Ймовірний візит голови КНР Сі Цзіньпіна на форум у Давосі пов'язали з намаганням продемонструвати претензії Китаю на роль світового лідера. Новообраний президент США Дональд Трамп під час передвиборної кампанії неодноразово критикував Пекін за його економічну політику, яка нібито націлена на підрив економіки США. Ще один важливий фактор напруженості — територіальні претензії Китаю, що охоплюють спірні острови в Південно-Китайському і Східно-Китайському морях. Незважаючи на прогнози про ізоляціоністську політику майбутньої адміністрація Трампа, аналітики не очікують, що новий президент зважиться пожертвувати життєво важливими американськими інтересами в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Більш того, цілком імовірно, що Трамп спробує дати Пекіну зрозуміти: продовження гри без правил зустріне жорстку відповідь американців.
Ляпас Китаю
Як повідомила британська ділова газета Financial Times, китайський лідер Сі Цзіньпін в січні може відвідати щорічний економічний форум у швейцарському Давосі, куди з'їжджаються світові еліти. Якщо це станеться, на події вперше буде присутній керівник КНР власною персоною. На ці ж дні припадає і офіційний візит Сі Цзіньпіна в Швейцарію. Видання посилається на джерела серед організаторів форуму, але Пекін цю інформацію поки не підтверджує.
У минулому році КНР в Давосі представляли два маловідомих на міжнародному рівні політика — член політбюро Лі Юаньчао і заступник голови китайського регулятора у сфері безпеки Фань Сіньхай. Як сказали FT експерти, якщо голова Компартії КНР відвідає Давос, це буде сигналом про бажання Китаю стати світовим лідером. "Поява Сі в Давосі буде розцінюватися як знак, що Китай починає заповнювати простір, який потенційно звільнить США під керівництвом Трампа", — сказав виданню Керрі Браун, професор-китаїст з Королівського коледжу Лондона. Такими сигналами можуть бути запропоновані Пекіном регіональні угоди про вільну торгівлю в Тихоокеанському регіоні і обіцянка боротися з кліматичними змінами.
Певною мірою припущення, що Китай збирається осісти місце США, логічно, адже від Вашингтона при президентові Дональда Трампа чекають більш ізоляціоністської політики та захисту насамперед американських інтересів. Китайська влада, в свою чергу, намагається відновити у світі впевненість у тому, що вона здатна ефективно управляти другою в світі економікою — після девальвації юаня в 2015 році. Тим більше що в 2016 році увагу фінансистів привертає більше ефекти від Brexit і обрання Трампа, ніж внутрішньокитайські проблеми.
Після виборів Сі Цзіньпін привітав новообраного президента США, висловивши надію на безконфліктні відносини, і в середині листопада Трамп провів свою першу розмову з лідером КНР. Китайські ЗМІ тоді повідомили, що обидва політики висловили надію на подальший розвиток відносин між країнами. Але вже в грудні Трамп дав Пекіну ляпаса, відповівши на дзвінок президента Республіки Китай (офіційна назва частково визнаного Тайваню) Цай Інвень. Глава МЗС КНР назвав це "дитячим прийомом Тайваню".
І потім Трамп в черговий раз накинувся з критикою на Китай. По-перше, за начебто навмисне знецінення юаня і високі податки на американську продукцію. У ході передвиборної кампанії Трамп регулярно критикував Пекін за його торгову політику, яка "ґвалтує" економіку США. По-друге, за демонстрацію військової сили в Південно-Китайському морі. Додатково він висловив здивування, як сам він міг не прийняти дзвінок з привітаннями з Тайваню, якому США продають озброєння на мільярди доларів. Китай, як відомо, вважає Тайвань частиною своєї території, і вже кілька десятиліть контактів Вашингтона з Тайбеєм на такому рівні не було. У США діє закон від 1979 року про відносини з Тайванем, який передбачає економічне співробітництво, а не дипломатичні контакти. США не вважають Тайвань незалежною державою.
Конкуренція США і Китаю
Чи означає все це, що Трамп не хоче виглядати слабаком на тлі Китаю, чиї глобальні амбіції ростуть? Схоже на те.
Член правління центру "Українська призма", американист Юлія Курнишова переконана, що загадувати, як надалі складуться американо-китайські відносини поки дуже рано, оскільки не призначений навіть Держсекретар США. Хоча вона визнає, що ще під час кампанії Китай був чи не основною мішенню Трампа. Тому очікування, що Трамп перегляне політику у відношенні КНР, небезпідставні. Розмова переможця американських виборів з президентом Тайваню Цай Інвень може бути сигналом Пекіну, що той повинен напрацьовувати пакет пропозицій, з якими може звернутися до США.
