Ісламський тероризм у Європі: врятуватися від неминучого

Теракт у Берліні став ще однією демонстрацією того, що Європі потрібні кардинальні реформи у сфері боротьби з тероризмом. Експертне співтовариство і політики домагаються поліпшення законодавства у сфері роботи з мігрантами та біженцями, спостереження, міжнародного контртерористичного співробітництва. Однак без завершення війн на Близькому Сході навряд чи вдасться вирішити проблему повністю. Судячи з усього, людству доведеться почекати, поки ісламський тероризм себе вичерпає.

Підозрюваного в здійсненні теракту в Берліні, який 19 грудня забрав життя 12 осіб, у п'ятницю 23-го вбили в перестрілці поліцейські Мілана. До теракту 24-річний тунісець Аніс Амрі був на олівці у спецслужб (у тому числі американських), його збиралися депортувати з двох країн Євросоюзу. Тим не менш бюрократичні зволікання фактично стали причиною найбільшого теракту в Німеччині після об'єднання країни. На батьківщині Амрі був заочно засуджений на п'ять років, пізніше в Італії в сумі відсидів чотири роки. У Німеччині йому дозволили проживати тимчасово, до депортації. Його підозрювали у зв'язках з радикальними ісламістами, відстежували, завели розслідування, але не могли, як кажуть чиновники, встановити його особу з абсолютною впевненістю. Депортація Амрі відкладалася, оскільки Туніс тягнув з наданням документів, а в самого Амрі їх не знайшли. З літа 2016 року в Амрі був статус тимчасово відкладеної депортації.

Відповідальність за берлінський теракт на різдвяному ярмарку, як і багато інших в 2015 і 2016 роках, взяла на себе "Ісламська держава".

Хвиля терору в Європі

Відлік нової терористичної хвилі в Європі слід, мабуть, розпочати від нападу француза Мехді Неммуша, який повернувся з Сирії та застрелив чотирьох людей у брюссельському Єврейському музеї в травні 2014 року. В січні 2015 року розстріляли редакцію сатиричного журналу Charlie Hebdo. Той теракт, правда, на відміну від багатьох наступних, здійснили представники "Аль-Каїди", а не "Ісламської держави".

Пізніше був жахливий потрійний теракт у Парижі, в листопаді 2015 року, коли біля стадіону "Стад де Франс", концертхолла "Батаклан" і в кількох ресторанах загинули майже півтори сотні людей, 368 поранили. Всього — близько десятка терактів у 2015 році, включаючи атаки сепаратистів в Албанії та Македонії, ісламістські атаки в Боснії та Герцеговині. Але всі інші припали на Францію.

Нинішній 2016 рік виявився ще менш спокійним за кількістю терактів. На початку сталися три атаки у Франції — один загиблий і п'ятеро поранених. Ще одну людину вбили в Белфасті ірландські терористи. У березні на весь світ прогримів подвійний теракт в аеропорту і метро Брюсселя, організований ІД: 35 загиблих і 340 поранених. А в середині року сталася ще більш жахлива трагедія в Ніцці: фура в'їхала в людей, які святкували на міській набережній День взяття Бастилії, після чого ісламіст відкрив вогонь по натовпу. Тоді загинули 85 осіб. Теракт наочно продемонстрував, як не треба ставити огорожі, якщо хочеш захистити натовп. І в цьому випадку паралелі з останнім берлінським терактом очевидні.

Пізніше в липні підліток іранського походження відкрив вогонь по натовпу в Мюнхені (10 вбитих, 35 поранених), після чого покінчив життя самогубством. Були ще кілька атак у Франції та Німеччині, до яких прямо чи побічно причетна "Ісламська держава". У деяких випадках винуватцями були біженці.

Згідно з Глобальним індексом тероризму-2016, опублікованим Інститутом економіки і світу, в 2015 році кількість жертв терористичних актів у країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР; фактично 34 найбільш розвинених державах світу) у 2015 році зросла на 650%, досягнувши цифри в 731 людини. Найбільше жертв припало на Францію і Туреччину. Більш кривавим у XXI столітті був лише 2001 рік із серією терактів "Аль-Каїди" у США. Негативно виділяються на тлі інших і наступні три роки.

