За останні тижні у Криму сталися вибухи одразу у кількох стратегічних точках. Йдеться про удари по аеродрому під Саками, по складам у районі Джанкоя та по аеродрому у смт Гвардійське. У Кремлі ж постійно погрожують Україні "судним днем".
Чим росія може відповісти на "бавовну" у Криму, як змінилася позиція Заходу щодо війни в Україні та яких друзів знайшов собі кремлівський диктатор путін? Про це в ефірі програми "Руно. Війна" на Апостроф TV розповів політолог та публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
– Канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем'єрка Швеції Магдалена Андерссон заявили про те, що вони не проти, якщо їхня зброя використовуватиметься для звільнення півострова. Захід остаточно списав вирішення кримського питання на військовий шлях?
– Цей настрій вже давно відчувається у Вашингтоні. Заява шведів пов'язана з їхнім прагненням до НАТО, а ось для Шольца це велике концептуальне зрушення, яке треба вітати. Так, українські війська вже почали серйозну демілітаризацію та денацифікацію українського Криму.
– Але чому немає жодної відповіді з боку Росії? Вони завжди кажуть, що там хтось "покурив" у недозволеному місці, або диверсія.
- Ні, це не так. Після аеродрому в Саках два дні говорили, що "покурили", і лише потім вони почали якісь більш-менш чіткі коментарі давати. А зараз вже міністерство оборони припинило ці розмови про людський чинник і заговорило про українські диверсійні загони, про партизанську війну тощо. У Москві помітили цю подію.
– Якісь дії за цим будуть?
– А що вони можуть? Ядерним шантажем вони займаються 15 років, і це Заходу вже набридло. З боку Великої Британії та США – двох ядерних держав, гарантів територіальної цілісності України за Будапештським меморандумом – дуже дослівно путіну пояснили і публічно, і не публічно доступною і звичною вихованцю пітерського підворіття мовою, що у разі використання ядерної зброї, у відповідь на удар його просто уб'ють. Таку мову розуміє. І у плані ядерного шантажу він перемкнувся на загрозу Запорізькій АЕС "українськими" ракетами. Тобто ядерну катастрофу я влаштую вам, але це не я, а самі українці. Це його остання лінія оборони. Не знаю, які ще він запропонує відповіді на вихід за червоні лінії.
– До шантажу щодо ЗАЕС дуже насторожено ставляться у всьому світі, намагаються підключити МАГАТЕ, щоб вони взяли станцію під контроль. Але рф не дає. Це їхня остання ядерна палиця?
– Путін все ж таки розуміє мову сили. Як тільки йому сказали, що за ядерний напад його особисто вб'ють, він почав шукати шляхи обходу цієї загрози. Пам'ятайте, два місяці тому він викликав Лукашенка, який почав просити розмістити ядерну зброю на території Білорусі. Путін розглядав такий варіант, що поставивши боєголовки на білоруську територію, можна вдарити звідти. І не він винен, а Лукашенко. Але йому пояснили, що це також не пройде. Тепер він думає, як висадити в повітря Запорізьку АЕС, списавши це на українців.
– Зеленський в інтерв'ю The Washington Post заявив, що путін боїться лише загрози його власному життю.
– Це те, в чому я абсолютно погоджуюся з вашим президентом. Тим більше це підтверджено – путін більше не погрожує. Дивіться, як змінилася його риторика, він почав говорити, що ядерна війна неможлива, у ній не може бути переможців. Він таке послання направив на конференцію ООН щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Він реально боїться за своє життя, він має що втрачати: 250 млрд доларів, десяток наложниць, масу дітей, яхти, палаци.
- Це ви йому лестите про десяток наложниць.
- У всякому разі, він розпускає такі чутки про себе. Ну, ми ж знаємо там про Кабаєву, якась Кривоніжка (Світлана Кривоногих, – "Апостроф"), яка стала мільярдеркою. Хлопчик Микита, зрештою. Пам'ятайте такого хлопчика, якого він цілував у животик на Червоній площі. Хлопчик, мабуть, уже підріс.
Він, як живчик, чіпляється обома ручками за життя. Тому є аргументи, які йому пред'являти.
- Від ядерного шантажу він відмовився?
- Він перейшов на погрози Запорізькій АЕС, мовляв, "це не я". Але й це, я думаю, скоріше порожня загроза. Почнемо з того, що, якщо це станеться, той самий вітер може подути і на Москву. А вже на Краснодарський край він подує абсолютно точно.
Чого він хоче досягти цим шантажем? Не перемоги. Він бореться за своє життя. Йому потрібно, щоб увесь Захід з жахом закричав про новий Чорнобиль, "давайте будь-що досягнемо угоди", "давайте припинення вогню". Приїжджали вже Драгі, Макрон та Шольц до Києва. З ними дуже правильно вчинили – їх відправили в Ірпінь, тицьнули їх носом у російські військові злочини, і вони навіть не наважилися оголосити свій план.
