Путіна поки не приберуть, але в нього починаються серйозні проблеми - приватна розвідка США

Масові протести знову прокотилися Росією, а Кремль не втрачав часу, намагаючись їх зупинити. Демонстранти, багато з яких відгукнулися на заклики опозиціонера Олексія Навального, 12 червня наповнили вулиці понад 145 російських міст, щоб вимагати припинення корупції, покращення життя та демократії. Протести підкреслили готовність молодих росіян брати участь у політичному житті, а також готовність уряду використовувати масові арешти, щоб боротися з ними. Оскільки Кремль готується до тривалого виборчого циклу, адміністрація президента Володимира Путіна стурбована забезпеченням своєї перемоги на виборах по всій країні. І хоча нещодавнього політичного хвилювання недостатньо для того, щоб прибрати Путіна, це закладе основу для зрушення в політичному ландшафті Росії в майбутньому. Про це йдеться у звіті американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".

Російська влада затримала Навального в під'їзді його будинку після того, як він закликав протестуючих в Москві змінити заплановане місце демонстрації з проспекту Сахарова на Тверську вулицю, знакову вулицю, що веде прямо до Червоної площі й Кремля. Мерія Москви видала дозвіл, що давав змогу 15 тис. людей пройтися проспектом Сахарова, але Навальний змінив маршрут після того, як чиновники змусили підрядників не надавати аудіо- та відеообладнання для демонстрації. Влада також затримала деяких активістів і забарикадувала інших в їх будинках перед початком протестів.

Демонстрації в Росії стали визначними як за масштабністю, так і за географічним охопленням. Місцеві органи влади в Новосибірську, Казані, Омську, Томську, Іркутську та інших містах повідомили, що там на протести вийшло кілька тисяч осіб. Це офіційні оцінки, що, як правило, занижені. У Москві кількість протестувальників оцінювалася від 5 тис. до 100 тис. І більшість протестуючих були молодими людьми, що є показником зміни поколінь в Росії.

На знак того, що Кремль не має наміру поступатися, російські силові органи були задіяні у всій країні, особливо в Москві та Санкт-Петербурзі. Поліція побудувала барикади з мішків з піском і протитанкових їжаків на Тверській вулиці (хоча стверджувалося, що це було частиною військової реконструкції, запланованої з нагоди святкування Дня Росії). Поліція встановила динаміки вздовж маршруту демонстрації та прилеглих вулиць, які повідомляли учасникам, що протест є незаконним, і попереджали про затримання. Кілька сотень протестувальників були затримані в Москві. Надходили повідомлення про те, що поліцейські дільниці переповнені. Затримання не стали особливістю Москви, подібні дії силовиків були зареєстровані у більшості міст Росії.

Робота над підтримкою Путіна

Протести – це ознака того, що політична сцена країни зазнає фундаментальних змін. Масові протести 2011-2012 років були викликані особливими подіями в передвиборний період, і тоді деякі політичні сили отримали фінансову та технічну підтримку із Заходу.

Навпаки, нинішні протести органічно виросли з глибоко вкоріненого невдоволення корупцією в уряді, відсутністю демократії і застоєм в економіці. Хоча Кремль може піти на деякі номінальні поступки для вирішення цих питань, скарги пов'язані із самою російською системою – і це нелегко реформувати.

Те, що демонстрації виникли на тлі вступу країни до довготривалого політичного циклу – 17 виборів глав суб'єктів РФ (включаючи "губернатора" незаконно анексованого Севастополя, - "Апостроф") у вересні 2017 року і президентські вибори в березні 2018 року – не обіцяє нічого хорошого для Путіна, який, як очікується, буде балотуватися на четвертий термін. Кремль вже відмовився від свого плану щодо сприяння явці виборців, побоюючись, що більшість тих, хто прийде, проголосує не на користь нинішньої влади.

