В останні вихідні травня в країнах Європейського Союзу відбулися вибори до Європарламенту. Традиційні учасники великої коаліції - Прогресивний альянс соціалістів і демократів і Європейська народна партія (EPP) - не отримали достатньої кількості голосів для створення більшості. І тепер їм доведеться домовлятися з іншими силами для формування коаліції. Чверть голосів взяли ультраліві і ультраправі сили, але вони не зможуть впливати на політику Європарламенту. Україні ж доведеться активно налагоджувати відносини з лібералами з сусідніх держав. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів німецький політолог АНДРЕАС УМЛАНД.
- Що може чекати на Євросоюз після таких виборів?
- З приходом антиєвропейських націоналістів з різних країн зміниться робоча атмосфера в Європарламенті. Навіть в громадських організаціях ЄС будуть більш яскраві дебати між традиційними соціал-демократичними суспільними силами з одного боку, і правими популістами і націоналістами з іншого боку.
Християнські демократи і соціал-демократи втратили (колишні головні партії в Європарламенті, які обираються в Німеччині, - "Апостроф") голоси, а з іншого боку ліберал-демократи і "зелені" отримали більше мандатів.
Мабуть, буде новий формат коаліції для обрання нового президента Єврокомісії і формування нової Єврокомісії - виконавчого органу ЄС. До цього формату можуть приєднатися ліберал-демократи, "зелені" або обидві групи. Старі народні партії втрачають свою вагу, а ідеологічно-визначені підвищують свою - це велика зміна. Але націоналістичні партії будуть виключені з формування коаліції.
- Чому невеликі "праві" партії виграли на місцевому рівні, а традиційні для ЄС "політичні важковаговики" зазнали поразки?
- Цьому є безліч пояснень. Один з чинників останніх років, який сильно змінив політику - вплив соціальних мереж, інтернету і поширення в зв'язку з цим неправдивих наративів, неправдивої інформації. Це призвело до прирівняння класичної журналістики та пропагандистських структур, які можуть через нові засоби інформації - соціальні мережі - поширювати будь-яку конспірологію і неправдиву інформацію.
Але це всього лише один з факторів. Залишається тільки сподіватися, що з часом громадськість в різних країнах Європи, в яких право-популістські партії набули нового значення, впорається з викликами швидкого поширення неправдивої інформації, фейкових новин і конспірологічних наративів.
- І ці праві партії в тій чи іншій мірі мають зв'язки з Кремлем і російським президентом Володимиром Путіним.
- Багато хто з цих партій симпатизує Путіну, дехто має інші зв'язки. Говорячи про фінансову допомогу, ми точно знаємо, що вона була відносно партії Марін Ле Пен. Можливо, були фінансові потоки щодо інших партій. Звичайно, є праві партії в Польщі і Естонії з критичним ставленням до Росії, але в Західній Європі більшість цих партій користується зв'язками з Кремлем. Іноді Кремль в своїх ЗМІ, наприклад, в Russia Today, проводить для них певну пропаганду.
- Чи можна сказати, що Росія підтримувала їх за допомогою пропаганди і "фабрики тролів"?
- Спроби були, але я не став би переоцінювати російський фактор. Він був у американських виборах і, можливо, навіть вирішив результат цих виборів, тому що було кілька паралельних операцій Росії на користь радше Дональда Трампа, ніж інших кандидатів. Була підтримка Марін Ле Пен, про яку я вже говорив. Але я не став би переоцінювати вплив Росії. Після американських виборів і випадку з Ле Пен західні країни стали більш уважно відстежувати всі ці операції. Тому я зараз не вважав би Кремль одним з головних чинників популярності право-популістських партій на останніх виборах.
- Посол Росії в Італії Сергій Разов вже заявив, що очікує поліпшення відносин між Росією і ЄС? Чи можливе певне послаблення або зняття санкцій?
- Я поки не бачу підстав припускати, що буде кардинальна зміна відносин Європейського союзу з Росією. У більшості антиєвропейських партій, що пройшли до Європарламенту, є конфлікти з Євросоюзом. Зокрема це стосується партії Brexit, яка у відносному сенсі виграла вибори у Великій Британії, але й інші теж мають більш-менш відвертий конфлікт з ЄС. Ці партії за своєю ідеологією частково або повністю є антитезою євроінтеграції і того, як вона проходить з 1951 року. В силу цього вони, ймовірно, будуть виключені з виконавчих органів ЄС і залишаться в рамках Європарламенту ізольованими. Вони можуть блокувати певні рішення, постаратися перешкодити роботі, але вони не братимуть прямої участі у формуванні політики ЄС, зокрема щодо політики України і Росії.
