Протести, які досі вирують в США через загибель чорношкірого американця Джорджа Флойда під час затримання поліцейськими, перекинулися на увесь світ. Своїми вимогами, а точніше - їхньою розпливчатістю - активісти Black lives matter можуть надовго завести в глухий кут всю дискусію навколо кардинальних змін не тільки в Штатах, але й в інших країнах світу. Тим паче, на фоні величезної кількості інших проблем - як економічних, так і суто політичних. У тому, що відбувається та які наслідки матимуть ці події, розбирався "Апостроф".
Проти системи
Після загибелі чорношкірого американця Джорджа Флойда під час затримання поліцейськими в Міннеаполісі минуло вже чимало часу, але хаос протестів, заворушень та мародерства, який охопив після інциденту вулиці міст Америки, і не думає згасати. Зокрема 7 червня у Вашингтоні відбулася наймасштабніша після 25 травня (коли, власне, й трапився інцидент) демонстрація. Великі протести також відбулися в Нью-Йорку, Філадельфії, Сіетлі, Чикаго та Лос-Анджелесі.
Не дивлячись на те, що ніхто по обидва боки політичних барикад США — як серед демократів, так і серед республіканців — не заперечує провини поліцейських, а політикум країни одностайно висловлюється за реформи задля недопущення подібних трагедій, сутички і погроми по всій країні тривають. Кількість штатів та міст, які ввели надзвичайний стан вже перевершила 1968 рік, коли відбувалася так звана "невдала світова революція". Порівняння саме з подіями понад 50-річної давнини стало мейнстрімом американської аналітики та медіасфери. Очевидно, що протест вже давно вийшов за межі звичайного обурення свавіллям поліцейських і перетворився у подекуди романтичну, а подекуди відверто кримінальну, боротьбу з пресловутою "системою".
"Ми не перестанемо протестувати. Ми будемо продовжувати, поки не змінимо всю систему правосуддя. Те, що трапилося з Флойдом, відбувається кожен день в цій країні, в сфері освіти, у сфері охорони здоров'я і у всіх сферах американського життя. Нам пора встати в ім'я Джорджа і сказати: "Зніми коліно з шиї", - заявив над труною Джорджа Флойда преподобний Ел Шарптон, священик, політик і активіст за права чорношкірих.
Дуже показовою стала заява відомого вуличного художника Бенксі. "Спочатку я подумав, що мені краще заткнутися і послухати, що говорять про це чорні люди. Але чому? Адже це не їх проблема, а моя. Люди іншого кольору шкіри терплять невдачі через систему. Білу систему. Як несправна труба, вона затоплює квартири людей, які живуть внизу. Ця хибна система перетворює їх життя в страждання, але не їх завдання її виправляти. Вони і не можуть - ніхто не пустить їх в квартиру нагорі. Це проблема білих. І якщо білі її не вирішать, хтось підніметься наверх і виб'є двері", - написав він у себе в Instagram.
Звучать ці заяви досить дивно, враховуючи, що в Штатах давно діє законодавство однакове для всіх - безвідносно для кольору кожі. Але ці слова та гасла повторюють протестанти. І саме в таких амбітних цілях і криється головна проблема ситуації, в якій опинилося американське суспільство, і з якої дуже важко буде знайти вихід.
У першу чергу, проблемою є те, що виступаючи за "все хороше проти всього поганого", американські протестуючі не мають ніяких конкретних цілей чи завдань.
"Під поняттям "система" кожен розуміє щось своє. В результаті учасники протестів в США, та й будь-яких протестів по всьому світу, виходять на вулиці кожен з власним порядком денним й окремими вимогами до влади. Єдиний спільний знаменник зводиться до того, що "системою", проти якої борються активісти, є сучасна держава, яка являє собою певний апарат насильства, сформований шляхом виборів, але все одно здатний чинити це насильство в надмірній мірі. Не схоже, що учасники протестів, як і ті, хто їх координує чи підігріває, розуміють, що саме вони хочуть запропонувати замість цієї системи", - пояснив "Апострофу" експерт МЦПД з питань міжнародної політики Микола Капітоненко.
Цілі протесту в тумані
Хоча чітко окреслити вимоги протестів у США не виходить, загальний вектор їх вимог є очевидним. Це — більший контроль над діями поліції та особливі практики соціальної та культурної політики, направленні на подолання "расової нерівності". А такі цілі, породжені американськими особливостями історичного і політичного розвитку,в разі своєї реалізації, як це не парадоксально, багато в чому є спробою принести на американський ґрунт так звані "європейські цінності" в їх найсучаснішій редакції.
"Чимало протестувальників говорять про те, що хочуть, аби закони працювали так, як в Європі, де таких проблем, як в США, немає. Що в значній мірі наближує ідею протестів в її глибинній суті до "європейських цінностей", які протиставляються "американській системі", - висловив переконання експерт з питань міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Втім, протести, які вирують в США, вже розгорнулися і в самій Європі. Зокрема, 3 червня, кілька тисяч людей зібралися в центрі Лондона, аби виразити свій протест щодо загибелі Флойда. Люди тримали в руках транспаранти з написами Black lives matter. Незважаючи на те, що хода англійців була доволі мирною, без окремих сутичок з поліцією не обійшлося.