Наразі путін найняв у переговорники Ердогана. Це дуже хитра людина. Він зараз почав повторювати фразеологію Макрона, що Захід неправильно розмовляє з путіним, не треба принижувати росію, давайте дамо путіну шанс. Він найближчим часом приїде в Україну і вас умовлятиме формально на перемир'я. Він чудово знає, що Київ не погодиться. Він скаже путіну, що старався, але не вийшло, і він уже взяв з нього величезну ціну.
Це показує, до чого путін відчайдушно хоче припинення вогню – він Ердогану дав свободу дій у Карабаху та Сирії. Він знову зрадив Вірменію: негайно після зустрічі путіна з Ердоганом азербайджанські війська увійшли до Лачинського коридору, який нібито охороняє російський миротворчий контингент. Правда, від контингенту там нічого не залишилося, його половина вже лягла в українську землю. Та й він зовсім не перешкоджає руху Туреччини та Азербайджану в Карабаху. Туреччина збирається і в Сирії вирішити питання на свою користь.
Тобто він здає найближчих союзників лише заради того, щоб закріпитися за перемир'я та врятувати своє життя.
Давайте подивимося, яка буча вибухне в російських ЗМІ та тих же прокремлівських каналах, якщо не зупинити контрнаступ української армії і вона звільнить Херсон. Це кінець політичної кар'єри путіна.
- Арестович заявляв про те, що в березні були чіткі сигнали від росії щодо готовності до мирних переговорів та відведення військ до кордонів станом на 23 лютого. Зараз західна розвідка каже, що йдуть посили від оточення путіна про те, що треба домовитись. Зрозуміло, що після Бучі та Ірпеня Україна просто не може піти на ці переговори. А путіну вони потрібні зараз?
– Путіну потрібні переговори зараз. Ось сьогодні-завтра зупиняються воєнні дії, в результаті – в руках залишаються величезні шматки української території. Це так звані ОРДЛО, Крим, майже вся Херсонська та частина Запорізької області. Одразу ж він може це продати як певну перемогу та врятувати своє політичне та фізичне життя.
Після падіння Херсона у бункері, як у будь-якій кримінальній структурі, сценарій розвиватиметься за тими бандитськими законами, де опущений пахан уже не пахан. Після звільнення Херсона наступного дня ми побачимо танець маленьких лебедів з "Лебединого озера" по телевізору, а в антракті скажуть, що товариш путін припустився низки серйозних помилок в українському питанні і за станом здоров'я більше не може виконувати обов'язки президента російської федерації.
Це не означає, що прийдуть якісь гарні люди і буде чудова нова росія. До влади прийдуть такі самі бандити. Але тоді вже можливі мирні переговори щодо повного територіального відновлення України.
– Ви назвали Херсон головним трофеєм путіна. Мені все ж здається, що таким він вважає Крим. І цей Крим зараз горить.
- Тим більше. Звільнення Херсона означатиме вже невідворотність наступу української армії. Нині він ще може добровільно відійти. Як вони люблять говорити: "Зробити жест доброї волі". До речі, після звільнення Херсону все кримське угруповання стає вразливим.
До того ж, ще не приводилися в дію далекобійні ракети до HIMARS – так звані ATACMS дальністю до 300 кілометрів. На мою думку, ці ракети вже передані. Усі офіційні особи відмовляються відповідати на це питання, вони мовчать, і це багатозначне мовчання.
– Прем'єр Швеції заявила, що росія не має виграти. Чи остаточно на Заході питання щодо росії вирішено?
– Ви знаєте, мені більше подобається формулювання міністра оборони США Ллойда Остіна, який ще 25 квітня, перебуваючи у Києві разом із Блінкеном, відповідаючи на запитання, у чому мета війни, сказав: "Наша мета – це перемога України, повне відновлення територіальної цілісності України і ослаблення росії настільки, щоб вона не могла більше повторити подібної агресії". Ось таке визначення перемоги України мені більше подобається, ніж обережніше "не припустити поразки".
Західні лідери мають коливання між цими двома формулюваннями. Нам, звичайно, більше подобається перемога України.
– The Washington Post пише про те, що Байдену ще у жовтні представили план про те, що путін збирається розв'язати широкомасштабну війну. Більше того, за цим планом в Україні мали обезголовити уряд, вбити, якщо знадобиться, Зеленського і поставити якусь маріонетку.
- Ви пам'ятаєте, американці з кінця січня буквально щодня про це попереджали, кричали. У них чудова розвідка. Вони зірвали кілька передвоєнних планів Кремля щодо хімічної чи біологічної атаки на Донбасі, щоб отримати більш переконливий привід для війни.
