Іран – це та країна, яка чимало впливає на інші країни Близького Сходу. Як ви бачите розв'язку цього трикутника?
– Теж дуже складне питання, бо вже майже 20 років США та світова спільнота намагаються його вирішити. Іран таки продовжує намагатися отримати ядерну зброю. Ізраїль чудово знає це. Яким би не був президент у Білому домі – демократ чи республіканець – Ізраїль виступає за жорсткіші заходи щодо Ірану.
Тут Байдену треба вирішити, оскільки демократи мають більше розуміння, і навіть сприйняття міжнародної політики, що успіхів можна досягти переважно переговорами, та потім закріпити їх якимось договором. Так було раніше в Обами щодо ядерної програми.
Зараз ми знову увійшли в епоху реалізму, як за часів Холодної війни. Я не впевнений, що Іран ухвалить якийсь договір. Вони чудово бачать ситуацію в Україні, яка відмовилася від ядерної зброї і реально зазнала найжорстокішого нападу з боку Росії. Формула для них дуже проста: якщо ми в майбутньому створимо свою зброю, це захистить наш режим і нашу територію. Отже, Ізраїль завжди намагатиметься тиснути на Іран, особливо руками Америки.
Також Саудівська Аравія – для них Іран найстрашніший ворог, який створює проблеми в Ємені, на південному кордоні. Важко дуже важко. Але ми розраховуємо на те, що в рамках домовленостей Байден, як мінімум, зміг домовитися з спадкоємцем престолу і це розсіє цю напруженість, яка існувала раніше, коли саудівська влада вбила журналіста Хашогджі.
Є деякі моменти, які потрібно відпрацювати із саудівцями, щоб, як мінімум на нафтовому фронті досягти якихось успіхів. А вже ядерна програма Ірану – це питання міжнародної спільноти. Військове вирішення зараз, звичайно, навряд чи можливе. Якщо США намагаються це питання вирішити, то Ізраїль жорстко виступає за жорсткіший підхід.