Загалом у світі кількість жертв у 2015 році знизилася вперше з 2010 року — на 10%, до 29,3 тис. За всі 16 років досліджень цієї проблеми Інститутом найкривавішим став 2014 рік. Найбільше жертв у 2015 році — на рахунку "Ісламської держави". Далі в рейтингу — "Боко Харам", Талібан" і "Аль-Каїда".

Проте, як свідчить статистика, рівень тероризму в Західній Європі в кінці XX століття був вищим, ніж тепер. Кількість загиблих у 1972, 1974, 1980, 1988 перевищила 400 людей, в інші роки досягала двох або трьох сотень. Тільки теракт у 2004 році в Мадриді забрав життя 191 людини. Тому нині говорити про "рівень тероризму, якого ЄС не бачив", не доводиться. Інша справа, що раніше не завжди на перших ролях були ісламські екстремісти.

"Тероризм виник не вчора і не позавчора, — сказав у коментарі "Апострофу" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. — Він супроводжує людську історію протягом всього її існування, просто раніше те, що прийнято називати тероризмом, таким не сприймалося, тобто залякування цивільного населення. Тероризм — це метод для досягнення конкретних політичних цілей. І ключова проблема ефективності будь-якого терористичного акту полягає в ЗМІ, які поширюють інформацію, тим самим призводячи до залякування великої кількості людей. Переляканою людиною легше маніпулювати".

За словами Семиволоса, ісламський тероризм перейняв досвід марксистського і націоналістичного терористичних рухів: "Вони використовують ту саму методологію, але намагаються нав'язати свій порядок денний".

На початку грудня Європейський центр з боротьби з тероризмом, який входить до європейської поліцейської організації Europol, попереджав про можливість нових терактів у Європі, особливо у Франції, Бельгії, Німеччині, Нідерландах і Великій Британії. Як з боку ІД, так і "Аль-Каїди" та інших. Особливим фактором при виборі країни-жертви експерти назвали те, чи бере вона хоч якусь участь у боротьбі з ІД на Близькому Сході. Водночас вони відзначили зміни в тактиці терористів: тепер вони вибирають більш легкі та доступні цілі, а не знакові, начебто поліцейських і військових. Координатор ЄС з боротьби з тероризмом Жиль Де Керков вважає, що тенденція до повернення бойовиків до Європи, а отже, і зростання небезпеки в найближчі роки, швидше за все, збережеться.

Француз марокканського походження Салах Абдеслам, головний організатор паризьких терактів 13 листопада 2015 року, навіть після здійснених ним атак зумів пройти поліцейський контроль, оскільки дані про нього в Шенгенській інформаційній системі (SIS) не оновили, хоча інформація про ісламістські зв'язки у влади вже була. Диких помилок європейські спецслужби припустилися перед брюссельськими терактами 22 березня: ФБР передало інформацію про братів-ісламістів Ібрагіма і Халіде Ель-Бакрауї Нідерландам, а Гаага — вже бельгійським слідчим. Але атаці не запобігли. Інформацію про майбутні напади в Брюсселі на той момент мали і німецькі органи безпеки, але її ніхто не обробив.

Після бельгійської трагедії німці спростили механізми обміну інформацією між своїми профільними відомствами із союзницькими країнами та уклали двосторонню угоду про обмін інформацією зі США — DADA. Планується, що дані, отримані від Вашингтона, будуть одразу ж оцінювати і передавати поліції. Для цієї мети в минулому році в ЄС вирішили створити антитерористичний центр при Європолі, а в червні 2016 року відновили роботу групи з боротьби з тероризмом (CTG). Формування спільної для західних країн концепції обміну інформацією між поліцією і спецслужбами, та ще й на міжнародному рівні, поки, судячи з усього, на початковій стадії.

Як Європа протистоятиме тероризму

Якщо врахувати, що в багатьох згаданих нами випадках спецслужби і правоохоронні органи припускалися очевидних помилок, поліпшення їхньої роботи бачиться метою, яку потрібно досягти кров з носу. Після берлінського теракту в Німеччині говорять як про поліпшення роботи з мігрантами, так і про більш ефективне забезпечення безпеки під час масових заходів. Попереду Новий рік, і можна тільки здогадуватись, з якими побоюваннями святкувань чекають у Європі.

