Ситуація в Білорусі і навколо неї змушує главу держави Олександра Лукашенка шукати (і знаходити) зовнішніх і внутрішніх ворогів, нібито винних у незавидному становищі бідних білорусів. Останні раптово стали масово виходити на акції протесту, а соціальне невдоволення стало підкріплюватися політичним, що змусило Лукашенка завершити відносну політичну відлигу, в ході якої влада намагалася вичавити максимум фінансової допомоги як з боку Заходу, так і з боку Росії. І ось напередодні традиційної опозиційної акції 25 березня (День Волі на честь проголошення у 1918 році незалежності Білоруської Народної Республіки) Лукашенко вказав на традиційних ворогів – Захід, його "сателіти", місцеву "п'яту колону" і Україну.
До нас їдуть ДРГ
Здавалося б, ще 27 січня Лукашенко, дратуючи Росію, стверджував, що Україна воює за свою незалежність, раніше обіцяв Петру Порошенку всіляку підтримку, а от у вівторок фактично звинуватив Україну у підготовці диверсантів, метою яких є "скинення президента". Так, відповідаючи на очевидно підготовлене питання одного з працівників відвідуваного підприємства корпорації "Кроноспан" про причини активізації вуличних виступів і різних опозиційних структур, він сказав: "Вони не тільки не спали. Ми вже кілька десятків затримали (не тих, що в автобусах, анархістів з масками (випадок з Маршем недармоїдів в Мінську, - Апостроф)), які тренувалися в таборах з зброєю. До речі, один з таборів був в районі Бобруйська і Осиповичів. Інші табори − в Україні. По-моєму, у Литві чи в Польщі, не буду стверджувати, але десь там". "Ми буквально в ці години затримали кілька десятків бойовиків, які готували провокацію зі зброєю", − додав глава держави для більшої переконливості. Він уточнив, що в дестабілізацію вкидаються західні гроші, а провокатори ззовні "намагаються прорватися на нашу територію". А все тому, що нібито Заходу "потрібний мордобій, кров".
Зауважимо, що в цій сентенції шукати логіку марно. Будь-якій людині, знайомій з особливостями життя в Білорусі, очевидно, що цей політ думки адресований зовсім некомпетентним місцевим людям і, не виключено, дуже компетентним діячам у Москві. По-перше, в авторитарній РБ неможливо створення ніяких підпільних "таборів", по-друге, будь-який помітний опозиціонер перебуває під пильним контролем спецслужб, що виключає подібні контакти з іноземцями, по-третє, Захід якраз навпаки – уже кілька років сприймає Білорусь як менше в порівнянні з Росією зло, зняв з РБ санкції, вклався в центри для мігрантів і зовсім не зацікавлений у дестабілізації ситуації там. Бракує їм проблем, зокрема з Україною.
Українського не пропонувати
Як би те ні було, але вже давно саме Україна відіграє велику роль в державній пропаганді лукашенківського режиму. Причому в точності повторюючи тези російської. Так було в часи "Помаранчевої революції", в минулому лютому, коли держагентства цитували слова Лукашенка про те, що треба міняти владу на виборах "а не через Майдан, як було з Януковичем". "Майдан − це клеймо на українському народі. Ну, знесли владу і що отримали?" − сказав тоді президент, що пробув при владі понад 20 років.
А 6 березня на Білоруському державному телеканалі вийшов нібито документальний фільм-розслідування "Дзвінок другу", де серед іншого стверджувалося, що майданівців розстрілювали свої, потім "карателі палили людей в Одесі" і "обстрілюють російськомовних жителів Донбасу", паралельно організовують акції протесту в Білорусі, на які ось-ось приїдуть "бойовики УНСО і Правого сектору". Стрічку повторили по всім місцевим телеканалам, і вона ознаменувала кінець умовної лібералізації. Далі почалися арешти, побиття і ув'язнення (поки адміністративні) учасників акцій протесту.