Читайте: Тінь від Кремля: чому до Європарламенту пройшли "друзі Путіна"
Тому я поки не бачу основ для фундаментального занепокоєння. Проте, остання неділя травня була сумним днем для ЄС, тому що антиєвропейські, я б так їх назвав, партії набрали досить велику кількість голосів. Але вони контролюють менше третини мандатів в Європейському парламенті, тому їх прямий вплив на поведінку Євросоюзу поки обмежений.
- Праві партії, наприклад в Польщі і Угорщині, виступали проти патріотичної або мовної політики Києва. Вони можуть продовжити цю ж риторику в Європарламенті. Як себе вести Україні?
- Я не бачу, як Україна може змінити свою зовнішню політику і вплинути на Європарламент. Україна може з одного боку адаптуватися до вимог Європарламенту про політику пам'яті, які були висунуті раніше. З іншого боку, Україна повинна інтенсифікувати діалог з усіма країнами ЄС, у яких є претензії до неї, і постаратися пом'якшити цю критику, яку чутно з Польщі, Румунії та Угорщини. Тим паче, що не тільки націоналістичні сили критикують Україну, а й ліберальні. Саме з ними потрібно вести активний діалог і виправити те, що викликає протиріччя.
Є, наприклад, резолюція Європарламенту 2010 року, яка критикує культ навколо Організації українських націоналістів. Є критика в галузі мовної та освітньої політики. Попередні 5 років відносини України і Польщі не дуже добре розвивалися і саме там потрібно виправити ситуацію. Тим більше, що в Польщі майже всі партії антипутінські і, потенційно, проукраїнські. Мова не йде про проросійські сили, які налаштовані проти України.
- Пропутінські "Національне об'єднання" Марін Ле Пен і італійська "Ліга Півночі" все ж можуть просувати зняття санкцій з Росії або хоча б їх пом'якшення?
- Немає великого сенсу вести діалог безпосередньо з ними. Вони далеко зайшли у співпраці особисто з Путіним - були особисті зустрічі і фотографії глави італійського МВС Маттео Сальвіні з лідером Кремля. Потрібно працювати з проукраїнськими партіями - в Європарламенті їх більшість.
Європарламент історично налаштований проукраїнськи. Думаю, новий буде таким же - навіть більше, ніж окремі країни ЄС. Парламент завжди вимагав від Євросоюзу більшої підтримки України - надання їй перспектив на членство, наприклад. І ця ситуація збережеться.
Тому я б рекомендував якомога більше співпрацювати, запрошувати депутатів, приїжджати самим на засідання, організовувати презентації. В Європарламенті залишається дуже сприятливе підґрунтя для українських тем. Хоча антиукраїнські право-популістські партії поліпшили свої позиції, 25% мандатів - це ще не катастрофа.
- Тобто санкції з Росії найближчим часом не знімуть?
- Це не вирішується Європарламентом - це вирішують держави ЄС. І складно передбачити, як окремі країни поведуть себе. Навіть одна держава може блокувати продовження санкцій. Для більшості санкцій потрібна згода всіх країн-членів Євросоюзу. Німеччина користувалася своєю вагою в ЄС, щоб переконати проросійськи налаштовані уряди проголосувати за продовження санкцій кожні півроку.
- Тобто майбутнє щодо санкцій не визначене?
- На жаль ні. Парламент не є дійовою особою.
- Цього разу (до Європарламенту) пройшло дуже багато "зелених". В Україні не найкраща ситуація з екологією. Чи можемо ми розраховувати на їхню підтримку?
- Я б говорив про німецьких "зелених", яких я найкраще знаю. Це, може бути, найбільш проукраїнська партія Німеччини за багатьма позиціями, і це пов'язано з Чорнобильською катастрофою 1986 року, яка призвела до того, що німецькі "зелені" ще в другій половині 80-х років ХХ століття почали активно цікавитися Україною. Тому хороший результат німецької "зеленої" партії на користь Києва. І можна радіти, що такі експерти з питань Східної Європи, як Віола фон Крамон і Сергій Лагодинський, пройшли депутатами від "Зеленої партії". Вони будуть просувати проукраїнський порядок денний.