Мене й досі це дивує. Ви пам'ятаєте реакцію на це – мало не звинувачення на адресу американців, що вони тут нагнітають паніку і так далі. Все це було відомо. Ось зараз ми говоримо про звільнення Херсону, а його й не треба було віддавати. Може, ця недостатня довіра до інформації наших союзників і призвела до такого російського успіху на південному напрямку. Але тепер доведеться ці помилки виправляти.
– Місцева українська влада говорить про те, що окупанти вивозять свої родини із окупованого Херсону. Тобто вони вже не почуваються там у безпеці? Чи готують Херсон під здачу?
– Не лише сім'ї, вже командування на лівий берег перебралося. Це нагадало мені найганебнішу катастрофу в історії Червоної армії, коли вони йшли з Криму наприкінці червня 1942 року. Вони посадили на підводні човни генералів і полковників, і залишили там сто тисяч солдатів і десятки тисяч поранених. Вони кинули всіх, рятуючи верхівку. Я маю таке відчуття, що щось подібне станеться, і таким рімейком кримської катастрофи 1942 року буде херсонська катастрофа 2022 року. "80 років по тому" можна цей фільм назвати.
– А ви прогнозуєте якусь реакцію російського суспільства найближчими днями? Один вибух можна приховати, ну два. А далі?
– Вони вже відреагували. Зараз в інтернеті ходить 50 секунд запису з виступу Шойгу мало не на Червоній площі: "Ми не одні, росіяни. З нами народи Гвінеї-Бісау, Еритреї, Південноафриканського союзу, Габону, Сомалі та ДР Конго". Приголомшливий сюжет. У нас в Росії є такий грубий вираз "дотр*халися до мишей". Ось російські геополітики до цих африканських мишей і…
Основна відповідь їх на те, що відбувається у Криму – це африканський біатлон, який вони влаштували. Днями путін виступав перед вождями африканських племен, добре, що вони прийшли не зі списами якимись та отруйними стрілами. Він обіцяв їм надати найбільш передову зброю світу – його стандартна форма "не має аналогів у світі на десятиліття вперед". На мою думку, вони вже в дуже важкому стані божевілля.
– До речі, про допомогу, про що каже бажання путіна роздати зброю вбивцям, ґвалтівникам, мародерам? І не просто роздати, він обирає саме цю категорію, адже Пригожин нещодавно їздив в'язницями.
- Він хвалиться цим. Це вся мета існування путінської Росії, його політики. Будь-якими засобами. Ми програємо, путін, можливо, застрелиться в бункері, але все одно він встигне віддати зброю, якій "аналогів не буде у світі ще десятиліттями", героїчному народу Сомалі та Південного Габону. Це, на мою думку, остання публічна демонстрація нікчемності російської влади та її зовнішньополітичних амбіцій.
– Цю останню конвульсію дуже вдало накрили Збройні сили України у Попасній. Координати "вагнерівців" дуже вдало здав російський журналіст.
– Вони його, напевно, вже розстріляли, і він на це заслуговує. Ось ці так звані легендарні військові кореспонденти – це жахливі негідники. Я думаю, окрім процесу над головними військовими злочинцями, де будуть ці Шойгу, наші Ріббентропи, буде спеціальний процес над пропагандистами війни. Пропаганда війни – це найважчий військовий злочин, за який відповідатимуть ці Піддубні, Коци та інші мерзотники.
– Так, ми чекаємо над ними суду. Ми з вами якось говорили про трибунал у Маріуполі, але у нас багато зруйнованих міст в Україні після окупантів.
- Провести доведеться по всіх містах.
– Як вплине це знищення десятків "вагнерівців"? Ми розуміємо, що це покидьки, яких з в'язниці туди притягли, але тим не менш.
– Невідомо, чи зачепило там основного мерзотника Пригожина. Це ще один особистий удар по путіну. Я не хочу порівнювати, але Пригожин для путіна – це те саме, що Отто Скорцені для Гітлера. Це найулюбленіший і найближчий до тіла терорист та злочинець. Якийсь каскад дуже серйозних психологічних ударів по путіну.
Але вони самі завдають їх. Що можна вигадати більш принизливе для російської влади, ніж африканський біатлон на Червоній площі. Де Шойгу тремтячими руками тримає листочок і перераховує з десяток найменших африканських країн як найбільших друзів, які приїхали на Червону площу поряд із Шойгу та путіним згуртуватися навколо великого вождя російського племені.
- Це ж принижує їх.
– Ось я й говорю, що вони самі себе принижують. Вони вже цього не розуміють, і це добрий знак. Це показує, що вони вже по той бік. По той бік добра і зла вони вже давно були, а зараз просто по той бік свідомості чогось елементарного.