Хоча нинішніх протестів недостатньо, щоб повалити Путіна, вони можуть дати невеликі перемоги у регіональних перегонах і похитнути президентську більшість на виборах глави держави. Що ще більш важливо – протестні настрої вкорінюються і в кінцевому підсумку можуть змінити поведінку Кремля.

У той же час, щоб оцінити ефективність як Кремля, так і його супротивників у найближчі роки, є ряд ознак.

Протестний рух Навального вже продемонстрував свою здатність виводити людей на вулиці. Наступний важливий фактор – чи зможуть Навальний і його прихильники співпрацювати з іншими опозиційними і протестними рухами, як незалежними, так і системними. Головний суперник Навального в опозиції Михайло Ходорковський підтримав протести 12 червня, незважаючи на публічну критику Навального. Ходорковський навіть організував краудфандинг, щоб допомогти оплатити штрафи протестувальникам, затриманим на демонстраціях. До мітингу Навального також приєднався рух проти масштабного проекту зі знесення п'ятиповерхівок в Москві.

Тим часом зростає популярність КПРФ, і одна з її висхідних зірок – Андрій Кличков приносить свіжу кров партії, яка традиційно мала більш старших прихильників. Кличков теж підтримав Навального. Союз між Навальним і КПРФ одного разу може виявитися потужною силою проти Путіна і Кремля.

Повний набір інструментів Кремля

У Кремля є багато інструментів для того, щоб спробувати стримати запал протестувальників. Наприклад, уряд планує перекачати більше грошей в російську економіку, спустошивши один зі своїх резервних фондів. Багато росіян продовжують відчувати економічні труднощі, незважаючи на те, що країна повільно виходить з рецесії. Спеціальне фінансування робочих місць або пенсій може бути тимчасовим рішенням.

Кремль в якості символічної поступки також може змістити Медведєва через звинувачення його в корупції. Відставка прем'єр-міністра заспокоїла би багатьох протестувальників, але при цьому дала б зелене світло руху, який потім зосередився б на більшій рибі в Кремлі, тобто самому Путіні.

Більш того, Кремль намагається відродити молодіжні патріотичні рухи, засновуючи стипендії та літні табори. Але нинішній протестний рух не є непатріотичним або прозахідним. Тим не менш Путін намагається популяризувати участь у більш дружніх стосовно Кремля групах, незважаючи на те, що популярність таких груп в основному ослабла. Кремль стверджує, що в його військово-патріотичному громадському русі Юнармія налічується 100 тис. учасників, хоча багато критиків Кремля піддають сумніву ці цифри.

Російська влада може також розправитися з будь-яким губернатором або органом безпеки, який не виконує накази про придушення протестів. Минулого тижня російські міста один за одним видавали дозволи на проведення акцій всупереч вказівкам Кремля. Коли влада Москви видала свій дозвіл, здавалося, що Кремль прийняв неминуче. Але таку регіональну непокору не можна ігнорувати, і Кремль може в майбутньому замінити цих місцевих керівників.

Занепокоєння Кремля пов'язано і з тим, чи готові силові органи придушувати протести, особливо беручи до уваги участь у них молоді та підлітків. Це одна з причин, з якої Путін створив свою власну Національну гвардію, яка більш лояльна до нього, ніж до інших органів правопорядку або регіональних лідерів.

У той же час реакція Заходу на події в російській політиці буде грати ключову роль. Сполучені Штати, Німеччина і Франція зайняті своїми внутрішніми справами. Але у Заходу все ще є стимул протистояти адміністрації Путіна і розраховувати на лідерів опозиції, які уже домінують на сцені (на кшталт Навального), як своїх нових прихильників. Але, хоча Навальний та інші лідери опозиції критикують Путіна, вони не обов'язково підтримують Захід. Навальний опинився на політичній сцені після серії націоналістичних, антимусульманських протестів, він ще не продемонстрував жодних позитивних настроїв стосовно Заходу або готовності працювати з ним. Це не означає, втім, що цілі Заходу і російської опозиції не співпадуть коли-небудь в майбутньому.