Можливі теракти, влада дорожче
Заяви Лукашенка чітко свідчать про те, що його режимом імовірно підготовлено цілий ряд провокаційних дій, у випадку реалізації яких у апарату спецслужб будуть розв'язані руки щодо опозиційних громадських активістів та представників засобів масової інформації, вважає редактор білоруської версії сайту InformNapalm Денис Івашин.
"Серед цих дій, насамперед, слід назвати можливе інсценування затримання бойовиків, які проходили навчання в таборах підготовки в Білорусі та за кордоном, виявлення арсеналів і схронів зі зброєю. Наслідком цього може бути значна активізація цькування лідерів громадської думки; продовження пропагандистських фільмів, які дискредитують і очорнюють опозицію; штучне нагнітання образу ворога, так званої "п'ятої колони", яке у підсумку, за мірою ускладнення соціально-економічної і політичної кризи, може призвести до масового інтернуванню активістів і скочування режиму в тоталітаризм. Не виключається і загроза проведення терактів. Можливо, однією з підготовлених і вже реалізованих провокацій є ймовірне інсценування прориву озброєними людьми білорускою держкордону 20 березня цього року. Досить показовим є те, що цей "прорив" здійснено нібито з боку України, при цьому сам факт неперетинання українського держкордону визнаний білоруською стороною. Однак для пропаганди тут досить буде згадки України, щоб задіяти підготовлені вже штампи своїх "старших кремлівських товаришів" про "українську загрозу", − сказав Івашин в коментарі "Апострофу".
Немає ніяких таборів бойовиків, в яких би озброювали й учили білорусів, впевнений експерт Інституту білоруської демократії (BelarusianDemocracyInstitute, Бостон) Дмитро Щигельский. "Їх нема ні в Польщі, ні в Литві, ні в Україні. У Росії є, а от на Заході немає. Їх просто немає. На жаль, немає. Знаєте, чому? Рівно з тієї ж причини, по якій Захід просре війну в Сирії. Рівно з тієї ж причини, з якої виник ІДІЛ. Тому що Захід воліє жити не в реальності, у якій сила і насильство навіть дуже ефективні, а в своїх ілюзіях, у мріях, які ліберали, начитавшись Шарпа і Фукуями, взяли за реальність. Проблема в тому, що в силу свого психічного захворювання, гр. Лукашенко О. Г. схильний сприймати світ перш за все через теорію змови. Проблема в тому, що він в силу психічного розладу, більше не здатний відрізняти очевидну вигадку від реальності і критично аналізувати інформацію, що надходить. Лукашенко все більше втрачає зв'язок з реальністю. Питання тільки в тому, чи здатний цей зв'язок з реальністю зберегти народ Білорусі", − сказав "Апострофу" Щигельский.
Лукашенко лише повторив традиційні з Майдану-2004 страшилки, вважає білоруський політолог Алесь Логвинець. "Коли йому здається, що всередині країни назріває більш широкий протест, його звичайний рефлекс: звинувачувати Захід і найближчих сусідів у підготовці перевороту", − сказав він у коментарі "Апострофу".
Заяви Лукашенка варто сприймати як істеричну і неадекватну реакцію влади на початок кризи в Білорусі. При цьому криза спровокована самою владою, погоджується з Логвинцем лідер Руху солідарності "Разам" В'ячеслав Сівчик. "Для того, щоб налякати народ напередодні опозиційної акції День Волі в Мінську, керівник нинішньої влади не знайшов нічого кращого, як спертися на московську послідовно антиукраїнську пропаганду. Природно, усі ці "бойовики" і "прориви через україно-білоруський кордон" − маячня переляканого диктатора. Також треба трактувати випади не тільки у бік України, але й Литви, Польщі. Лукашенко накинувся на потенційних союзників Білорусі так само, як і на опозицію та учасників вуличних акцій. По всій країні відбуваються арешти активістів опозиції. Саме День Волі відповість на питання про те, тимчасова це хвиля репресій, антиукраїнської і антизахідної риторики влади або Лукашенко остаточно капітулював перед Путіним напередодні спільних російсько-білоруських військових маневрів", − резюмував Сівчик для "Апострофа".