Окрім Лондона, велелюдні акції протесту відбулися, у Парижі, Римі, Брюсселі та кількох містах Іспанії, зокрема в Мадриді, Барселоні, Севільї, Валенсії, Ов'єдо, Більбао, Малазі та Сарагосі. Учасники протестів в Мадриді закликали поліцію підсилити боротьбу з проявами расизму. У Берліні під час короткочасних сутичок з поліцією, було затримано біля сотні людей.
Реакція на загибель Флойда перекинулася навіть на південну півкулю. В кінці минулого тижня натовп людей із лозунгами Black Lives Matter вийшов в австралійському Сіднеї, підтримуючи права "корінних народів Америки".
Звісно ж, забезпечити прямий зв'язок між американськими "расовими протестами" і європейською політикою терпимості, мультикультуралізму - а подекуди і "позитивної дискримінації" немає можливості. Все ж Європа позбавлена довгої історії рабства, сегрегації та расових конфліктів. Це в значній мірі розрізняє "революційні" події 2020-го та 1968-го, коли претензії до уряду не обмежувалися лише расовими питаннями. До того ж, в 1968-му протести буяли по обидва боки Атлантичного океану, (а сучасні акції Black lives matter в європейських столицях — не більше, ніж символічний прояв солідарності, а також привід трохи помародерствувати), а "система" була значно ширшим поняттям.
Але чи не найголовнішою рисою сьогоденних протестів в США є те, що на відміну від своїх гучних історичних попередників, протести-2020 позбавлені перспективи дати поштовх дійсно доленосним змінам. А тому, швидше за все, внаслідок сьогоденних бунтів Штати лише глибше заженуть себе у політичний глухий кут.
Америка у вогні — що попереду?
"Протести не мають виражених політичних лідерів. Як і багато подібних рухів сьогодення, вони мають мережеву природу. Що в першу чергу є викликом для американської влади, яка не зовсім розуміє, з ким комунікувати. До того ж, ще є чинник Дональда Трампа, який значно більше схильний до розділення суспільства, ніж до його об’єднання. А без постійної і якісної комунікації неможливо буде реалізувати запит на зміни, провести ту ж реформу поліції, про яку на вулицях постійно говорять, але до якої ніяк не доходять руки політиків", - зазначив Ілія Куса.
На перший погляд, полум’я протестів, яке охопило США, мало б знайти свого головного заступника в обличчі головного опонента чинної влади — демократичній партії. Дійсно, демократи значно більше симпатизують протестуючим, аніж представники правлячої партії. Про це свідчать прояви інформаційної боротьби, які з`явилися на тлі протестів за права чорношкірих. Зокрема на минулому тижні ЗМІ згадували про дослідження журналістів телеканалу CNN (симпатизує членам Демократичної партії) яке виявило наявність "російського сліду" в американських протестах. Нібито російські інтернет-тролі через свої "представництва" в Гані та Нігерії, створюють в соціальних мережах умови для організації масових протестів на расовому ґрунті в американських містах напередодні виборів.
Слід зазначити що дане розслідування було опубліковано ще 11 квітня, коли в світі ніхто не знав про існування Джорджа Флойда. Російські та американські офіційні структури поки що ніяк не прокоментували результати дослідження. Проти версії щодо зовнішнього керування протестами свідчить і той факт, що натовп з однаковою завзятістю розносить магазини як в "демократичних", так і в "республіканських" штатах. З іншого боку, брати на себе відповідальність за злам "системи", яку ось-ось, після листопадових виборів, маєш надію очолити - не надто хороша стратегія для демократів і головного опонента Трампа на майбутніх виборах Джо Байдена. А тому, навіть в разі їх тріумфу на виборах, навряд чи варто очікувати, що меседжі сьогоднішніх "расових" протестів стануть чимось більшим, аніж черговою темою для хай і важливих, але не надто перспективних дискусій всередині американського політикуму.
"Не схоже, що демократи зможуть після виборів запропонувати якісно новий шлях до змін. Адже не так просто знайти зв’язок між конкретним випадком надмірного насильства з боку поліцейських і системними проблемами охорони правопорядку в країні, не кажучи вже про глибинні "расові" проблеми. Тому в найкращому випадку, що вдасться зробити, це запустити широку дискусію всередині суспільства щодо такого дуже суперечливого питання. І немає жодних підстав вважати, що під час цієї дискусії вдасться знайти швидкі відповіді", - повідомив Микола Капітоненко.
На превеликий жаль, расові протести — далеко не єдина, і цілком можливо, не найбільша, проблема Америки. Загибель Джоржа Флойда підняла на поверхню суспільної і медійної уваги проблему, яка при всій своїй динамічності, є лише частиною цілого клубка протиріч та викликів. Коронавірусна пандемія, економічна рецесія, розхитана і розбалансована зовнішня політика в купі з виборчою істерією — ось справжні джерела хаосу в США, проявом яких стали расові бунти. Розуміння цього дає всі підстави вважати, що нічим хорошим ця історія не закінчиться. І наймогутнішу країну планети ще не скоро перестане лихоманити.
