На 15-му саміті БРІКС, який завершив свою роботу в столиці ПАР, лідери держав оголосили про розширення організації, що призведе до того, що вказане об'єднання скоро володітиме близько 45% світових запасів нафти. Поки що БРІКС є аморфною міжнародною структурою, в якій поряд з Китаєм з наступного року братимуть участь небагата Ефіопія, а також Аргентина, що має безліч соціальних проблем.
Китаю, який є основним імпортером нафти, вигода очевидна. Кремлю, який намагається примазатись до геополітичних планів Піднебесної, дісталися лише пропагандистські крихти. У підсумковій декларації саміту містилися м'які та нейтральні формулювання щодо російського вторгнення до нашої країни, яке було названо "конфліктом у та навколо України". Чому подальше розширення БРІКС вигідне насамперед Китаю, читайте у матеріалі "Апострофа".
Путін злякався прилетіти
Більшість країн у БРІКС займають нейтральну позицію щодо російської агресії проти нашої країни, підтримуючи "конструктивні" та "взаємовигідні" відносини з Росією. Насамперед через економічні інтереси. Саме серед цих країн часто-густо звучать "миротворчі пропозиції" щодо завершення війни, але за дотримання інтересів держави-терориста, що абсолютно неприйнятно для Києва.
З початку наступного року кількість учасників об'єднання збільшиться з 5 до 11. До БРІКСу приєднаються Аргентина, Єгипет, Іран, ОАЕ, Саудівська Аравія та Ефіопія.
Як наполягав глава російського МЗС Сергій Лавров, який замість диктатора Володимира Путіна представляв Москву, включення нових членів не призведе до зміни назви. А сам російський президент виступив на саміті дистанційно. Путін не ризикнув летіти до Йоганнесбурга, побоюючись можливого арешту на підставі ордера, раніше виданого Міжнародним кримінальним судом у справі про викрадення українських дітей, у якому він є основним підозрюваним.
Читайте: Південноафриканський рубль: як Росія схиляє БРІКС до відмови від долара
"Відмову Путіна летіти в ПАР на саміт лідерів держав також слід розглядати як прояв слабкості і чергову ознаку перетворення Москви на клієнта Пекіна. Зараз у БРІКС першу та основну скрипку грає Китай. Незважаючи на деякі антизахідні інтенції, БРІКС не можна назвати коаліцією антизахідних сил, на що сподівалася Москва. Швидше можна сказати, що йдеться про перезапуск руху неприєднання, що існував за часів Холодної війни. Все це простежується в діях КНР, а також у риториці лідерів БРІКС. У тому числі в заявах президента ПАР, який раніше критикував зрив зернової угоди", - каже "Апострофу" голова Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Для розуміння ситуації досить згадати, що Арабські Емірати і Саудівська Аравія підтримують тісні контакти з Вашингтоном, відповідно дуже дивно бачити їх в одній організації разом з Іраном. Разом з тим вони з одного боку реалізують свої економічні інтереси, а з іншого – дають Пекіну можливість продемонструвати, що під егідою КНР можуть зібратися режими, прямі контакти яких утруднені політичними обставинами.
Початок кінця американського долара?
Майбутній альянс називають БРІКС+, і він уже позиціонує себе в якості противаги "Великої сімки", а також західним центром прийняття економічних рішень загалом. Для подолання "економічного диктату" США визначено вкрай амбітну мету – скорочення домінування американського долара з перспективою запровадження спільної валюти. Керівництво Бразилії наполягає саме на цьому, але це плани віддаленого майбутнього. Зараз скорочення використання американського долара якщо й можливе, то тільки за рахунок посилення впливу китайського юаня, що також вказує на явний інтерес Піднебесної.
Рішення про розширення БРІКС можна вважати політичним успіхом Китаю, але з деякими застереженнями. За одним столом опиняються нафтові держави Перської затоки, бідна Ефіопія, підсанкційний Іран, а також Аргентина, яка не так давно пережила кілька дефолтів.
За такою строкатістю простежується геополітичний інтерес Пекіна. Арабські країни, Єгипет, а також шиїтський Іран будуть "авторитарним крилом" у БРІКС+, а ПАР, Бразилія та Індія – являтимуть собою демократичні режими. Такий підхід повністю вкладається в геополітичну гнучкість Китаю, який, з одного боку, веде протистояння зі США за встановлення біполярного світу, а з іншого – не скочується нарівні з ізгоями, на кшталт путінської Росії чи КНДР.
Така "авторитарно-демократична" різноманітність також свідчить про те, що БРІКС не стане "повноцінним" антизахідним об'єднанням, як на це розраховують у Кремлі.
"Володимир Путін пробував піаритися на темі протидії "сучасному колоніалізму" та "імперіалізму", а фактияно він просто повторив китайські ідеологеми минулого століття. У результаті все, що отримала Росія - це нейтральні формулювання в підсумковій Йоганнесбурзькій декларації, яку писали і редагували представники всіх п'ятьох держав, вписавши туди те, що ще якось можна викрутити для інформування населення своїх країн. При цьому реальний вплив Москви в БРІКС скорочується і вона йде в тінь Пекіна", - каже "Апострофу" політолог-міжнародник Володимир Воля.
Нафтові інтереси Пекіна
Основною економічною метою Пекіна є консолідація під своїм крилом значних держав Глобального Півдня, зокрема, з метою створення пулу постачальників сировини, серед яких Китай цікавить нафта.
"Після розширення БРІКС контролюватиме близько третини світового ВВП, а також близько 45% світових запасів нафти. У Кремлі розповідають, що таким чином вони дають відповідь "вашингтонському обкому", але при цьому в організацію заходять країни із щільними та давніми контактами США (у тому числі й по нафті) через те, що Пекін також має свої сировинні інтереси", - каже "Апострофу" голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Станом на зараз "Велика сімка" також контролює близько третини світового ВВП, і для формування паритету включення нових членів було необов'язковим, оскільки сукупний ВВП БРІКС тримається за рахунок величини економіки Китаю.
Інша річ, що ВВП на душу населення між країнами БРІКС та "сімкою" суттєво відрізняється, але на геоекономічні плани Пекіна це особливо не впливає. Важливим є сам факт, що Пекін, будучи найбільшим світовим імпортером нафти, має суттєвий вплив у БРІКС, де засідатимуть відразу два великі виробники "чорного золота" - Саудівська Аравія та Росія. Таким чином, у Пекіна з'являються можливості впливати на політику країн ОПЕК, а також ОПЕК+. І це також погана новина для Володимира Путіна, оскільки вплив Пекіна на зазначені організації (прямий чи опосередкований) відбуватиметься за рахунок скорочення впливу Москви.
Читайте також: Давай, до побачення: дві третини лідерів Африки відмовилися їхати на саміт із Путіним
