В Ірані вже понад три тижні поспіль тривають протести через смерть Махси Аміні, 22-річної курдської жінки, яку затримала іранська поліція моралі через "неправильно" одягнутий хіджаб. Двома днями пізніше вона померла від травм. Після її поховання розпочались протести, кількість загиблих і жорсткість репресій з боку силовиків зростає, є інформація про майже дві сотні загиблих. Про те, чи вдасться протестувальникам повалити режим аятолл, та як це вплине на Україну "Апострофу" розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Низка обставин щодо протестів, які вже протягом довгого часу тривають в Ірані, сприяють тому, щоб режим залишився, а протест не мав успіху. Справа в тому, що він відбувається вже не проти конкретних осіб і винуватців вбивства, а проти самих засад ісламської республіки Іран – того, що було засновано Хомейні в 1979 році і продовжено людьми, пов'язаними з ним, які зараз обіймають найвищі посади. Тобто, є спроба повалити саму політичну систему, а вона має ресурс, щоб пручатися.
Варто нагадати, що цей протест в Ірані далеко не перший: можна згадати хоча б виступи 2009 року проти фальсифікації виборів, які не були спрямовані на демонтаж держави. Протести 2017 - 2019 років були доволі масовими та кривавими, оцінки загиблих коливаються від 600 до більш реалістичної оцінки в 1600 жертв басіджів (добровольчі загони народної міліції - "Апостроф") та КВІР (Корпус вартових Ісламської революції, є військовою гілкою виконавчої влади Ірану - "Апостроф"), але і ці цифри ставляться правозахисниками під сумнів, тобто цифри можуть бути значно більшими. Гасла тих протестів були економічними і акції теж відбувалися по всій державі. Санкції США діяли, уряд почав не справлятися з соціальними зобов'язаннями, а ситуація виглядала безперспективною, це був глухий кут і втома.
Читайте: Акела промахнувся: що чекає на Путіна після підриву Кримського мосту
Проте нинішні виступи вперше відбуваються проти системи влади в Ірані та республіки в її нинішньому вигляді загалом з її всевладдям верховного лідера, рахбара, з тотальним контролем з боку корпорації аятолл (мулл), що перетворило країну на їх корпоративну власність. Одночасно протести відбуваються і за гідність, і справедливість, бо це не просто протидія поліції та вимоги відміни обов'язкового носіння хіджабу. Ще недавно неможливо було уявити, що відбудуться протести не задля покращення роботи поліції моралі, а за саме її скасування: це явне нововведення.
Можливий більш масовий перехід іранських силовиків на бік народу, особливо в провінціях, бо всі спроектували ситуацію з тою вбитою дівчиною на себе та на своїх дружин, сестер, доньок - тому й така підтримка протестів. Адже завтра нелюди з поліції моралі можуть зупинити будь-кого і забити до смерті. Перехід силовиків на бік протестувальників залежить і від того, наскільки протест зберігатиме масовість, чи з'являться лідери, надія або впевненість у перемозі. Є залежність і від того, чи збільшуватимуться суперечності всередині правлячої еліти (а вони є) – втім, поки неясно, розколеться вона чи консолідується. Якщо вуличні протести отримають політичне оформлення, тоді частина військових перейде до протестувальників.
Навряд чи в результаті повалення нинішнього режиму можливе відновлення монархії, як про це говорять деякі оглядачі. Хоча якщо це буде конституційна монархія, в якій монарх нічого не вирішує – символічне повернення нащадків Рези-шаха Пехлеві як остаточна крапка в ісламській революції, це може мати місце, але шансів мало. Існує певна романтизація епохи Пехлеві серед молоді, але його спадкоємець повинен мати якесь бачення майбутнього, чітку позицію - інакше все це несерйозно.
Протести в Ірані можуть вплинути на російсько-українську війну дивним чином. Адже слабнучий режим може потребувати більше підтримки і піде на зближення з Росією. Одночасно, слабший режим може не виконувати взяті на себе зобов'язання у зв'язку з "зайнятістю" вдома, тобто їм буде не до того.
