Найближчої неділі, 14 травня, у Туреччині відбудуться вибори президента, на яких чинному главі держави Реджепу Ердогану опонуватиме лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу, висунутий шістьма опозиційними партіями. Згідно з турецькою конституцією, президентом стане той, хто в першому турі набере понад 50% голосів виборців. Чим ближчим є день голосування, тим більш невизначеною залишаються перспективи обох кандидатів. Згідно з опитуваннями, Ердоган та Киличдароглу мають шанси отримати по 45% голосів виборців у першому турі. Чому голосування може стати доленосним для турецького суспільства та які наслідки вибір турецького народу може мати для України, читайте у матеріалі "Апострофа".
Президент Ердоган і правляча Партія справедливості та розвитку готуються до тривалого політичного протистояння. У містах країни проходять провладні мітинги, на яких виборцям розповідають насамперед про досягнення 20-річчя правління Ердогана, під керівництвом якого Туреччина пройшла через світову фінансову кризу 2008 року, війну в Сирії, пандемію коронавірусу та подальше відновлення, а також відкриту війну РФ проти України. У всіх випадках наголошується, що команда чинного президента забезпечила країні внутрішню стабільність та зростання зовнішньополітичного престижу.
Вибори на тлі економічного спаду
Райдужну картину влади "псує" нещодавній землетрус, під час якого десятки тисяч турків загинули та близько мільйона залишилися без житла. Економічні досягнення політики Ердогана також піддаються сумніву, оскільки в країні набирає обертів інфляція. Офіційна статистика показує інфляційний стрибок у 51%, хоча опозиція наполягає, що реальна інфляція вже перевищила 100%.
Читайте: Туреччина відмовилася передавати Україні ЗРК С-400: озвучено причину
"У Кемаля Киличдароглу та турецької опозиції є шанси на перемогу, якщо не буде фальсифікацій. Ми бачимо ознаки втоми частини турецького суспільства від політики Ердогана та його партії, посилену економічними проблемами, попередніми політичними скандалами та останнім землетрусом. Попри деякі нюанси, Туреччина лишається демократичною країною, але є ризики. Річ у тім, що всі демонструють готовність боротися до останнього. Команда Ердогана має намір перемогти у першому турі, тому вони активно мобілізують свій електорат. Опозиція, якщо матимуть місце тиск та фальсифікації, готова вивести людей на вулиці", – каже "Апострофу" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Основні претензії опозиції до чинного президента — відхід від республіканських принципів, закладених ще Кемалем Ататюрком, політичні переслідування, спад економіки, фінансова нестабільність та погіршення відносин із партнерами по НАТО.
За роки правління Ердогана в країні кількість ув'язнених зросла вдвічі (з-поміж європейських держав Туреччина тут поступається тільки РФ), при цьому турецька ліра щодо долара "схудла" майже вдвічі на тлі формування супер-президентської вертикалі на чолі з Реджепом Ердоганом.
Кемаль Киличдароглу пропонує повернути Туреччину на шлях парламентаризму та провести низку економічних перетворень, розпочавши з реформи державних монополій у різних секторах народного господарства, які у результаті мають зменшити корупційний тиск на економіку. Фінансові проблеми населення дедалі міцніше асоціюються з корупцією, яка своєю чергою пов'язується з жорсткою президентською вертикаллю Реджепа Ердогана. У зовнішній політиці конкурент чинного президента пропонує нормалізацію відносин із союзниками щодо НАТО.
Не дивно, що європейські дослідники показують, що передвиборчий рейтинг Кемаля Киличдароглу становить 48,9%, а Реджепа Ердогана – 43,2%. Втім, все це на тоненьку.
Українські інтереси
Важливо розуміти, що Кемаля Киличдароглу висунуто широкими опозиційними колами, але далеко не всі противники Реджепа Ердогана стоять на проєвропейських та проНАТОвських позиціях. На жаль, серед турецької зустрічаються "ватники", готові заради економічних преференцій (купівля газу, доступ до ресурсів та ринки збуту) піти на пошук сумнівних "компромісів" з кремлівським диктатором Володимиром Путіним. Один із таких діячів - голова партії "Батьківщина" Догу Перінчек, який раніше пропонував визнати "російськими" території України, які зайняли кремлівські окупанти.
Догу Перінчек і подібні до нього не мають такої ваги, як Кемаль Киличдароглу, але голоси проросійських спікерів активно ретранслюються кремлівською пропагандою з метою дискредитації допомоги України з боку інших країн-членів НАТО.
"У Туреччині опозиція до чинного президента представлена широко, в тому числі через те, що у турецького суспільства накопичилося чимало питань і претензій до влади. Усередині країни критикують жорстку президентську вертикаль і провали в економічній політиці. У зовнішній політиці частина опозиції, наприклад, лідер "Батьківщини" Догу Перінчек виступають із явними прокремлівськими заявами (визнати Крим "російським"), а Киличдароглу на такому фоні виглядає більш помірним. У будь-якому випадку, такі "проросійські" чи проєвропейські заяви частини турецької опозиції – не більше ніж гра на внутрішню публіку. Киличдароглу, як і Ердоган, не є ні проукраїнським, ні тим більше проросійським політиком. Логіка там проста — якщо Ердоган "проти" чогось, то опозиція буде "за" і навпаки", - пояснив "Апострофу" аналітик Правозахисного руху Криму Дамір Мінадиров.
Хорошою новиною для України є той факт, що Кремль, незалежно від підсумків виборів у Туреччині, змушений буде обирати між поганим та дуже поганим варіантами розвитку подій.
"У разі поразки Ердогана для України особливо нічого не зміниться, але не варто вважати, що нова влада піде на різкий поворот у бік європейських партнерів. Швидше за все, ми спостерігатимемо плавний перехід у зовнішній політиці, зокрема, у питанні можливої участі Анкари у санкціях проти Росії. Для Кремля це може бути болісною темою. Попри те, що Ердоган був для Путіна вельми своєрідним "посередником", Туреччина все ж таки не приєдналася до санкцій Заходу. Враховуючи військово-політичні та дипломатичні провали Москви, для російської влади вже сам цей факт був політичним результатом. З приходом у Туреччині нового президента та нової команди перегляд такого "нейтралітету" може стати лише питанням часу", - каже "Апострофу" голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
Хоча Реджеп Ердоган був для Володимира Путіна "ясним і зрозумілим" співрозмовником, але слід враховувати, що в критичних для України питаннях Анкара ставала на бік України: постачання Байрактарів, визволення захисників Азовсталі, а також відмова постачати аналогічні озброєння до РФ.
Читайте також: Ми ведемо свою війну проти росіян у Польщі – генконсул України у Кракові