21 грудня німецький уряд схвалив законопроекти, які розширюють можливості відеоспостереження в громадських місцях і транспорті, дозволяючи власникам торгових центрів або транспортних фірм встановлювати камери в усіх доступних публіці місцях. Те, що це сталося через два дні після теракту, — збіг. В Європі достатньо і прихильників більш жорстких обмежувальних заходів. Переважно вони — противники нинішньої влади в багатьох країнах. Інша справа, що будь-які подібні заходи, особливо тотального стеження, вплинуть на життя корінних жителів європейських країн. Є сумніви, що європейці цього хочуть і готові до цього.

Ймовірно, в Німеччині прискориться прийняття законопроектів, які вже знаходяться на міжвідомчому узгодженні. Наприклад, про прискорену депортацію біженців, яким відмовилися надати притулок, і посилення правил надання відстрочки висилки. Це має допомогти вирішити проблему з тими приїжджими, хто навмисно викинув документи, що засвідчують особу. Таких у Німеччині безліч: станом на червень 2016 року статус тимчасової відстрочки депортації присвоїли 170 тис. осіб, і ця кількість зростає (серед них 37 тис. — без паспортів). Відомство у справах міграції припускає, що через рік таких може бути вже півмільйона. Згідно із запропонованими змінами, Аніс Амрі підпадав би під арешт як такий, хто загрожує громадській безпеці, а не отримав тимчасову відстрочку.

У МВС Німеччини також давно хочуть отримати більше можливостей прослуховувати телефонні розмови і читати електронну пошту підозрюваних. Тобто потроху країни ЄС починають розуміти той факт, що більш ретельного контролю за прибулими і спостереження в громадських місцях не уникнути. У Німеччині кількість приїжджих, які ймовірно можуть здійснити теракт, силовики оцінюють у 250-500 осіб. За експертними оцінками, щоб цілодобово стежити за кожним, потрібно близько 60 співробітників правоохоронних органів. Політики з правлячої коаліції кажуть, що стежити за всіма безперервно просто неможливо. На це вказує експерт правлячої фракції ХДС/ХСС Вольфганг Босбах. З низкою колег він пропонує створити на кордоні транзитні центри, які просто не пускали б до країни осіб без паспортів. Це не вирішує комплексну проблему, але знижує навантаження на правоохоронців.

Радикальні популістські сили наполягають на повному закритті кордонів. Цей захід, чи то щодо зовнішніх меж, чи то щодо внутрішніх у Шенгенській зоні, не буде вирішенням терористичної проблеми в Європі, навіть якщо це і справді можливо. Не всі терористи є мігрантами — багато з них народились в Європі, хоча і в сім'ях вихідців (або нащадків вихідців в n-ному поколінні) з країн Близького Сходу та Північної Африки. Особливо, якщо ми говоримо не про Німеччину, а про Францію чи, скажімо, Бельгію. І ховаються терористи не в таємних агентів ІД, а часто вдаються до допомоги друзів і родичів. Це допомогло Салаху Абдесламу ховатися в бельгійській столиці протягом 4 місяців, поки його не зловили і не кинули за ґрати у Франції.

У Бельгії, до речі, штат спецслужб нараховує всього близько тисячі співробітників. Про яке тотальне спостереження за потенційними ісламістами можна говорити? В одному районі Брюсселя Моленбеке, 25-40% населення якого становлять вихідці з мусульманських країн, проживають понад 96 тис. осіб.

Ще один фактор, який вказує про те, що в цій сфері немає простих рішень, — те, що терористи необов'язково мають зв'язок з ІД або іншими терористичними організаціями. Таких ще називають "самотніми вовками". Хоча в більшості випадків, слід визнати, майбутні терористи все ж як мінімум пару разів виходять на зв'язок із представниками ісламського екстремізму або представниками ІД.

На жаль, повністю запобігти терактам, навіть якщо уникати безглуздих помилок, практично неможливо. До того ж, коли ми говоримо про "смиренну бездіяльність" європейців, забуваємо про теракти, яких все-таки вдалося уникнути. У Франції, як заявив міністр внутрішніх справ цієї країни, в 2016 році вдалося запобігти 17 терактам. У Бельгії на позаминулому тижні затримали десятьох підлітків, які планували теракти на Різдво. Через інтернет вони отримували інструкції від представників ІД. Радикальний британський проповідник Анджем Чоударі довгі роки, на подив усім, гуляв на волі, не приховуючи своєї підтримки ІД і навіть регулярно виступаючи в ефірі BBC. У вересні 2016 року його, нарешті, засудили до 5,5 років позбавлення волі.

