ХХ з'їзд КПК, що проходить у Пекіні, на перший погляд приділяє скромну увагу зовнішній політиці: набагато більший інтерес викликають перестановки в партійній еліті та посилення її впливу на державу в цілому. Але для майбутнього світоустрою оцінки Пекіном поточної ситуації та її стратегічні цілі є виключно важливими. Про найважливіші моменти з'їзду Комуністичної партії Китаю спеціально для "Апострофа" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
По-перше, у риториці китайського керівництва помітне занепокоєння зростаючою міжнародною нестабільністю та наслідками російсько-української війни. Далека від засудження і часто навіть від згадування в цьому контексті Росії офіційна преса знову закликає до якихось домовленостей, повторюючи загальну риторику китайських чиновників. Розв'язана Москвою війна шкодить інтересам Китаю, скорочуючи його можливості на європейському ринку, консолідуючи Захід та компрометуючи Пекін надмірною близькістю до Росії. Про це не говорять вголос, але стурбованість війною та її неконтрольованими наслідками не можна приховати.
По-друге, під час з'їзду кілька разів прозвучала теза про те, що Китай не відмовлятиметься від права вирішити "Тайванське питання" силою – у тому числі й від Сі Цзіньпіна. Ця позиція потрібна китайському лідеру, оскільки від нього чекають великих геополітичних звершень. Поступове зростання можливостей та впливу Китаю має мати своє логічне продовження. Продовження повноважень Сі буде корінною зміною політичної системи Мао Цзедуна, що склалася після його смерті, і дасть нинішньому китайському лідеру величезну владу. За такими повноваженнями має стояти велика ідея – ідей на тему внутрішнього розвитку самого Китаю на зразок подальшого зростання добробуту вже недостатньо. Попередні десять років правління Сі Цзіньпіна вже натякали на велике геополітичне майбутнє: його ініціатива "Один пояс, один шлях" окреслила регіональні та глобальні амбіції Піднебесної.
Але це завдання не було виконано. Зростання китайського впливу зустріло опір, як в окремих країнах, так і на глобальному рівні. За десять років свого правління Сі Цзіньпін не лише посилив присутність Китаю в окремих регіонах, наприклад, в Африці та Центральній Азії, а й "заробив" для Китаю статус основної загрози інтересам США та Західноцентричного світопорядку. У міру загострення американо-китайського протистояння просувати геополітичні інтереси Піднебесної стало складніше. Новий мандат для Сі Цзіньпіна означатиме підтвердження його повноважень і для глобального геополітичного протистояння.
Тайвань у цьому протистоянні стає визначальною точкою. У ній сходяться як ідеологічні основи китайської ідентичності, так і інтереси Пекіна у регіоні Східної Азії. Тайвань, що підтримується США, блокує експансію Китаю, обмежує його можливості з проектування сили. Тому Вашингтон готовий підвищувати ставки в конфлікті. Фраза про право вирішувати це питання силою приходить на зміну традиційної обережності Китаю та сигналізує про початок нового етапу китайської безпекової політики.
І, нарешті, по-третє, риторика ХХ з'їзду КПК наголошує на "спокійному Китаї" та діалозі Південь-Південь. Другий елемент – це традиційна для стратегії Сі Цзіньпіна ставка на країни, що розвиваються. Сама ідеологія адаптованого до сучасних реалій марксизму пропонує Пекіну природну основу зовнішньої політики – відстоювання інтересів пригноблених, колишніх колоніальних країн. Китай і сам виступає прикладом такої успішної країни, що звільнилася від колоніальної влади. А боротьба за інтереси країн, що розвиваються, у поєднанні з комунізмом добре нам відома з радянської історії. Китаю ця історія добре відома, і в Пекіні розраховують винести з неї уроки і уникнути допущених помилок. Як би там не було, але ставка на країни, що розвиваються, продовжує працювати, і з її допомогою Китай планує сформувати велику коаліцію на противагу американській коаліції за демократію. Реалістичність цих планів та правильність розрахунків зараз проходять перевірку російською агресією проти України, яка ставить перед багатьма країнами Третього світу складні політичні дилеми.
Не зважаючи на вторинність зовнішньополітичної тематики, яка тільки здається такою, ХХ з'їзд КПК, тим не менш, виключно важливий. Переобрання Сі Цзіньпіна та поточна офіційна риторика вказують на те, що Китай продовжить боротьбу за зміну міжнародного порядку. І у цій боротьбі використання сили не стане неможливим.
