Сполучені Штати Америки послабили санкції проти Росії, а також дозволили проводити низку транзакції з РФ. Насамперед, зняття обмежень стосується аграрного сектору країни-агресора. Який вплив це матиме на російську економіку та чому США вирішили послабити обмеження, "Апострофу" розповів економічний експерт Олексій Кущ.
Якщо дивитись на показник так званого "санкціоміру", який складається за результатами роботи групи Єрмака-Макфола, то зараз, при переході до сьомого пакету, він складає більше 50%, тобто план виконаний більш ніж наполовину. Разом з тим, деякі речі, такі як ремонт турбін для "Північного потоку" в Канаді або часткове послаблення санкцій та дозвіли на деякі транзакції, що стосуються аграрного експорту, зараз виправдані. Справа в тому, що при блокованому українському агроекспорті з Чорноморського регіону не можна блокувати ще й російський, бо експорт з цього регіону давав сукупно 17% світових калорій – тобто, в разі зупинки експорту сталася б повноцінна продовольча криза, можливий голод в певних країнах Азії та Африки. Тому щоб постачання продовольства продовжилось, США зробили відповідні кроки у плані санкцій, адже самі вони не залежать від російської агропродукції, але вторинні санкції могли завадити іншим країнам забезпечити себе продовольством.
Загалом політика щодо санкцій є поступальною: вже введені заходи щодо російської нафти, згодом вони розповсюдяться на уран, вугілля та золото, наступний великий санкційний пакет буде щодо природного газу, згодом будуть промислові метали, натомість аграрна сировина буде одною з останніх в цьому списку, і це відбудеться тоді, коли Україна відновить свій агроекспорт.
Щодо російського агроекспорту, то часто звертають увагу на те, що його частка у ВВП не дуже велика, але тут більшу роль грає динаміка, а не частка. Нафтовий та газовий експорт зменшується, а аграрний збільшується, частка аграрної сировини у ВВП може зрости навіть до 10%.
Справа в тому, що Росія дуже активно проводила політику направлення прибутків від нафтогазового сектору на розвиток аграрного сектору. Були величезні вкладення в логістику, інфраструктуру, дотації фермерам, дешеві кредити. Внаслідок цього Росія практично захопила і контролює деякі ринки Західної Азії, наприклад Саудівської Аравії, та конкретніше по агрокультурам - ринки кукурудзи в Ірані та Туреччині. Дуже великі інвестиції росіяни вклали в експорт олійних та самої олії, намагаючись витиснути з ринків Україну - це стосується, зокрема, ринків Китаю, з яким у Росії більш вигідне логістичне плече, та Індії, де Росія має політичні впливи.
До речі, однією з причин - звісно, не головних, але все ж, є прагнення витіснити Україну з ринків агроекспорту, що робиться через знищення інфраструктури та блокування наших портів. Ще на початку 2010-х існувала ідея про створення так званого "Зернового ОПЕК", яку підтримали Янукович та Азаров. Вона прийшла до нас з Росії і окрім неї передбачала участь Казахстану та України, мав сформуватись чорноморський пул країн-зерноекспортерів. Тепер росіяни переключають весь чорноморський регіон на свій аграрний сектор, захоплюючи і частину нашого АПК - зерносховища, маслоекстракційні заводи, ріллю в Херсонській та Запорізькій області. Тут є політична стратегія Москви: продовольство завжди включає гуманітарний аспект, вони бачать, що залежність Європи від російських енергоресурсів скоро буде в минулому, тому можна поставити її в залежність від експорту продовольства. Тим більше, поки що питома вага Росії на цьому ринку неспівмірна з тою, яку вона має на ринку енергоресурсів.
Разом з тим, навряд Москві вдасться реалізувати згаданий вище задум, адже раніше російська економіка приймала участь у глобальних процесах, тобто отримувала прибуток від продажу вуглеводнів і розвивала АПК, в тому числі купуючи технології, адже своїх у неї в цьому секторі фактично немає. Це стосується засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу - все це імпортувалось переважно з Нідерландів. За рік у Росії буде набагато менше ресурсів, щоб вкладати їх у агросектор, дотувати та кредитувати виробництво, розвивати логістику та інфраструктуру, це рано чи пізно стосуватиметься і технологій. Тобто російський АПК може деградувати доволі швидко, повернувшись до часів, коли Москва імпортувала зерно. Словом, про якесь послаблення санкційної політики щодо Росії загалом говорити не доводиться, жодної "зради" тут нема.