Одне з питань, що можуть обговорювати Пекін і Вашингтон — Транстихоокеанське партнерство (ТТП), угода про вільну торгівлю між США та країнами азіатсько-тихоокеанського регіону, прийнята в лютому 2016 року. Трамп під час кампанії обіцяв вийти з цього договору, що не може не радувати Пекін. І тепер Китай пропонує свій варіант такої угоди, вже без участі США.
"Це величезна послуга Китаю, який міг би зайняти місце США і створити подібний багатосторонній договір. З іншого боку, існує величезний комплекс територіальних проблем у Південно-Китайському і Східно-Китайському морях. Це — прямий виклик США у сфері їх морської присутності. Я думаю, що відносини Китаю і США дійсно перебувають на переломному етапі", — коментує Курнишова.
Це не може не цікавити й Україну, оскільки погіршення цих двосторонніх відносин, на думку експерта, може призвести до більш активної співпраці Пекіна з Москвою, що надасть Росії додаткову впевненість на міжнародній арені.
Перший індикатор того, як будуть розвиватися американо-китайські відносини — це призначення американських чиновників на китайському напрямку, каже Микола Бєлєсков, аналітик Інституту світової політики.
"З Дональдом Трампом активно працюють такі люди, як Пітер Наварро і Майкл Піллсбері. Наварро давно займається китайської тематикою, і в цьому році у нього вийшла книга, де він по поличках розклав природу китайської загрози і як цьому протистояти. Майкл Піллсбері — теж китаїст, який каже, що Китай є стратегічним опонентом і головною загрозою американським інтересам в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Якщо ці люди будуть і надалі працювати з командою Трампа, його політика буде, навпаки, наполягати на необхідності силової відповіді на китайський виклик", — розповів він у коментарі "Апострофу", додавши, що остання заява Трампа про Південно-Китайське море як раз і свідчить про роботу з новообраним президентом вищевказаних фахівців.
Показовим буде і призначення на посаду голови ВМС Ренді Форбса, голови Підкомітету палати представників по морським і експедиційним силам, який виступає за розширення американського флоту, що наразі кількісно не відповідає американському законодавству: 272 замість як мінімум 308 кораблів. Трамп раніше озвучував думку, що США потребують 350 кораблів. Саме флот — головний інструмент для протистояння китайському викликом у контексті територіальних суперечок навколо Південно- і Східно-Китайського морів.
"Скажімо так, якщо щодо РФ залишаються питання, то я думаю, що щодо КНР є велика ймовірність, що Дональд Трамп займе жорсткішу позицію, ніж займав Барак Обама", — вважає Бєлєсков. Він вказав на те, що в березні 2016 року радник Обами з нацбезпеки Сьюзан Райс випустила директиву, згідно з якою військові не можуть використовувати термін "стратегічне протистояння з КНР", що може свідчити про небажання нинішньої адміністрації визнати довгостроковість такого виклику.
Стратегія нової адміністрації може складатися з наступних аспектів: збільшення присутності як кількісної, так і якісної, модернізації флоту, підключення до рішення регіонального конфлікту Індії, стимулювання збільшення військового фактору у зовнішній політиці Японії, використання фактора Тайваню, розвиток відносин з країнами регіону, на зразок В'єтнаму, які можуть включати продаж озброєнь.
За словами Бєлєскова, США при Трампі в жодному разі не повинні дати зрозуміти КНР, що війна між країнами неминуча. Навпаки, Вашингтону слід поставити Китай перед вибором: або Пекін грає за правилами, дотримуючись міжнародного права, або він зіткнеться з широкою коаліцією на чолі з США, які мають можливості і готові їх використовувати. Наприклад, американці не повинні боятися застосовувати операції щодо дотримання свободи мореплавання — так звані FONOP, що передбачають мирний прохід в акваторії. Таким чином Вашингтон покаже, що не погоджується з територіальними домаганнями китайців.
Причому така політика США не означає, що американці не хочуть, щоб Китай багатів, адже розвиток Китаю вигідний і Америці. Питання лише у використанні ресурсів. "Не потрібно плутати попередження негативних тенденцій у зовнішній політиці Китаю з бажанням якось послабити КНР", — переконаний міжнародник.
Американіст Юлія Курнишова підкреслює, що Китай і США економічно дуже залежні один від одного, тому Вашингтону невигідно підривати китайську економіку — це як стріляти собі в ногу. Інший важливий аспект — спроба Китаю нарощувати свій вплив по всьому світу, особливо в Центральній Азії. Але, на думку Курнишової, Пекін не зацікавлений у тому, щоб його проголошували другою світовою державою в обмін на дотримання правил: "Це все йому, звичайно, лестить, але він чудово розуміє, яка в таких заяв ціна. Китай воліє тихіше, але краще, та більше, та далі. Тим більше що зараз Китай спостерігає за новим витком холодної війни між Росією і США. Він воліє дивитися, як зчепилися дві глобальні країни і що він може з цього мати".