Військовий журналіст, ветеран війни в Іраку Вадим Нанинець вважає, що найвдаліше у сфері запобігання терактам працює якраз Німеччина — "при такому-то напливі біженців і мігрантів". Він додає, що Європі слід виділяти більше грошей і людей, "в першу чергу на стеження в Інтернеті".

"Не вистачає кадрів у службах безпеки? Тоді організуйте підготовку й набір співробітників. У спецслужбах не вистачає співробітників, які говорять арабською мовою та арабського походження? Чорт забирай, час уже залучати тих, хто має фінансову потребу, з числа соціально відчужених верств населення. Якщо такі райони, як Моленбек, треба змінити, оновити, дати їм нове обличчя і знову залучити їх до нормального життя, до загальнонаціонального рівня, до культури — давай, Бельгіє, роби що-небудь", — влучно написала після брюссельських терактів у своєму матеріалі для Foreign Policy французька військова репортер Ліла Джасинто.

Професор політології Цюрихського університету Альберт Штагель, фахівець з воєн і тероризму, зазначив у коментарі "Апострофу", що частиною вирішення проблеми будуть "контроль над кордонами, збільшення поліцейського штату, зв'язок між поліцією та армією, краща робота розвідки".

"Необхідно, щоб європейські країни сприймали війну і боротьбу з тероризмом більш серйозно — це є проблемою наразі. Потрібно робити більше, але сьогодні, насправді, немає концепції європейського співтовариства", — зізнався Штагель.

Забути про Близький Схід?

Іноді кажуть, якщо причиною агресії біженців і мігрантів щодо Заходу є дії американців і європейців на Близькому Сході, слід пошвидше забратися з Іраку і Сирії та припинити постачати допомогу будь-якій стороні — "нехай собі розбираються". Якщо навіть Захід і винен у своїх бідах (у першу чергу, звичайно, війною в Іраку, операцією в Лівії, бездіяльністю в Сирії після перетину Асадом горезвісної "червоної межі"), складно повірити, що маховик можна повернути назад.

Штагель припускає, що це може допомогти, тому що Німеччина та інші залучені у війну проти "Ісламської держави" країни стають ціллю для терористів. "Але це гіпотетично. Поки є війни на Близькому Сході, Іраку, Сирії, Ємені та Лівії, — будуть і біженці, і ми відчуватимемо ІД та інші організації. І тоді завжди буде небезпека тероризму".

"Головну війну веде не захід, а Башар Асад, — сказав "Апострофу" військовий журналіст Вадим Нанинець. — Наразі питання тероризму в Європі чітко пов'язане із санкціями проти Росії". Журналіст вважає, що засиланням ісламістів займається сирійська розвідка. Він називає два підозрілі факти, які можуть свідчити про причетність Росії та Сирії. По-перше, головні теракти були напередодні зустрічей Джона Керрі та Сергія Лаврова, після чого РФ ставила питання про зняття санкцій і спільної боротьби проти ІД. По-друге, якийсь Кевін Доус, американський громадянин, який був захоплений у Сирії терористами, а потім дивним чином опинився в сирійській в'язниці, був звільнений за посередництва Росії і доставлений до США.

Навіть якщо Європа знизить свою залученість у близькосхідні конфлікти, впевнений експерт Ігор Семиволос, це не допоможе вирішити проблему тероризму: "Навіть якщо Європа відмовиться від будь-яких дій на Близькому Сході, світ настільки глобалізований, що це просто неможливо. Європа давно вже не гомогенна, в Європі багато різних етнічних і релігійних груп. Те саме відбувається в усьому світі: населення змішується, що автоматично призводить до фізичної конкуренції та загострення суперечностей, зворотної реакції на захист своєї ідентичності".

"У терорі є дві складові: ідеї та люди, — продовжує Семиволос. — Поки люди не закінчаться або ідеї не перебродять, (ісламський тероризм) буде. А потім з'явиться щось нове, що буде пропонувати свій порядок денний за допомогою тероризму або інших методів. Немає рецептів, які могли б нас усіх урятувати від тероризму".