Завершився саміт G20 в Індонезії. Він став платформою для активної роботи китайської дипломатії та позначив нові акценти зовнішньої політики "нового-старого" лідера КНР. Яких результатів Сі Цзіньпін домігся після зустрічі зі світовими лідерами, спеціально для "Апострофа" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.
Сі Цзіньпін провів низку важливих зустрічей із лідерами інших членів "двадцятки", багатостороннього формату особливо важливого для Китаю з урахуванням його глобальних економічних та політичних амбіцій. На тлі відсутності китайського лідера на таких багатосторонніх заходах у період пандемії, його активність на Балі виглядає як спроба Китаю реагувати на міжнародну обстановку, що стрімко змінюється.
Ключовою, безумовно, була тригодинна зустріч Сі Цзіньпіна та Джо Байдена. Лідери Китаю та США, хоч і кожен по-своєму, але, схоже, досягли розуміння загальної відповідальності за долю глобальної безпеки. Обидва погодилися з тим, що конкуренція/конфронтація двох наддержав не повинна ставати неконтрольованою. Сі Цзіньпін при цьому заявив, що Китай не планує кидати виклик США або змінювати існуючий міжнародний порядок. З точки зору Пекіна, торгівля та економіка, наука та технологія повинні залишатися поза політичною та військовою конфронтацією. Це виглядає як основа робочих відносин між двома державами, які багато в чому охололи під впливом недавньої Тайванської кризи – і два лідери приділили особливу увагу підтримці відкритого діалогу.
Незважаючи на те, що Пекін, схоже, не має наміру відступати від початкового трактування і продовжує звинувачувати Захід у російській агресії проти України, китайські офіційні особи висловилися проти ядерної ескалації, надіславши цілком однозначний сигнал Москві.
Проблема Тайваню теж не була забута: Сі Цзіньпін провів "червону лінію" у цьому питанні за принципом одного Китаю та пов'язав стабільність у китайсько-американських відносинах із розумінням з боку Вашингтона виняткової важливості Тайваню для Пекіна.
На зустрічі з американським президентом активність Сі Цзіньпіна не закінчилася. На полях саміту він провів важливі переговори також із лідерами Франції, Нідерландів, Австралії, Південної Кореї та кількох африканських держав. Ймовірно, ці зустрічі були націлені на те, щоб не допустити поглиблення розколу між Китаєм та Заходом. Так, на переговорах з прем'єр-міністром Австралії, у відносинах з якою протягом більше двох років помітна криза, спричинена торговельними війнами та різким зближенням Канберри з Вашингтоном і Лондоном, Сі Цзіньпін закликав до збалансованого підходу у двосторонніх відносинах. Говорити про подолання кризи було б надто оптимістично з огляду на досить значні розбіжності з питань цінностей та безпеки; але це була перша зустріч лідерів двох країн протягом останніх шести років.
Президент Франції, яка, як один із лідерів ЄС, виступає важливим торговим та політичним партнером Китаю, на зустрічі з Сі Цзіньпіном здебільшого говорив про війну в Україні та ядерні загрози Росії. Але у відповідь він почув лише знайому риторику про те, що Китай за мир. Втім, обидві країни також зійшлися на неприйнятності ядерних загроз.
Промова Сі Цзіньпіна на саміті була гімном глобального розвитку та інклюзивності. Він багато говорив про продовольчу та енергетичну безпеку, китайську Ініціативу з глобальної безпеки, консультації та переговори – що, напевно, влаштувало частину слухачів, але не стало дієвим рецептом відновлення миру. Китай турбують збої в ланцюжках поставок – тобто його доступ до ринків, насамперед американського та європейського. З цього занепокоєння виникає постійний акцент Пекіна на всілякому співробітництві і, після ХХ з'їзду КПК, про єдину долю.
У сфері ж безпеки Китай продовжив говорити про взаємовигідне співробітництво та неподільну безпеку, як якщо б війни Росії в Україні не було взагалі.
Саміт показав прагнення Пекіна переламати деякі не дуже приємні тенденції останнього часу. Китай побоюється ізоляції, порушення торговельних зв'язків та регіональних коаліцій під впливом Заходу. Для боротьби з цим Сі Цзіньпін готовий пояснювати, закликати і вести відкритий діалог. Чи буде цього достатньо – питання поки що відкрите.
