Останніми роками стратегія зовнішньої політики Польщі зіткнулася з двома Наразі польський уряд має вирішальний голос щодо деяких питань континентальної інтеграції. Але Варшава зацікавлена у реформуванні, а не розпаді Євросоюзу. Другий виклик – це криза в Україні, яка змістила увагу на агресію Росії і роз'єднаність Європи. Деякі члени ЄС, зокрема країн Балтії та Німеччини, досі відстоюють сильні санкції проти Москви. Але інші, у тому числі польські політичні союзники, такі як Угорщина, хотіли б скасувати їх якомога швидше. Експерти приватної американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor розповіли про стратегії Польщі в пошуках своїх військових союзників з метою захистити свою територіальну цілісність.
Фрагментацію ЄС Польщі буде легше переварити, якщо вона збереже міцні відносини з США. Але Варшава побоюється, що адміністрація Трампа може прийняти зовсім інший підхід у питанні зовнішньої політики. Президент США назвав НАТО "застарілою" організацією і проявив інтерес до поліпшення відносин з Росією, змушуючи польських лідерів подвоїти свої зусилля, спрямовані на налагодження стосунків з Білим домом. За словами президента Польщі Анджея Дуди, у телефонній розмові незабаром після виборів США Дональд Трамп запевнив його, що двостороннє співробітництво буде залишатися сильним. На початку лютого Кшиштоф Щерскі, один з старших радників Дуди, зустрівся з Майклом Флінном, радником з національної безпеки Трампа, і запросив нового президента відвідати Польщу.
Деякі з останніх кроків Трампа поставили членів ЄС у незручне становище в зв'язку з тим, що поряд з критикою деяких дій Білого дому потрібно також залишатися прихильними до нього. Цей баланс найлегше підтримувати правлячій партії Польщі "Право і Справедливість", вона ідеологічно близька до риторики Трампа з декількох питань. Насправді, Польща була одним з небагатьох урядів ЄС, які дійсно хвалили нещодавні кроки Трампа щодо обмеження імміграції до Сполучених Штатів. Польський уряд також сподівається на те, що адміністрація Трампа буде брати менш активну участь у польських внутрішніх політичних справах, ніж адміністрації Обами, яка прагнула зміцнити верховенство закону та посилити боротьбу з корупцією в регіоні.
Незважаючи на те, що у польських чиновників є підстави для оптимізму з приводу відносин з Вашингтоном, вони все одно готуються до можливої невизначеності глобального порядку. Стратегія центрів Варшави зосереджена навколо амбітного плану з модернізації оборонних потужностей. Це передбачає збільшення військових витрат і зміцнення своєї внутрішньої оборонної промисловості. У грудні Міністерство оборони Польщі оголосили про плани витратити понад 61 млрд злотих (14,5 млрд доларів) на придбання озброєння і військової техніки протягом 2017-2022 років.
На регіональному рівні Варшава зацікавлена у посиленні політичного і військового співробітництва зі своїми сусідами. Природно для Польщі шукати союзників серед країн регіону Балтійського моря, де уряди також побоюються недавніх кроків Росії. Польща вже має тісні зв'язки з Литвою, Латвією та Естонією – усі ці країни останнім часом збільшили свої військові витрати. Польща і країни Балтії також зацікавлені в координації стратегій захисту. У середині 2016 року, приміром, вони почали переговори з військовими підрядчиками щодо створення регіонального зенітного ракетного щита. Таке співробітництво має політичний елемент. Адже Варшава та її балтійські колеги часто об'єднують зусилля, щоб зберегти санкції ЄС проти Росії і збільшити європейське економічне і політичне співробітництво з Україною. Вони також збільшують зусилля щодо зміцнення зв'язків з Україною поза контекстом ЄС.
Балтійська стратегія Польщі передбачає також співпрацю зі Швецією. Стокгольм був одним з головних прихильників розвитку більш тісних зв'язків між Європейським союзом і країнами колишнього Радянського Союзу, зокрема з Білоруссю, Україною і Молдовою, щоб наблизити їх до Заходу. Та протягом останніх трьох років шведська влада неодноразово попереджала про погіршення ситуації безпеки в регіоні Балтійського моря. Хоч Швеція не є членом НАТО, з моменту початку війни в Україні країна поглиблює свою співпрацю з військовим альянсом. У травні 2016 року, наприклад, Швеція підписала угоду з НАТО, що дозволяє альянсу без проблем працювати на території Швеції під час навчань або в разі виникнення конфлікту.
У кінці 2015 року Швеція і Польща підписали свою власну угоду про військову співпрацю, підкреслюючи їх загальну зацікавленість у стримування потенційної агресії з боку Росії. Більш близькі шведсько-польські зв'язки відкривають двері для більш щільного співробітництва між країнами Балтії та Скандинавії, а Фінляндія часто координує свою зовнішню політику зі Швецією.
Стратегія зовнішньої політики Польщі також припускає збереження тісних зв'язків зі своїми партнерами у Вишеградській групі: з Угорщиною, Чехією і Словаччиною. Блок має військову складову. Група є ефективним інструментом політичного впливу Польщі в рамках ЄС, однак не настільки корисна, коли мова йде про боротьбу з Росією.
Через відмінності у географічному положенні не всі члени Вишеградської групи мають однакове відчуття терміновості, коли мова йде про Росію. Криза в Україні виявила розбіжності в цілях зовнішньої політики в межах цієї групи. Угорщина, приміром, відкрито вимагала скасування санкцій ЄС проти Росії, у той час як Чехія і Словаччина були обережними у своїй критиці дій Москви. Внутрішня політична динаміка також відіграє певну роль, оскільки Польща бачить себе в якості природного лідера Вишеградської групи, що не обов'язково поділяють уряди інших трьох країн.
У себе вдома Польща буде продовжувати фокусуватися на модернізації своєї військової сфери. За кордоном вона буде шукати більш глибокі зв'язки з країнами – від Балтії до Чорного моря. Польща буде залишатися критиком деяких аспектів Європейського союзу, але вона буде захищати своє членство в блоці. У той час, як держави-члени ЄС щосили намагатимуться сформувати загальну відповідь у зв'язку з новим урядом США, Варшава буде зосереджена на зміцненні зв'язків з Вашингтоном.
